За час війни на Донбасі сторони понад 10 разів офіційно запроваджували «режим тиші» або перемир’я. У більшості випадків передбачалося «стале та всеохопне» припинення вогню. Рідше домовлялися зупинити бойові дії бодай тимчасово або на окремій ділянці фронту.
Насправді, «домовленості про припинення вогню» на Донбасі відбуваються майже щоденно, а то й по кілька разів на день.
«Починаючи свій обстріл і, фактично, його не завершивши, бойовики відразу просять дотримуватися режиму припинення вогню. Сім разів вони вчора зверталися через Спільний центр з контролю і координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) з пропозицією припинити вогонь», – розповідав ще в серпні 2015 року прес-офіцер сектору «М» зони АТО Ярослав Чепурний. Подібні історії і нині розповідають українські бійці.
Угоди на найвищому рівні укладають значно рідше, але результат подібний. Іноді домовленості не призводять навіть до тимчасового покращення ситуації з бойовими діями.
Читайте також: Російсько-окупаційні війська порушили «режим тиші» – штаб
Випадки припинення вогню на Донбасі варто рахувати від 20 червня 2014 року. Тоді щойно обраний президент України Петро Порошенко наказав українським силам припинити вогонь в односторонньому порядку на тиждень. 23 червня формування бойовиків оголосили про приєднання до перемир’я. Рішення української сторони пояснювали двома речами: по-перше, новий президент мав продемонструвати світові своє бажання залагодити конфлікт мирним шляхом, а по-друге, українські сили потребували часу для підготовки наступу.
В результаті так і сталося – сили АТО пішли в наступ у липні та успішно звільнили низку міст на Донеччині та Луганщині. Однак наприкінці серпня, під час операції під Іловайськом, регулярні російські війська вторглися на територію України.
У війні почалася нова фаза позиційного протистояння. 5 вересня 2014 року на перемовинах у столиці Білорусі Україна, ОБСЄ, Росія, а також представники бойовиків Віталій Захарченко та Ігор Плотницький підписали протокол з 12 пунктів, відомий як «Мінськ-1». Перший пункт домовленостей передбачав припинення використання зброї. Ті угоди також містили норми про моніторинг з боку ОБСЄ та створення тристороннього (за участі України, Росії та ОБСЄ) Центру з контролю і координації питань припинення вогню (СЦКК), а Україна ухвалила закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».
Ці три речі і стали найголовнішими наслідками, які досі залишилися від «Мінська-1». Місія ОБСЄ за три роки розширила свій штат і досі здійснює моніторинг на Донбасі, СЦКК часто критикують за використання в своїх цілях сторонами конфлікту, а закон «Про особливий статус», дія якого завершується у вересні 2017 року, не влаштував нікого. Бойовики ж скористалися відносною тишею та провели «фейкові» вибори на контрольованих територіях. Вибори нового складу Верховної Ради відбулися і в Україні.
Що ж до припинення вогню, то його практично не дотримувалися від часу підписання угод. Відбувалися бої за Донецький аеропорт, у районі Дебальцевого та Маріуполя.
Читайте також: Перемир'я. Не брехати собі
Вже 12 лютого 2015 року після багатогодинних нічних перемовин лідери України, Німеччини, Франції та Росії підписали «другі Мінські угоди». Вони знову передбачали повне припинення вогню з опівночі 15 лютого. Відтермінування у три доби одразу викликало запитання. У той час, Росія та підтримувані нею бойовики намагалися взяти в оточення українські сили в Дебальцевому. Там тривали найбільші бої. У ЗМІ припускали, що за три дні Росія планує завершити оточення. Частково це підтвердили подальші події: РФ не змогла оточити українські війська до вказаної дати, а тому 15 лютого затишшя не сталося. Бої тривали аж до 18 лютого, коли українські сили залишили місто.
«Мінськ-2» загалом складався з 13 пунктів, які мали виконати протягом року. Натомість, досі не виконано жодного. Відносним успіхом цих угод можна вважати зниження інтенсивності використання великокаліберної артилерії.
Після цього угоди про «режим тиші» досягали щонайменше сім разів. Зазвичай це відбувається у рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) України, Росії та ОБСЄ напередодні тих або інших свят. Зокрема, уже запроваджували два «різдвяні» перемир’я, два «вересневі» та одне «Великоднє». Нинішнє припинення вогню, яке почалося 1 квітня, можна називати «другим Великоднім». За словами Дарки Оліфер, прес-секретаря представника України у ТКГ Леоніда Кучми, окрім власне припинення вогню, заплановано спростити перетин лінії розмежування на час святкових і поминальних днів.
Угоду про припинення вогню з 1 вересня 2015 року у зв’язку з початком навчання у школі можна вважати найуспішнішою з усіх «святкових». Тоді протягом майже всієї осені на більшості ділянок фронту тривало затишшя. 10 жовтня президент Петро Порошенко навіть констатував, що на Донбасі припинення вогню переросло у «перемир’я».
«Зусиллями силових підрозділів, зусиллями українських дипломатів, зусиллями проукраїнської коаліції у всьому світі нам нарешті вдалося зупинити вогонь, і сьогодні припинення вогню вже два тижні перейшло в стан перемир'я», – заявив тоді президент.
Восени 2015 року найактивніше тривало відведення важкого озброєння, позитивні заяви лунали і з західного боку.
Читайте також: Світ про Україну: Путін не планує заморожувати конфлікт на Донбасі
«(Міністр закордонних справ Німеччини – Ред.) Франк-Вальтер Штайнмайєр у цілому оптимістично оцінив ситуацію на Сході України, а також зазначив дотримання режиму припинення вогню, відведення озброєнь від лінії зіткнення. Він також заявив, що з початку вересня більш-менш дотримується режим припинення вогню, але цього недостатньо. Міністр нагадав про «відставання від графіку», передбаченого мінськими домовленостями», — йшлося у статті Deutsche Welle від 9 листопада 2015 року.
Однак із наближенням річниці «Мінська-2», ситуація на Донбасі знову загострилася. Вже у грудні це призвело до необхідності домовлятися про припинення вогню «на час новорічних і різдвяних свят».
У 2016 році нових форм спонукання сторін до припинення вогню не з’явилося. У Мінську досі проходять зустрічі ТКГ, а напередодні свят з’являються домовленості. Виключенням можна вважати середину вересня, коли про припинення вогню оголосили після візиту Штайнмайєра до Москви та Києва.
Вже на початку 2017 року новий «режим тиші» намагалися запровадити у районі Авдіївки. Тоді місто через бойові дії залишилося повністю без електроенергії. Хоча, ситуація з «Авдіївським перемир’ям» і досі остаточно незрозуміла. На засіданні ТКГ у Мінську 1 лютого закликали відвести важке озброєння до 5 лютого та припинити вогонь. За версією прес-центру АТО, першим днем припинення вогню мало стати 9 лютого. У будь-якому разі, тиші на Донбасі не вдалося досягти ані в жоден із цих днів, ані дотепер.
