Стратегія деокупації Криму. Наміри, проблеми і гасла

Політика
7 Лютого 2022, 16:30

31 грудня 2021 року Міноборони Російської Федерації повідомило про створення чергового полігону на території окупованого Криму. Достатньо символічне з боку росіян завершення «кримського року». Питання в тому, чим відповість Україна та які інструменти вона застосовуватиме цьогоріч для боротьби за деокупацію півострова.

24 березня 2021 року президент України Володимир Зеленський затвердив «Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» (далі — Стратегія). Документ містить економічні, гуманітарні, оборонні та дипломатичні рекомендації для співпраці та простішої реінтеграції й звільнення півострова від загарбників. Щоправда, він не містить відповідей на запитання про долю приватної нерухомості в Криму, статус півострова, корінного населення, відповідальність колабораціоністів і зрадників серед великого бізнесу та чиновників.

 

Статус після деокупації

Якщо до окупації півострів мав автономію, то після — втратив її. Наразі Крим став частиною Південного Федерального округу та Північно-Кавказького економічного району Російської Федерації. З 2014-го донині незмінний окупаційний «голова» Криму — Сергій Аксьонов. Населення півострова фактично втратило вплив на політичне життя, більшість чиновників призначається з Росії без жодних консультацій чи виборів.

Зі свого боку Україна ще 2014-го закрила реєстри, припинила роботу парламенту Автономної Республіки Крим, місцевих та селищних рад. Це означає, що для забезпечення процесу деокупації та реінтеграції, управління звільненою територією Україні в майбутньому буде потрібен певний резерв чиновників. Для створення цього резерву в пунктах 39 та 45 Стратегії йдеться про запровадження програми підготовки кадрів. Однак поки що незрозуміло, як це буде реалізовано: підготовка кадрів до деокупації передбачає місця, на яких вони мають працювати, а робота кримських представницьких органів влади наразі припинена.
 

 

Читайте також: Глобальний контекст російської агресії

 

Криму необхідні органи влади згідно з українським законодавством, реєстри та адміністративні центри, завдяки яким кримчани мали б можливість зберігати право брати участь у виборах та формувати кримські органи влади у вигнанні, вважає політологиня Лариса Волошина. На її думку, створення представницьких органів влади забезпечить право кримчан обирати власних представників влади, мати можливість зберігати майно та наповнювати бюджет Криму, з якого б оплачувалися житлові чи навчальні програми для переселенців із півострова.

«Ця Стратегія декларативна. Вона наче медалька на груди, а нас не це цікавить, бо нам треба деокупація. А для цього ми маємо встановити механізми взаємодії нашої держави з АРК. І знов запитання: з якою республікою вести діалог, з квазіросійським утворенням чи національно-територіальною автономією? Але щоб це зробити, ми маємо визнати статус мов у Криму — української та кримськотатарської. Ви десь бачили, щоб Мінреінтеграції вів документообіг мовою корінного народу півострова й видавав документи, виписані нею?» — зауважила Тижню Лариса Волошина.

Читайте також: Півострів страху: залякування, катування і порушення прав людини в Криму

Окрім цього, кримчани-переселенці не можуть мати статус ВПО та ним користуватися, оскільки не мають реєстрації на півострові. «Їм потрібен доступ до кредитів, державних послуг, а це можливо лише за наявності місця реєстрації. Людям невигідно виїжджати з Криму, бо вони отримують порожні паспорти. Особливо це проблема для абітурієнтів та молодих людей, які їдуть на материкову Україну вступати у ЗВО та отримувати документи. Так ось у чому полягає проблема: вони не можуть отримати реєстрацію, бо в нас нема того органу, який би її оформив. Навіть перший паспорт вони отримують без реєстрації», — наголосила Волошина.

Зі свого боку колишній представник президента в Криму Борис Бабін припускає, що на території звільненого півострова будуть працювати військово-цивільні адміністрації. «Відтворення місцевих органів влади в екзилі неможливо, бо це суперечить Конституції України та Конституції АРК від 1998 року. Ці акти встановлюють певну процедуру формування автономії Криму, і там ключовим органом є Верховна Рада АРК, яку обирає населення. Для відновлення її повноважень необхідно провести вибори. Відповідно до деокупації півострова це неможливо. Щодо тих держорганів, які формує Україна, то тут були відтворені силові структури: прокуратура АРК, Нацполіція та СБУ, функції податкової служби та Фонду державного майна також були переведені до різних установ, представництво президента України в АРК — це всі органи, які наша держава могла відновити на цьому етапі», — зазначив Тижню експерт.

Він додав, що конституційно Україна може створити лише Севастопольську міську державну адміністрацію. «Севастополь — це окрема адміністративно-територіальна одиниця, і за Конституцією в ній діє окрема міська державна адміністрація, голову якої призначає президент», — вважає Борис Бабін. Так само до деокупації буде складно обрати Верховну Раду Криму. «На перехідний період Україна може встановити військово-цивільні адміністрації», — сказав колишній представник президента України в АРК.

Питання виборів кримських депутатів будуть розв’язувати після деокупації півострова. Виходитимуть із кількості ВПО та кримчан, які залишилися на території півострова.

 

Читайте також: Ворог біля воріт. Що відомо про концентрацію російських військ

 

На запит Тижня у Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомили, що функціонування владних органів в екзилі позбавлене сенсу. «Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Таким чином, функції та повноваження органів місцевого самоврядування прив’язані до відповідної території. Тобто функціонування цих органів окремо від території видається позбавленим сенсу, в тому числі через те, що вони мають фінансуватися з місцевих бюджетів, які наразі не наповнюються». У відомстві додали, що наразі вони просувають концепт екстериторіальності, який передбачає отримання публічних послуг без прив’язування до місця проживання.

Разом зі Стратегією 1 липня 2021 року президент України підписав Закон «Про корінні народи України». Він закріплює за кримськими татарами, кримчаками та караїмами офіційний статус корінних народів. Відразу виникають запитання про їхні статус та можливості.
 

 

Читайте також: Аргумент у судах проти Росії і привернення уваги до політв’язнів. Чим допоможе Україні «посилена» резолюція Генасамблеї ООН щодо Криму
 

 

Світова спільнота позитивно відреагувала на цей документ. 16 грудня Генеральна Асамблея ООН схвалила посилену резолюцію «Ситуація з правами людини у тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна». У документі від РФ вимагають негайно припинити політичні репресії, незаконні затримання жителів півострова.

 

Проблемна нерухомість

З 2014-го росіяни активно почали незаконну забудову Криму. Це питання досить актуальне для жителів окупованого півострова, які живуть та ведуть підприємницьку діяльність на узбережжі та в туристично привабливих містах. Окрім цього, наразі в Криму виконують указ Владіміра Путіна від 21 березня 2020 року про розширення прикордонних територій. Згідно з ним нерухомістю та земельними ділянками на зазначених територіях можуть володіти лише громадяни РФ.

Завдяки цьому указу в жителів України, які відмовилися від штучного громадянства держави-окупанта, відбирають житло. Проте путінський указ небезпечний навіть для тих кримчан, які отримали російські паспорти. 29 грудня 2021 року Путін запропонував внести правки в закон «Про громадянство Російської Федерації». У такий спосіб окупанти зможуть позбавити громадянства низку жителів Криму: місцевих активістів, кримських татар та проукраїнських кримчан. Можливо, так у них будуть відбирати земельні ділянки та квартири.

Проблема полягає у визнанні законності операцій із нерухомістю, оскільки, з одного боку, Україна не може не помічати купівлю-продаж цього майна, а з іншого — робота з документами окупаційних адміністрацій веде до визнання анексії Криму. У пункті 46 Стратегії йдеться про моніторинг захоплення майна кримчан окупаційними органами влади.

 

Читайте також: У Росії зібралися розширити підстави позбавлення громадянства. Чи вплине це на українських бранців-кримчан

 

Лариса Волошина вважає, що закриття реєстрів викликало чимало проблем у площині визнання легітимності окупаційних органів влади. «Україна могла б створити програми іпотеки із закладанням свого кримського майна. Подібні нашому випадки у світі є, Хорватія теж із цим зіткнулася», — каже політологиня.

Зі свого боку в Мінреінтеграції погоджуються з тим, що правочин незаконний, однак через велику кількість операцій із купівлі-продажу нерухомості розробляють механізми розв’язання цієї проблеми.

«Мінреінтеграції наразі розробляє законодавство про конвалідацію — процедуру визнання дійсними правочини, недійсність яких пов’язана з їхнім вчиненням на тимчасово окупованих територіях України». Відповідна процедура стосуватиметься, зокрема, нерухомості. Вона розрахована передусім на захист права власності українських громадян, але, відповідно до ратифікованих нашою державою міжнародних договорів, належний захист права власності — конституційний обов’язок України, певну процедуру розроблять також для іноземців. У відомстві підкреслили, що кожен випадок конвалідації розглядатимуть окремо. «Точно не будуть визнаватися будь-які дії з відчуження майна, що до моменту тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя перебувало в державній чи комунальній власності», — повідомили в Міністерстві. Стосовно узаконення прав на квартири в житлових комплексах та новобудовах, що звели за роки окупації, у відомстві досі не створені механізми розв’язання цієї проблеми.

 

Складне сусідство

За даними українських правозахисних організацій, до Криму переїхало більш ніж мільйон росіян-колонізаторів. Точна кількість чужинців невідома, бо вони потрапляють на територію півострова з порушенням закону України, тобто, наприклад, через Керченський міст, а не через офіційні КПВВ. Проблема полягає в тому, що за роки окупації вони купляють нерухомість, народжують дітей та вступають у шлюб із громадянами України.

Після деокупації вони можуть почати вимагати право на російську мову чи російські консульства на території півострова, можливо, навіть якісь політичні представництва в органах місцевої влади.

У Міністерстві реінтеграції запевнили: громадянство (і відповідні пов’язані з ним права) можуть отримати лише ті іноземці, які п’ять років проживають на території України й відвідували Крим згідно з нашим законодавством.

«Відповідно до чинного законодавства, громадяни Російської Федерації, які потрапили на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у спосіб, не передбачений законодавством, та не проживають на території України на законних підставах, не матимуть змоги отримати громадянство нашої держави України», — зазначили у відомстві.

 

Санкції та «мистецтво поза політикою»

Один із важливих аспектів деокупації — встановлення відповідальних за сприяння російському режиму, доказ провини та покарання цих осіб. 30 грудня СБУ завершила розслідування щодо восьми представників окупаційної адміністрації. Самопроголошеному голові Криму Сергію Аксьонову, прокурорці, нині ексдепутатці Держдуми РФ, пані послу в Кабо-Верде Наталії Поклонській, а також депутатам Сергію Абісову, Юрію Дойникову, Петру Зимі, Володимиру Константинову, Віктору Мельниченку, Рустему Темиргалієву оголосили підозру у вчиненні злочину за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема, це ст. 109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», ст. 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», ст. 111 «Державна зрада» та ст. 255 «Створення злочинної організації» Кримінального кодексу України. Справу Аксьонова та Поклонської розглядатиме Деснянський райсуд Києва.

Окрім цього, 30 грудня 2021 року секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов заявив про введення санкцій проти іноземних та російських кампаній за будівництво Керченського мосту. 8 вересня минулого року уряд подав до розгляду РНБО пакет санкцій щодо 24 юридичних та 6 фізичних осіб, які причетні до будівництва цієї споруди.

Читайте також:

 

Утім, ідеться не лише про чиновників-зрадників. З 2015 по 2021 рік Україна заборонила відвідувати свою територію 208 російським акторам та шоуменам через їхні антиукраїнські висловлювання та підтримку війни й окупації частини її територій. За період президенства Володимира Зеленського з цього списку вилучили російського актора Федора Добронравова, який підтримував агресію РФ, репера-путініста Василя Вакуленка на псевдо Баста, якому заборонили в’їзд через антиукраїнські висловлювання та незаконне відвідування окупованого Криму, російську акторку Катерину Варнаву, а також італійського співака-русофіла Альбано Карріззі.

Щодо заборони в’їзду Басти, власні джерела з СБУ розповіли Тижню, що він не порушував державних кордонів України три роки. «За українським законодавством заборона та обмеження на в’їзд триває три роки. Той же Баста поїхав у Крим, порушивши наші закони, і йому заборонили в’їзд. Якби він поїхав туди за нашими законами, то не потрапив би до списків. Проте термін збіг, і за ці роки він не їздив у Крим. Ми не можемо заборонити людям їздити до нас через слова, проте ми можемо подати до списків за висловлювання, які заперечують наш суверенітет та територіальну цілісність», — зазначили в СБУ. Співробітники Служби безпеки додали, що не можуть подавати до санаційних списків громадян України, які поїхали виступати в Крим через офіційні КПВВ.

Російськомовний голос

1 березня 2020 року українська влада створила «Дом» — державний російськомовний телеканал, який має інформувати жителів окупованих територій про позитивні зміни в Україні. На думку чинного президента та його команди, цей ЗМІ мав здійснювати контрпропагандистські функції. Декларували, що контент буде транслюватися двома мовами: російською та українською. А для Криму передбачалося мовлення трьома мовами: кримськотатарською, українською та російською. Проте цього не відбулося.

На запитання Тижня «Чому канал «Дом» транслюється лише російською, а не українською, кримськотатарською та іншими мовами жителів тимчасово окупованого Криму?» у Мінреінтеграції відповіли наступне: «Пункт «а» частини восьмої статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлює, що обов’язкова частка мовлення державною мовою не застосовується до суб’єктів державного іномовлення. Таким чином, мовна політика телеканалу «Дом» відповідає нормам чинного законодавства України».

Окуповане дитинство

Кричущою залишається ситуація з порушеннями Конвенції ООН про права дитини з боку РФ на території АРК. Зокрема, систематично порушуються такі норми:

1. Право на відсутність дискримінації — діти українців та киримли не можуть відкрито говорити про свою національну ідентичність.

2. Право на свободу совісті та релігійних переконань — діяльність ПЦУ на території АРК заборонена, підліткові субкультури переважно знаходяться під контролем ФСБ або місцевої влади, оскільки можуть підпадати під статтю «Образа почуттів вірян».

‌3. Право на життя з батьками — більш ніж 100 кримських дітей не живуть із батьками через ув’язнення членів родини та фактичний розрив сімей, частина мешкає на материку, а інші на території півострова.

4. Право на захист життя та здоров’я — порушується наразі, оскільки на території півострова проводиться примусове щеплення незареєстрованим у ВООЗ препаратом «Спутник V» без доступу до визнаних міжнародних вакцин.

5. Право на освіту — на території тимчасово окупованого Криму заборонена українська мова й обмежено вивчається кримськотатарська.

6. Право на свободу слова — діти та підлітки Криму не мають права на самопрояв чи свої погляди на життя. У кращому разі — штраф батькам.

Також РФ продовжує активну мілітаризацію молоді, у тому числі й на території тимчасово окупованого півострова. Для цього російська влада активно фінансує різноманітні юнацькі військово-патріотичні об’єднання. Найбільше з них — «Юнармія», її фінансують безпосередньо з бюджету російського Міністерства оборони. За свідченнями дітей, що виїхали з Криму, участь у подібних рухах «винагороджується» додатковими балами на контрольних та екзаменах і полегшеною процедурою вступу до російських закладів вищої освіти. Мілітаризація жителів окупованої території, а тим більш дітей, — це воєнний злочин.

Читайте також: Огляд InformNapalm: Російський Путінюгенд

 

Щоб дещо полегшити долю кримської молоді, Київ створив програму «Крим-Україна». Завдяки їй діти з непідконтрольного півострова можуть вступати до будь-якого українського закладу вищої освіти без ЗНО. Окрім цього, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук у 2021-му заявила про свій намір збільшити стипендії для студентів із ТОТ до 6,5 тис. грн. За її словами, це допоможе цим дітям жити та навчатися на території України.

Щоправда, в Україні досі є проблема з процедурою отримання першого паспорта. Річ у тім, що кримчани не можуть отримати своє законне громадянство просто за свідоцтвом про народження. Для отримання паспорта, а також ідентифікаційного коду вони мусять приїхати на вільну територію нашої держави з батьками та свідками, які підтвердять їхню особу. Ця процедура, з одного боку, убезпечує Україну від фейкових громадян, але з іншого — порушує права підлітків.

 

Між намірами та гаслами

2021-й став «кримським» роком у світі та Україні. Затвердження Стратегії деокупації Криму, звісно, позитивний крок, який окреслює наміри України повернути цю територію мирним шляхом. Проте, на жаль, вона декларативна. Вона не є щитом, що прикриває ВПО з півострова на території материкової України, вона не спрямована на збереження кримської громади, вона також не захищає кримчан, які живуть на території окупованого півострова. Створити бюджет АРК поки що не можливо, оскільки люди, які переїхали з Криму, електорально розчиняються в громадах, які їх приймають. Щоб ця стратегія працювала, необхідні закони та політична воля української влади.

101