За даними на червень 2011 року, з понад $14 трлн боргу $4,49 трлн Америка винна іноземним урядам, з-поміж яких кредитором номер один є Китай ($1,2 трлн), на другій позиції – Японія ($912 млрд), на третій – Велика Британія ($347 млрд), у списку також Бразилія ($211,5 млрд), Тайвань ($153,4 млрд), Гонконг ($122 млрд), Росія ($115 млрд) та Швейцарія ($108 млрд).
2 серпня цього року в Державній скарбниці США мали б скінчитися гроші для виплати основного боргу та відсотків цим кредиторам, а також приватним компаніям. Що більшою буде загальна державна заборгованість, то вищим буде ризик неповернення боргів. Якщо, уявімо, Китай чи інші країни занепокояться загрозою втрати кредитоспроможності США і купуватимуть менше американських державних облігацій, то через падіння попиту на ці цінні папери автоматично зросте процентна ставка за ними, а вартість долара падатиме.
Поки що, правда, Китай і далі скуповує державні облігації Америки, щоб не спровокувати зміцнення юаня відносно долара, що негативно би вплинуло на економіку країни. Також варто зауважити, що близько третини загального держборгу США – це гроші, які федеральний уряд фактично винний сам собі: ідеться про позики, взяті у соціальних фондах. Їх також доведеться повертати.
Як повідомлялося, напередодні Президент США Барак Обама закликав конгрес розпочати рішучі дії із запобігання технічного дефолту, що очікується в США 2 серпня.
Президент США, зажадавши від партій в конгресі негайно знайти компроміс з державного боргу, звернувся і до громадян, попросивши їх «дати зрозуміти кожному члену конгресу, що американський народ згоден на компромісний план (що дозволяє підняти стелю держборгу до настання дефолту і почати скорочення держвитрат)».
Глава Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард закликала США якомога швидше вирішити питання про підвищення ліміту державного боргу – щоб уникнути технічного дефолту.
Держсекретар США Хілларі Клінтон впевнена в тому, що демократам і республіканцям у Конгресі США вдасться домовитися про шляхи скорочення бюджетного дефіциту.
Детальніше про це читайте у статті «Танці над прірвою», опублікованій у журналі «Український тиждень» №31.