Попри бравурну пропаганду, реальні результати 2025 року є невтішним сигналом для Кремля. Розбираємося, що вказує на економічні проблеми агресора, як зробити їх іще болючішими та чого чекати у 2026 році.
Максимальне наближення до рецесії
У червні 2025 року російський диктатор Владімір Путін тріумфально заявляв на «Міжнародному економічному форумі» у Санкт-Петербурзі про подолання згубного впливу санкцій. Мовляв, вороги не змогли ізолювати Росію, а натомість економіка країни досягла небаченого зростання й поглиблення відносин із по-справжньому надійними партнерами.
Утім, уже через два місяці московський уряд погіршив прогноз економічного зростання, підкресливши прірву між реаліями та пропагандою. Наприкінці року Міжнародний валютний фонд (МВФ) оцінював зростання російського ВВП за підсумками 2025 року на рівні 0,6 %. При тому, що у 2024-му зростання становило 4,3 % (у 2023-му — 3,6 %). До того ж завжди потрібно мати на увазі факт обмеження Кремлем доступу до частини економічної та демографічної статистики з метою приховування невтішних даних.
Читайте також: Вартість російської агресії: рахуємо збитки, яких зазнав світ
Нехай згідно з даними офіційної статистики Росія не опинилася у стані рецесії (за визначенням, рецесія — це від’ємне зростання ВВП протягом двох кварталів поспіль, — Ред.), вона максимально наблизилася до цього стану. Особливо якщо розділяти воєнні та невоєнні галузі. Нині ми розглянемо стан економіки ворога за підсумками 2025 року, проаналізуємо її проблеми та спрогнозуємо динаміку 2026-го.
(Майже) все — на війну
Згідно з оцінками Німецького інституту з міжнародних питань та безпеки, у першій половині 2025 року загальні військові витрати Росії досягли $106 мільярдів (на 47 % більше, ніж за аналогічний період 2024-го). Це означає, що військові витрати зросли до понад 40 % усього російського бюджету (близько 8 % ВВП); це найвищий показник у період після розпаду СРСР, що втричі перевищує рівень 2022 року і на понад 30 % —2023-го. Таким чином, частка воєнних витрат Росії швидко наближається до аналогічного показника України (у нас 58 % витрат підуть на оборону згідно з бюджетом на 2026 рік), при тому що в Росії не оголошено загальної мобілізації.
Проте якщо ми компенсуємо дефіцит бюджету завдяки зовнішній допомозі, то росіяни змушені обходитися виключно власними силами. Згадані понад 40 % видатків бюджету — це не тільки власне виробництво зброї для забезпечення окупаційних військ. Це також мільярди доларів на купівлю компонентів із Китаю, постачання зброї з Ірану й тисячних контингентів із Північної Кореї. Плюс колосальні витрати, пов’язані з обходом санкцій (мережі підставних компаній, тіньовий флот тощо).
Як ви, без сумніву, зауважили, у 2025 році стрімке збільшення військових видатків окупанта різко контрастувало з загальним падінням економічного зростання. У серпні 2025-го, оголошуючи про погіршення прогнозу щодо ВВП, міністр фінансів Антон Сілуанов зазначав, що на економіку негативно впливали високі відсоткові ставки. З їхньою допомогою центральний банк Росії (ЦБР) намагався боротися з високою інфляцією, що на той час перевищувала 8 % (у грудні нібито опустилася до 5,6 %).
Особливо стрімке падіння спостерігалося у корпоративному секторі. У першому півріччі 2025 прибутки російських компаній загалом знизилися на 8,4 %, а в нафтогазовій галузі — на 50,4 %. Роздрібна торгівля зросла лише на 2 %, торгівля харчовими продуктами — на 2,4 %.
Швидке зростання воєнних галузей паралельно з падінням або стагнацією «мирних» є свідченням тих самих структурних дисбалансів російської економіки, про які говорили від початку великої війни.
Значне вливання коштів у військове виробництво зазвичай справляє позитивний короткостроковий ефект, однак на тривалій дистанції завдає значної шкоди національній економіці. Нещодавно ми писали, що передумов для швидкого краху російської економіки немає, проте починають з’являтися ознаки «виснаження». Результати 2025 року підтверджують цю тезу.
Відповідно, можемо поділити економічну історію Росії часів широкомасштабної війни проти України на такі відрізки:
- 2022 — перша половина 2023: адаптація до нових реалій (санкції, переорієнтація на нові ринки);
- друга половина 2023 — кінець 2024: стрімке зростання завдяки фіскальному стимулюванню економіки;
- початок 2025 — ?: стагнація з огляду на вичерпання резервів, зниження цін на нафту й накопичення дисбалансів в економіці.
Наступним етапом логічно має бути перехід у глибоку рецесію чи депресію — й тоді Росія матиме справжні проблеми з забезпеченням війни високої інтенсивності. Реалізація цього сценарію залежить від низки чинників, головні серед яких:
- ретельне виконання санкцій;
- продовження ефективної боротьби проти тіньового флоту;
- подальше зниження цін на нафту;
- успішне продовження ураження об’єктів на території РФ Силами Оборони України.
Нафтовий чинник
Позаяк нині росіяни зіткнулися з реальною перспективою від’ємного економічного зростання, це мало б нашкодити їхній переговорній позиції. Здавалося б, саме зараз Москві вигідно взяти паузу для відновлення свого військового потенціалу, а також розв’язання накопичених проблем в економіці (паралельно підштовхуючи Україну до традиційного виборчого хаосу). Однак, попри старання президента Трампа, росіяни не демонструють жодного прагнення до мирного врегулювання.
Читайте також: Олег Саркіц: «Головний удар по російській економіці — це запровадження нової стелі на вартість нафти»
Нехай на словах чинний господар Білого дому хоче дружити з Путіним, національні інтереси Вашингтона суттєво відрізняються від московських, передусім щодо енергетичного ринку. Трамп ніколи не приховував бажання бачити якомога нижчі ціни на нафту. На початку другої каденції він підписав низку указів для збільшення виробництва нафти на території США. З його впливом пов’язують рішення Саудівської Аравії щодо поступового нарощення пропозиції чорного золота. Тепер те саме відбувається у де-факто підконтрольних Вашингтону Венесуелі й Гаяні паралельно з активною кампанією проти танкерів тіньового флоту Росії. Під загрозою американських санкцій індійські переробні компанії повертаються на ринок Близького Сходу, а Ірак конфісковує найбільший закордонний актив компанії Lukoil.
Наслідком цих подій є тривала тенденція на зниження світової ціни на нафту. У 2025 році нафтові доходи РФ впали на 24 %, порівняно з 2024-м.
Позаяк ціни й далі знижуються, Росія уже починає 2026 рік з дефіцитом. Ціна російської марки Urals котирується в діапазоні $53–$56 за барель при закладених у бюджеті $59 (реально ціна нижча через знижки та високу вартість обслуговування тіньового флоту). Саме з нафтовими проблемами пов’язане підвищення у Росії ставки податку на додану вартість (ПДВ) з 20 % до 22 %. Нарешті уряд починає по-справжньому перекладати економічний тягар війни на власне населення.
Дотиснути агресора
На порозі п’ятого року великої війни передбачення економістів нарешті починають справджуватися: Росія вступила у період економічної стагнації. Збереження санкційного тиску, несприятливої ситуації на енергетичних ринках і висока інтенсивність війни тільки поглиблюватимуть її проблеми у 2026 році й надалі.
За таких умов підвищення ПДВ — це лише початок. Москва буде змушена витискати ресурси з власних громадян, паралельно намагаючись утримати контроль над економікою через засоби примусу (контроль цін, примусова праця тощо). Навіть за умови зупинки вогню знадобиться тривалий час, щоб знову збалансувати макроекономічну ситуацію.