Перша, якій присвячено аж десять хвилин, а отже, 30% часу сегменту світових новин, ― австралійські пригоди сербського майстра ракетки й шукача щоразу більш альтернативних методів розвитку тіла й духу, і то часто всупереч розуму, Новака Джоковича. Отже, австралійський уряд знову анулював йому візу заледве за кілька днів до початку тенісного турніру Australian Open, що його гравець із найвищою кваліфікацією у світі вигравав уже дев’ять разів.
Алекс Гок, австралійський міністр із питань міграції, сказав: «Сьогодні я скористався повноваженнями на основі частини 133С (3) Закону про міграцію й анулював візу Новака Джоковича з огляду на турботу про охорону здоров’я та необхідність дотримання громадського порядку». Власне, всі вже чекали постанови Гока про депортування Джоковича, котрий минулого тижня заїхав до країни як невакцинований нерезидент на підставі обіцянки організаторів турніру звільнити його від необхідності вакцинуватися від COVID-19. А тим часом ще й з’ясувалося, що він подав неправдиву інформацію щодо обставин прохання про таке звільнення.
Читайте також: Святвечір
Після п’ятьох днів роздумів Гок повідомив у п’ятницю: «Австралійці пішли на багато жертв під час цієї пандемії та слушно сподіваються, що результат тих жертв поважатимуть. Тому як відповідальний міністр я ухвалив таку постанову».
Опитування громадської думки, проведене News Corp. серед 61 тис. осіб, з’ясувало, що 84% респондентів підтримали депортацію тенісиста, і я приєднуюся до цих 84%. Мені ставало недобре, коли понад тиждень світ мусив слухати інформацію про перипетії ще одного мільйонера, а до того ж присяжного антивакцинатора, який вважав, що він заслуговує на особливе ставлення. Я розумію, що теніс ― величезний бізнес, а турнір Australian Open належить до найважливіших у світі. Однак не можна змиритися з публічною образою мільйонів людей тільки тому, що ще один зарозумілий чоловік краще від інших відбиває на тенісному корті кольоровий м’ячик. Я мав велику надію, що сербського тенісиста, вшановуючи обов’язкове право, депортують з Австралії і я вже не буду змушений слухати ранкові новини з Джоковичем у головній ролі. І в неділю суд таки підтвердив постанову про депортацію.
Друга інформація «староноворічних» новин на BBC ― чергова пригода, але цього разу вже британського прем’єр-міністра Боріса Джонсона, який так або так улаштував торік низку зустрічей у своїй резиденції на Даунінґ-стріт, 10, і то за часів, коли решту громадян королівства зобов’язали до суворих обмежень, пов’язаних з епідемією COVID-19. Як візуальний коментар справи, показували кадри з похорону чоловіка королеви принца Единбурзького Філіпа, на якому королева Єлизавета II самотньо, відокремлена навіть від найближчої родини, сиділа на лавах каплиці Віндзорського замку. А за день до того працівники уряду гуляли аж до світанку в резиденції прем’єр-міністра.
Щоправда, Джонсон попросив вибачення в парламенту за те, що сталося, але в мене склалося враження, що він до кінця не зрозумів своєї провини як прем’єр-міністра, який має давати приклад мільйонам громадян у ситуації, коли від них вимагають жертв, а сам трактує накладені обмеження в дусі відомого орвеллівського вислову, що «всі тварини рівні, але деякі рівніші від інших». Цікаво, чи й цього разу цьому enfant terrible на верхівці британської піраміди влади вдасться уникнути наслідків. Щоразу більше людей вважають, що він повинен подати у відставку, але долю прем’єр-міністра вирішують його партійні колеги, які перед недалекими місцевими виборами в травні будуть змушені вирішити, чи пощастить їм мати виборчий успіх із Джонсоном у ролі капітана, а чи він становитиме перешкоду. Як видно, вирішать холодні партійні розрахунки. Поки що гаряче і земля горить під ногами Боріса Джонсона, але наразі незрозуміло, що буде далі. Хай там як, BBC, безперечно, ще неодноразово поділиться з нами останніми новинами з подвір’я будинку на Даунінґ-стріт, 10 у Лондоні.
Читайте також: «Біле Різдво»
Трете повідомлення «новорічних» новин на BBC розповідало про наше українське подвір’я, про яке віднедавна точиться багато розмов. «Український уряд звинуватив Росію, що вона стоїть за кібератакою на десятки офіційних вебсайтів. Близько 70 урядових інтернет-сторінок тимчасово стали недоступними під час наймасштабнішої такої атаки на Україну за останні чотири роки. Перед закриттям сайтів на них з’явилося повідомлення, яке попереджало українців, що треба «готуватися до найгіршого».
Повідомлення, що користувачі атакованих інтернетних сайтів утратили всі свої дані, опублікували трьома мовами: українською, російською та польською. А ще подали інформацію, що атака є відповіддю на українські злочини в Галичині, на Поліссі й Волині (sic!). Що ж, так звані невідомі злочинці, що маскувалися цього разу під поляків, не змогли написати те просте повідомлення польською мовою без помилок. Але наміри організаторів цього злочину зрозумілі: вже не досить звичайної хакерської атаки, при нагоді треба ще долити олії до вогню польсько-українських історичних суперечностей. Може, в цьому зацікавлені хакери з Китаю, Ірану чи Північної Кореї? Якщо ви ще не знаєте правильної відповіді на це запитання, стежте за ранковими новинами BBC, найкраще з чашкою доброї кави.