У неділю вибори мера Стамбула стали найбільшою поразкою для нинішнього турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана. Після безпрецедентного рішення про перевибори, кампанії фейків проти опозиційного кандидата Екрема Імамоглу останньому все одно вдалося здобути перемогу й при цьому набрати ще більше голосів, ніж на виборах у березні, які було оголошено недійсними.
31 березня представник Республіканської партії Туреччини Екрем Імамоглу переміг на виборах мера Стамбула з дуже незначним відривом: за нього проголосували 48,8% виборців, у той час як за його основного суперника та представника керівної Партії справедливості та розвитку (ПСР) Біналі Їлдирима — 48,55%. На посаді мера він пропрацював 18 днів, після чого виборча комісія анулювала результати голосування на підставі того, як пише турецька газета Hurriyet, що деякі секретарі на виборчих дільницях не були державними службовцями, а представники ПСР заявили, що в процесі підрахунку були порушення.
У неділю, 23 червня, відбулися повторні вибори мера Стамбула, а 24 червня Вища виборча комісія Туреччини оприлюднила результати. Імамоглу переміг зі ще більшим відривом, здобувши 54,21% підтримки, його суперник Біналі Їлдирим — 44,99%. За Імамоглу віддано на 800 тис. голосів більше.
Читайте також: Die Welt: Уявний ворог
Як пишуть західні медіа, Імамоглу не був надто відомою персоною в турецькій політиці до 31 березня 2019 року. Однак після березневих виборів і скасування їх результатів він став основним суперником для Ердогана та «неочікуваною новою надією для турецької демократії».
Екрем Імамоглу в минулому голова будівельної компанії. Він долучився до політичного життя у 2009 році, а в 2014-му очолив один із районів Стамбула. Коли в Республіканській партії його обрали як кандидата на посаду мера міста, то чогось надзвичайного не очікували. Однак його кампанія здобула значну підтримку. Причому якихось новітніх чи нестандартних кроків він не робив. Як пише The Guardian, Імамоглу часто можна було зустріти в різних районах за обговоренням місцевих проблем, у той час як його суперник виступав на великих мітингах, сповнених націоналістичного запалу, поруч із головою ПСР Реджепом Таїпом Ердоганом.
Читайте також: США-Туреччина: приборкання норовливого
Інший знавець турецької політики Атілла Єсада в коментарі Euronews каже, що ці вибори можуть стати кінцем ери Ердогана, якщо він не зробить двох речей: по-перше, якщо не зупинить рецесію, не перестане розганяти опозицію та пригнічувати народ; по-друге, якщо не врахує те, що навіть виборці, які його підтримували, показали, що тактика «сильної руки» їх не влаштовує. Саме тому проти перевиборів були навіть деякі прихильники Ердогана та Їлдирима.
Деніз Юджель в одній зі своїх публікацій також згадує, що виборці після оголошення результатів голосування навіть скандували: «Давай, скасуй ще раз». Тобто втретє виборів у Стамбулі очікувати не слід, хіба що турецький президент сам хоче створити собі нового суперника.
Щоправда, минулого тижня Реджеп Таїп Ердоган погрожував: якщо суд визнає Імамоглу винним в образі чиновника, той не зможе обійняти свою посаду. На початку червня очільник провінції Орду Седдар Явуз написав скаргу, мовляв, кандидат у мери Стамбула Екрем Імамоглу разом із заступником голови Республіканської партії Сеїтом Торунем образили його, назвавши собакою. Перепалка, за інформацією Turkish Minute, трапилася, коли політикам не дозволили використовувати VIP-лаундж у місцевому аеропорту. Імамоглу відкидає звинувачення. Юджель вважає, що Ердоган може змусити суд визнати новообраного кандидата винним. Однак такі дії просто перетворять невідомого до березня цього року широкій громадськості політика на національного героя.
Читайте також: Легітимізація зла
Попри те що свої публікації про результати виборів мера Стамбула Юджель, як і багато інших оглядачів турецької політики на Заході, розпочинає дуже оптимістично, він доволі стриманий щодо того, чи міг би Імамоглу стати прикладом поза Туреччиною. Хоча він і переміг політиків із популістичною риторикою й зробив це за допомогою «політики дружби», а не змагаючись, у кого «пронизливіший тон», чи відкидаючи виборців тих кандидатів, наразі невідомо, що за ним стоїть, який зміст наповнює Імамоглу як політика. «Якщо він продовжуватиме розвиток інфраструктури, яке розпочали представники ПСР, але при цьому уникатиме безжальних методів грабунку та руйнування, тоді, звісно, не все, але багато що буде добре», — вважає Юджель.
Перехід від «дипломатії заручників»?
Карлотта Ґолл у матеріалі для The New York Times пише, що спостерігачі очікують пом’якшення політики переслідування політичних активістів у Туреччині. Три відносно важливі засідання призначено на цей тиждень, і за ними уважно спостерігатиме міжнародна спільнота. Деякі справи дипломати та борці за дотримання прав людини вважають частиною «дипломатії заручників» з боку Ердогана, оскільки він використовує їх як один із переговірних елементів у суперечках з іноземними урядами. Поразка кандидата від партії Ердогана на виборах мера Стамбула, проблеми турецької економіки та нестабільне становище на міжнародній арені, як-от загроза санкцій з боку США через купівлю російських комплексів С-400, нова хвиля біженців з Ідліба та опозиція з боку країн ЄС в питанні буріння Туреччиною в Східному Середземномор’ї, можуть змусити Ердогана припинити політику переслідування.