Конкурсне сито відразу не пройшли Джим Джармуш, Террі Гілліам, брати Коени, Вуді Ален та Майкл Мур. Як автори, котрі ризикнули запропонувати стрічки, так би мовити, «другої свіжості» прискіпливим тутешнім глядачам. А що це визначення справедливе саме для каннської аудиторії (професійної та аматорської), вона, аудиторія, не втомлюється підтверджувати. На набережній Круазет і досі вимагають кіно естетично радикального, але тепер ще й відчутно скандального у виборі тематики. Таке кіно нагадує труп у першій стадії розкладу, старанно запакований у шати от кутюр. Трохи відразливо, але на загал дуже красиво.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде 29 травня.