Попри слізні обіцянки, Володимир Зеленський таки спробує вдруге стати президентом після закінчення першої каденції. Він уже до цього доріс. І спроба прибрати до своїх рук столицю — яскраве підтвердження того. Війна за Київ, яку він розв’язує вже вдруге за неповних два роки, — показова й символічна. Президент може відібрати повноваження у Віталія Кличка, скориставшись старим перевіреним рецептом.
Хто володітиме столицею, той володітиме країною. Цей перефразований вислів приписують Наполеону Бонапарту, але навіть якщо він його й не говорив, для нас думка все одно доречна. Адже ймовірно, що образ французького імператора, який Зеленський приміряв на себе в одній з комедій, є для нього важливим і символічним. Як і образ учителя Голобородька, на якому Зеленський в’їхав у нову реальність. Сьогодні Володимир Олександрович своєю поведінкою та манерами, здається, дедалі більше хотів би нагадувати Наполеона, а не Голобородька. Це буквально прочитується з його способу вести діалог, пояснювати свої кроки чи трактувати події. Зі своєї теплої ванни на Банковій (яку влаштувало йому його оточення) він сподівається провести швидку й переможну війну, взяти столицю й на прикладі впокореного Кличка показати всім князькам і баронам, що віднині парадом керуватиме він сам зі своїми «маршалами», а тому жодного самоуправства не терпітиме. Спектакль, який Зеленський збирається зіграти, уже ставили на київській сцені, а головним режисером був не хто інший, як Віктор Янукович. Прем’єра тоді виявилася справді успішною. Тільки повторити цей успіх Зеленському сьогодні навряд чи вдасться.
Читайте також: Подія з малим терміном придатності
Офіційна причина активізації правоохоронців на столичному напрямі, здійснення масованих обшуків (понад 60) на київських комунальних підприємствах, у приватних помешканнях чиновників і їхніх родичів та вручення численних підозр — боротьба з корупцією. Це підтвердив і сам президент під час нещодавньої пресконференції, на якій напряму звинуватив очільника Києва в тому, що його оточення займається нечистими справами.
Те, що з бюджету столиці крадуть гроші, не дивина. Як і з бюджету інших міст та навіть з бюджету держави. Цинізм ситуації полягає в тому, що на столичних потоках сидять не лише місцеві чиновники, а й люди з оточення Володимира Олександровича. Сьогодні «смотрящим» за Києвом від Банкової називають Дениса Комарницького, вихідця з «молодої» команди Леоніда Черновецького й за дивним збігом кума Андрія Єрмака. Його приставили до Кличка замість Вадима Столара, який працював «смотрящим» при Порошенку. Тепер начебто саме він разом з правою рукою Кличка Артуром Палатним курує роботу тіньового офісу, де розподіляють фінансові потоки столиці. А безпосередня комунікація з ОП відбувається через Миколу Тищенка.
Так, урешті, було завжди, це давня традиція, але можна припустити, що президент про це нічого не знав, якщо він так упевнено заявляє «мій глава Офісу не бере хабарів, тому ми не конкуренти». Хоча перший наїзд на київську владу ще в часи адміністрування ОП Андрієм Богданом було зупинено якраз тому, що учасникам конфлікту вдалося знайти цю вдалу модель співпраці, що змогла задовольнити зокрема й апетити команди президента. Тоді градус протистояння був теж чималим. Кримінальні провадження, обшуки, затримання, взаємні звинувачення. Кабмін навіть отримав з ОП подання на звільнення Кличка з посади голови КМДА, а в парламенті пройшов перше читання новий законопроєкт про столицю авторства Олександра Ткаченка. Власне Ткаченко тоді й претендував на роль нового очільника КМДА. Проте все пішло шкереберть, коли Андрій Богдан утратив посаду, а його заступник Андрій Єрмак зумів полюбовно полагодити конфлікт з Віталієм Кличком.
Читайте також: Політичний генплан Кличка
Свого часу Віктор Янукович зумів узяти столицю під контроль. Тільки обставини, за яких відбувалася його спецоперація, надто відрізнялися від сьогоднішніх. Хоча мотиви Зеленського приблизно такі самі, як були тоді у Віктора Федоровича. Регіоналам, як і «слугам», ішлося про реальну присутність у столичній владі, а відповідно, і про адмінресурс, який можна використовувати на виборах. Тоді ключем до Києва став закон про столицю. Він доволі розпливчасто трактує процедуру призначення голови столичної адміністрації. Але за допомогою нехитрих маніпуляцій (внесення змін) закон вдалося довести до потрібної кондиції. Тим паче, тодішній мер, він же голова КМДА Леонід Черновецький, зовсім не пручався. Це було явно не в його інтересах. Регіонали заходили в Київ як визволителі, що мали врятувати місто від остаточного розграбування Черновецьким і його молодою командою. Тому єдине, що він міг просити в цій ситуації, — це індульгенцію за гріхи, яку врешті отримав. Власне, призначення Олександра Попова (спочатку як першого заступника Черновецького, а потім і як голови КМДА) кияни сприйняли спершу прихильно.
Сьогодні «слуги народу» хочуть скористатися тією самою схемою, хоча ситуація з Кличком явно відрізняється. Імідж нинішнього мера столиці зовсім не той, що був свого часу в Черновецького. Та й схема, яку застосував колись Янукович, попри намагання її законодавчо обґрунтувати, напряму суперечить Конституції. Згідно з роз’ясненням КСУ №21-рп/2003 від 25.12.2003, очолювати КМДА може лише обраний на виборах мер, який одночасно є головою Київради. Змінити ситуацію реально лише шляхом внесення відповідних змін до Основного закону, але аж ніяк не правок до закону про столицю чи ухваленням його нової версії. До слова, автором змін до закону, на основі яких Янукович дозволив собі розділити посади голови Київради та очільника КМДА у 2010 році, був не хто інший, як Андрій Портнов. Знаючи про його нинішню наближеність до президентського оточення, можна припустити, що й у 2019 році, й сьогодні без його допомоги не обійшлося. Принаймні почерк той самий, та й серед можливих виконавців наближені до нього люди.
Серед кандидатів, які мали б замінити Кличка на посаді голови КМДА, тобто стати другою головою столичної влади, називають кілька прізвищ. І того самого Олександра Ткаченка, і ще одного міністра (розвитку громад та територій) Олексія Чернишова, і навіть Ірину Верещук, що пролетіла на парасольці над Києвом під час місцевих виборів. Але, мабуть, найімовірнішим кандидатом варто вважати першого заступника мера Олексія Кулебу. Він не тільки курує роботу фактично найсмачніших ділянок столичного господарства (департаменти благоустрою, промисловості та розвитку підприємництва, житлово-комунальної інфраструктури, комунальної власності, надання адмінпослуг, екології та природних ресурсів тощо), а і є фактично зв’язковим вузлом між столичною адміністрацією та ОП. А точніше — прямою креатурою самого Андрія Єрмака. Принаймні комунальні підприємства, які належать до його сфери інтересів, під шквал обшуків цього разу не втрапили.
Читайте також: На наступній виходите?
Для Зеленського є ще одна суттєва причина, щоб завдати удару по Кличку, окрім як потреба здобути контроль над столицею. І вона, можливо, й важливіша. Ідеться про вже згадані президентські амбіції Володимира Олександровича. А судячи з розмаху атаки, саме в особі Віталія Кличка він вбачає свого основного конкурента. Хоча на перший погляд, чемпіон світу з боксу сьогодні й не видається здатним завадити найвеличнішому лідеру сучасності вдруге стати президентом, та все може змінитися. І Володимир Зеленський це чудово усвідомлює. І будьмо відвертими, амбіції Кличка спробувати свої сили в битві за Банкову нікуди не зникли. Чого варті його інтерв’ю, в яких він розповідає, як його просять стати президентом. Власне тому історію з нинішнім «землетрусом» у Києві доцільніше розглядати в площині політичній. І президент, власне, на це також натякнув, коли заявив, що «Віталій Володимирович дуже неправильно публічно поводиться». Що він мав на увазі, здогадатися неважко. Чергове погіршення стосунків між Банковою та мером Києва відбулося після того, як останній вирішив адекватно відреагувати на зростання кількості хворих на COVID-19 і запровадив у столиці жорсткий карантин та майже ультимативним тоном закликав владу до локдауну по всій країні. У відповідь прем’єр-міністр Денис Шмигаль пригрозив призначити нового голову КМДА, якщо Кличку «недостатньо повноважень для ефективної протидії COVID-19». У цьому місці Кличко, за логікою Зеленського, очевидно мав би вибачитись і схилити голову, але мер повівся не так покірно і в хід пустили звичний арсенал засобів.
Чим закінчиться ця вулична бійка, поки що невідомо. Якщо правоохоронним органам вдасться накопати на Віталія Кличка щось справді суттєве, Зеленський може таки наважитися втілити в життя свій план і хай навіть із порушенням закону призначити лояльного голову КМДА, а самого мера столиці віддати під суд. Чи подіє це на потенційного виборця, чи відвернеться він від корупціонера-мера? Не факт. Кличко, на відміну від Черновецького, схоже, таки готовий тримати удар, і спроба викурити його зі столиці може обійтися президенту дорожче, ніж він уявляє. По-перше, новий очільник КМДА не здатний буде повноцінно працювати, бо значна частина його діяльності безпосередньо пов’язана з Київрадою, яку все одно контролюватиме Кличко. У сухому залишку життя міста виявиться заблокованим, а єдиний, хто справді постраждає, будуть мешканці столиці. Цього вони президенту точно не подарують, тому прощавай, рейтингу. Ну а по-друге, в арсеналі Віталія Кличка справді є неоціненний козир — компромат на своїх партнерів з оточення президента, причетних до розподілу столичних грошових потоків. Від того, чи захоче Володимир Олександрович, щоб про це дізналася країна, й чи наважиться носій цінної інформації її оприлюднити, і залежатиме фінал цієї історії. А відповідно, чи вдасться Володимиру Зеленському зреалізувати свої сміливі наполеонівські амбіції, чи обмежитися одним президентським терміном.