Новина про можливе блокування соцмережі «Вконтактє» мала ефект вибуху бомби: частина користувачів активно обурювалася таким рішенням, порівнюючи Україну з Північною Кореєю, популярні спільноти почали поширювати інструкції, які дозволятимуть обходити заборони, подеколи, навіть, лунали заклики до підготовки акцій протесту. Під вечір 16 травня адміністрація ресурсу розіслала користувачам лінк на сторінку з інструкціями, які дозволятимуть обійти блокування. До того ж, низка спільнот вдалася до відвертих маніпуляцій інформацією щодо «економічної вигідності» використання російських сервісів – мовляв, корпоративна пошта дешевша, реклама працює якісніше тощо. Не минулося без традиційної критики президента і народної творчості, пов’язаної із недавнім скандалом щодо сина Порошенка. Втім, для початку, варто було б поглянути на сам санкційний список і вивчити історію його ухвалення.
26 квітня 2017-го, Кабінет міністрів видав розпорядження №288, в якому схвалив і вніс на розгляд Ради національної безпеки і оборони пропозицію про продовження застосування санкцій проти низки фізичних та юридичних осіб у зв’язку з російською агресією в Україні. 28 квітня РНБО ухвалило відповідне рішення. За два тижні президент Петро Порошенко своїм указом №133/2017 від 15 травня, ввів це рішення в дію.
Загалом до переліку потрапили 468 юридичних та 1228 фізичних осіб. Проти частини з них обмеження запроваджували раніше. Втім, цього року список розширили. Окрім російських банків (наприклад – Фінансовий стандарт), авіакомпаній (наприклад – Трансаеро), «націоналізованих» підприємств у Криму (різного роду відомчі реабілітаційні центри тощо), громадських об’єднань (наприклад Всевелике військо донське), платіжних систем туди потрапили ТОВ «Вконтакте», ТОВ «Мейл.РУ ГРУП», ТОВ «Яндекс», ТОВ «1С» та їхні українські офіси. Якщо сприймати перелік у комплексі, то заборона на діяльність російських компаній, зокрема й тих, які є власниками соціальних мереж, видається логічною. Та й аргументація видається доцільною, оскільки згадані російські компанії сплачують податки в Росії, яка є агресором. Тут хіба що може виникнути питання, чому до цих заборон вдалися зараз, а не у 2014-му. Окрім того, не варто забувати про російське законодавство, а саме «пакет Яровой» – відповідно до нього дані користувачів інформаційних ресурсів за першою ж вимогою ФСБ передають до спецслужб. Але про це вітчизняні користувачі, здається, намагаються не згадувати.
Читайте також: Заборона російських соцмереж почне діяти в Україні до 1 червня
Можна припустити, що якби названі компанії мали інший профіль діяльності (наприклад – металургія), то для більшості українців такі заборони залишилися б малоплмітними. Однак, санкції проти ІТ-сектору вимагають і блокування їх продукту. А оскільки той же «Вконтактє» є соціальним медіа, то тут можна вбачати ознаки впровадження інтернет-цензури. В цей момент з економічного виміру ми переносимося в соціальний. Оскільки так вже склалося, розвиток вітчизняного інтернету до певного моменту був нерозривно пов’язаний з російським сегментом Світової павутини й інтегрувався до інтернет-культури (та й культури загалом) в РФ. Від початку українських популярних альтернатив тим же «Однокласснікам» або ж «Вконтактє» у вітчизняної Мережі не було, а те, що з’явилося згодом програвало у популярності. Російський «1С» фактично монополізував український ринок. Зміни ж почали відбуватися у 2014-му, після анексії Криму. Частина користувачів російських соцмереж, серед яких лідери думок, показово повидаляла свої акаунти, хтось перебрався до Facebook. В той же час, на хвилі патріотизму набули популярності проукраїнські спільноти. Також були намагання запустити альтернативні проекти, розроблені в Україні (той же weua.info – але навряд він нині відомий широкому загалу). Однак, якщо вірити дослідженням, навіть Facebook за кількістю своєї аудиторії продовжував програвати російському «Вконтактє». Окрім того, саме в останньому до певного моменту активно координувалися проросійські сепаратисти – різного роду спільноти «самооборон». Там же, за словами спецслужб, вівся набір до «ополчення» й активно працювала антиукраїнська пропаганда. Крім того, не варто забувати, що засновник «Вконтактє» Павєл Дуров заявляв про, фактично, рейдерство, яке відбулося з його проектом: такий собі фонд UCP свого часу отримав майже 50% акцій компанії. Окрім того, за словами засновника соцмережі, ФСБ неодноразово вимагала видати персональні дані українців – координаторів груп, пов’язаних з Євромайданом. Врешті, Дуров повідомив про продаж своєї частини акцій і відійшов від справ.
Приблизно в цей же момент в українському інтернеті почали говорити про «Вконтактє» як проект ФСБ. Приводів, окрім наведених Дуровим, можна було знайти доволі багато: тут і проросійська пропаганда, вибудувана на тезах про «спільність історії» і «братність народів», і вже вищезгадані сепаратистські групи, і закони Яровой. До того ж, час від часу, у популярних спільнотах «Вконтактє», поширювалися «ідеологічно правильні» меми, пов’язані з Україною чи війною на Донбасі. Що, зважаючи на високу популярність ресурсу серед українців, так чи інакше мало свій вплив. Попри те, що українське представництво соцмережі неодноразово наголошувало, що із російськими спецслужбами не має нічого спільного, зруйнувати це переконання не вдалося. Скажімо, 16 травня Міністерство інформаційної політики заявило, що санкційні соціальні медіа не були в їхньому списку на блокування, однак, їх активно використовувало ФСБ.
«Такі ресурси як «Вконтакте», «Одноклассники», «Яндекс», «Мэйл.РУ ГРУП» давно вже використовуються російськими спецслужбами як інструмент гібридної війни», – заявив держсекретар МІП Артем Біденко.
Він додав, що Мінінформполітики під час засідання РНБО 28 квітня отримало «перелік фактів та аргументів на підтримку застосування санкцій до російських соцмереж».
«Враховуючи надані факти та дбаючи про безпеку країни, рішення РНБОУ відповідає завданням, які сьогодні стоять перед державою з проблематики територіальної цілісності та соціального захисту», – переконані в МІП. Попри це, конкретних фактів у відомстві не називають.
Самі ж компанії, які потрапили під санкції, запевняють – вони поза політикою і надалі продовжуватимуть відстоювати інтереси своїх користувачів усіма доступними способами.
Читайте також: Яндекс, Mail.Ru, Однокласники і ВКонтакте відреагували на українські санкції
Проте якщо з ідеологічним питанням заборони все так чи інакше зрозуміло – з технічним виникають проблеми. Оскільки в часи розвиненого інтернету повністю заблокувати доступ до онлайн-ресурсів можливо лише за умови фізичного знищення серверів. Все інше – лише ускладнення процесу. Як приклад, можна згадати безуспішну боротьбу з піратським торент-трекером Thepiratebay: правоохоронні органи різних країн у різний час намагалися ліквідувати ці сервери, проте це радше нагадувало війну з вітряками. Держави лише могли ускладнити доступ до платформи, але не ліквідувати його.
Судячи з усього, така ж історія очікує й ініціативу з блокуванням «Вконтактє» та інших російських соцмереж. В української влади наразі є два варіанти: дешевий і дорогий. Перший полягає у тому, аби перекласти проблему обмеження доступу на плечі провайдерів. Другий – створити аналог китайського «Золотого щита», більш відомого як «Великий китайський фаєрвол».
«Чи можуть провайдери заблокувати доступ до сайтів? Так, це можливо. Питання – чи захочуть, оскільки значна частина трафіку йде саме на російські соцмережі та сервіси. Технічно список сайтів («Однокласнікі», «Вконтактє», Mail.ru – авт.) вони можуть внести до чорного списку і не давати прямого доступу через свої сервери», – зауважує спеціаліст із цифрової безпеки Вадим Гудим.
«Можна спробувати змусити провайдерів заблокувати певні сайти, але при цьому воно працюватиме гірше, ніж в Росії. До того ж, підозрюю, провайдери чинитимуть опір цьому рішенню, оскільки їм доведеться виділяти на це додаткові ресурси», – переконаний спікер українського Кіберальянсу Шон Тансенд.
В РНБО також визнають, що повністю закрити доступ до російських веб-ресурсів не зможуть.
«Так, технічно ми не можемо повністю заблокувати доступ до того ж «Вконтактє». Нині вистачає методів обходу. Але ми можемо обмежити доступ до цього сайту частині аудиторії, таким чином відрізавши її від російської пропаганди. До того ж, це дозволить ускладнити процес набору найманців до сепаратистських угруповань», – переконаний керівник Служби з питань інформаційної безпеки РНБО Валентин Петров.
Він додає, що процесом блокування займатимуться провайдери, які мають для цього можливості, а судове рішення у даному випадку може бути не обов’язковим, зважаючи на розпорядження РНБО.
«Частина інтернет-провайдерів вже заявила про свою готовність заблокувати доступ до цих ресурсів. Частина говорить про технічні або іншого роду складнощі. Хоча, як на мене, тут питання у їх бажанні», – додає Петров.
Читайте також: В InformNapalm розповіли, чим небезпечна експансія Яндекса в Україні — інфографіка
Експерти ж до такого блокування ставляться скептично. Не в останню чергу завдяки можливостям обійти заборони.
«Чи будуть українські користувачі відрізані від того ж «Вкотактє»? Ні, існує велика кількість сервісів, які дозволяють обійти заборони. Якихось спеціальних навичок вони не вимагають і є доволі простими у користуванні», –зауважує Гудим.
«Вистачає засобів анонімізації і прокидування інтернет-трафіку. Як приклад – в РФ давно заблокований сайт Рутрекера, однак це не заважає навіть найбільш безграмотним користувачам качати звідти піратський контент. Так що такі заборони можна вважати порочною практикою. Намагаючись боротися з Росією і радянським минулим, типово російськими (радянськими методами) у нас в підсумку може вийти «інша Росія» – ще одна держава суворого режиму тільки з іншим прапором», – переконаний Тансенд.
Що ж то створення «Великого українського фаєрволу», то експерти зазначають – в українських реаліях реалізація такого проекту неможлива. Оскільки він тягне за собою величезні фінансові витрати.
«На створення аналогу Великого Китайського фаєрвола Україні просто не вистачить грошей. Повноцінне блокування вимагає використання вкрай дорогого устаткування DPI (Deep packet inspection), частину витрат провайдери перекладуть на споживача. Важко сказати скільки це буде коштувати. По«Золотому щиту» дуже мало інформації, але одне джерело стверджує, що тільки CCTV (центральне ТБ Китаю) витратило на цей проект $ 770 млн у 2002-му. Та й репресивний російський варіант обійдеться дуже дорого. По-друге, працювати він буде дуже погано і потребуватиме додаткових заборон – наступний логічний крок – це "інтернет за паспортом" і заборона на засоби анонімізації. Альтернатива проста – економічні санкції (не обов'язково прямі), цілком можна створити російським компаніям неконкурентні умови, а для державного сектора ввести заборони (і приватним підприємцям, які працюють з держ. сектором доведеться з цим рахуватися). Також як альтернатива – надання не прямих преференцій не російським компаніям і, врешті, використання пропаганди» – зазначає Тансенд.
Однак, про альтернативні шляхи у владі поки не говорять. Можливо, такі рішення озвучать найближчим часом, зважаючи на анонсовані круглі столи та брифінги з цієї тематики. Поки ж скидається на те, що ухвала про заборону є показною і запізнілою реакцією. Адже навіть провайдери, на плечі яких планується покласти технічну сторону питання, дуже не одностайні у своїх заявах: частина вже заявила журналістам, що готова заблокувати ресурси впродовж тижня, частина – що «вивчає Указ президента та готує технічні можливості реалізації», частина прямо заявляє про неможливість повного блокування сайтів. Так чи так, відповідно до закону, продовження ж санкцій (не лише проти компаній, які є власниками соцмереж, але й інших, наявних у списку) має почати діяти не пізніше 1 червня цього року.