Невтомні російські послідовники Йозефа Ґеббельса й Фелісьєна Кабуги посилюють інформаційний наступ. Тут і втручання у вибори США, і спонсорство західних блогерів, і фільм на Каннському кінофестивалі про «простих хороших російських хлопців», яким не подобається на війні.
Звичайно, російська інформаційна машина не зупиняється ні на мить, тож протидія пропаганді Москви не передбачає остаточної перемоги, тільки «вічний бій». Але напередодні важливих подій, як-то вибори у США, протистояння загострюється.
Втручання у вибори президента США й «блогери-жертви»
4 вересня 2024 року міністерство фінансів США та держдепартамент розширили список підсанкційних осіб та організацій через спроби Москви вплинути на результати американських президентських виборів і підірвати довіру громадськості до виборчих процесів та державних інституцій.
Під санкції потрапили медіагрупа «Россия сегодня» та п’ять її дочірніх компаній — «РИА Новости», RT, «ТВ-Новости», Ruptly та Sputnik, а також 10 фізичних осіб, серед яких Марґаріта Сімоньян. Головна редакторка RT і «центральна фігура в зусиллях зловмисного впливу російського уряду» відреагувала коментарем «прокинулись», адже й справді це рішення видається запізнілим щонайменше на два роки.
В арсеналі російських пропагандистів дипфейки й дезінформація, згенерована ШІ, а також вербування американських інфлюенсерів та їхнє використання наосліп. Цікавим є кейс співробітників RT, Константіна Калашнікова та Єлєни Афанасьєвої, які за останній рік виплатили майже $10 мільйонів компанії в штаті Теннессі за створення онлайн-контенту з російськими наративами.
Найімовірніше, ідеться про Tenet Media, так звану мережу неортодоксальних коментаторів, які зосереджуються на західних політичних і культурних проблемах, яких Forbes схарактеризував як праворадикальні. Серед них — Бенні Джонсон, Дейв Рубін, Метт Крістіансен і Тейлер Хенсен. Блогери обговорюють внутрішню й зовнішню політику США, включно з імміграцією, інфляцією та допомогою Україні, яку в більшості випадків вважають невиправданим марнотратством і виступають за зменшення підтримки.
Після викриття російського сліду більшість коментаторів публічно заперечили обізнаність щодо зв’язку каналу із Росією чи вплив на їхні позиції з боку редакції. Бенні Джонсон написав у X, що «він та інші інфлюенсери стали жертвами злочинної схеми». Тайлер Хенсен підкреслив, що звинувачення ведучих, ніби вони є російськими агентами, — свідоме лукавство.
За останній рік на ютуб-каналі опублікували майже 2 тисячі відео — сумарно 16 мільйонів переглядів. Наразі канал закрито. Метою могло бути забезпечення «бажаного результату» в боротьбі між Дональдом Трампом і Камалою Гарріс. Хоча сам Путін оголосив, ніби вважає обрання якраз Гарріс вигіднішим для Росії, високопосадовець із американського розвідувального управління заявив, що матеріали, спонсоровані РФ, розраховані на підтримку Трампа.
Загалом, у цьому раунді уряд конфіскував 32 домени, пов’язані із цією російською операцією. Щоб уводити в оману споживачів контенту, вони мімікрували під поважні американські та європейські медіа, наприклад The Washington Post, Fox News, Reuters, Der Spiegel, Bild, Le Monde, Le Parisien, Welt, FAZ, Süddeutsche Zeitung, Delfi та інші.
Майже 300-сторінковий документ ФБР пояснює конфіскацію доменів широкомасштабною кампанією з розповсюдження фейкових новин для атак на американських політиків, які підтримують Україну у війні з Росією, та з розпалювання напруженості в американському суспільстві. Також широкомасштабну кампанію в країнах ЄС курував перший заступник голови адміністрації президента РФ Сєрґєй Кірієнко, якому звітували компанії-виконавці Social Design Agency (SDA), Structura National Technology (Structura) й ANO Dialog.
У межах боротьби з пропагандою, державний департамент США навіть оголосив про винагороду $10 мільйонів чи релокацію за інформацію про іноземне втручання у вибори в США.
Раніше 2024 року міністерство юстиції США висунуло обвинувачення політологу й ведучому російського Першого каналу з громадянством США Дмитрові Саймсу та його дружині в обході американських санкцій і відмиванні отриманих від цього доходів. Їм може загрожувати до 60 років ув’язнення. Саймс називає справу помстою адміністрації Байдена за його проросійську позицію.
Також The Washington Post опублікувало розслідування-викриття кремлівської кампанії з розповсюдження тисячі статей, постів і коментарів у соцмережах, які «пропагують американський ізоляціонізм, розпалюють страх щодо безпеки кордонів Сполучених Штатів і намагаються посилити економічну й расову напруженість у США». А в матеріалі The Hill наводять слова голови комітету з розвідки Палати представників США Майка Тернера, що російська пропаганда присутня навіть у Конгресі.
Мистецтво на службі російської пропаганди
Тривожним є показ 5 вересня російського пропагандистського документального фільму «Росіяни на війні» режисерки Анастасії Трофімової на Венеційському кінофестивалі. Українська кінокритикиня Соня Вселюбська пояснила, що фільм гуманізує російських військовиків, але співчуття має викликати не що інше, як тяготи війни й смерть. Герої тиражують російські меседжі. Про переосмислення своєї участі в агресії, покаяння чи щось інше у фільмі не йдеться.
Цей витвір пропаганди демонстрували в одній категорії з твором української режисерки Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить (Переміщені)» про українських полонених, яких ув’язнила Росія.
Звичний західний хід зведення представників країн, які воюють, на одній сцені, що має демонструвати неупередженість мистецтва чи наукової думки, за два роки після повномасштабного вторгнення так себе й не виправдав. Створений західними інтелектуалами наратив про війну Путіна, а не російського народу проти України не витримує критики й доказової бази.
Міністерство закордонних справ України засудило показ фільму. «“Росіяни на війні” — це фільм співчуття до агресора з паралельним знеціненням жертв агресора, незважаючи на тисячі втрачених українських життів та мільйони покалічених росіянами», — наголосив посол України в Італії Ярослав Мельник у листі до президента кінофестивалю. За його словами, Трофімова має історію особистої співпраці з Russia Today.
Показ пропагандистської стрічки планують на міжнародному кінофестивалі в Канаді. Генеральне консульство України в Торонто вже висловило протест. Тим паче фільмування відбувалося на окупованих територіях.
Українська продюсерка Дар’я Бассель стверджує: «…фільм представляє дуже спотворене зображення реальності, поширюючи брехливі наративи (називаючи російське вторгнення та анексію Криму громадянською війною; даючи свідчення про те, що російська армія не вчиняє жодних воєнних злочинів; представляючи армію країни-агресора в ролі жертви)…»
Анонс канадської прем’єри вводить глядачів в оману, стверджуючи, що, зрештою, герої усвідомлюють: «Усе, що вони чули про війну в російських медіа, — брехня. Вони починають сумніватися у своїй меті й борються лише за виживання».
В інтерв’ю режисерка намагалася пояснити, що хотіла пізнати правду про російських солдатів. «У російських медіа солдатів зображують як героїв, безликі манекени. У західних — вони всі є насильниками й убивцями. Але як можна описувати людину, не поговоривши з нею?» — запитує авторка фільму. «З 24 лютого 2022 року, коли весь наш звичний світ вивернувся навиворіт, моєю головною мрією та сенсом життя стало побачити й зрозуміти наш новий перевернутий світ війни. Я хотіла зафіксувати розділ цього підручника історії, у якому ми всі раптом опинилися, і людей у ньому. Про цю війну так мало глибоких матеріалів з російської сторони фронту для нашої історії, для нашого саморозуміння».
Режисерка не розуміє закиди щодо недоречності «олюднення» російських окупантів і згадує про «Радіо тисячі пагорбів», де закликали до геноциду жителів Руанди. Їй видається, що сьогодні не можна обирати якусь одну сторону, бо якщо людина це зробить, вона за війну. Але Анастасія Трофімова вважає, що виступає за мир, і хоче, щоб ми бачили в одне одному людей.
Україна не один раз закликала припинити надання Росії міжнародної культурної сцени для відбілювання своїх злочинів чи сприяння діалогу між сторонами конфлікту заради порозуміння й примирення. Голос російських агресорів ми маємо почути на лаві підсудних у Гаазі.
Інформаційна війна Росії
Щороку РФ витрачає більше як мільярд доларів на пропаганду. Аналітики лондонського аналітичного центру RUSI вважають, що Росія виграє глобальну інформаційну війну. Її інтереси виходять далеко за межі дестабілізації Європи й Північної Америки, сягаючи Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.
Інвестуючи значні кошти у свої операції, РФ досягає тривожних успіхів на Глобальному Півдні. Тим часом лише після повномасштабного вторгнення в Україну на Заході усвідомили весь масштаб загрози російського інформаційного впливу.
Навіть Україні, яка добре знайома з російськими методичками, треба безперервно докладати значних зусиль для протидії інформаційним операціям РФ. Улітку 2024 року СБУ викрила пов’язаний з Медведчуком осередок проросійського політичного проєкту «Другая Украина», який спеціалізувався на інформаційних диверсіях проти ЗСУ й влади України. Основні заклики стосувалися припинення опору агресорові.
Можливо, успіх партії «Альтернатива для Німеччини» на нещодавніх виборах у Саксонії та Тюрингії частково пов’язаний з багаторічним інформаційним впливом проросійських меседжів. ФБР попередило, що Німеччина є важливою мішенню російської дезінформації, щоб послабити підтримку України та зміцнення позицій партії АдН.
У вже згаданому документі ФБР ідеться про широкий спектр меседжів, спрямованих на емоції та раціо, щоб дестабілізувати ситуації в західних країнах, зашкодити міжнародній співпраці, дискредитувати НАТО, США, Велику Британію, переконати аудиторії в неефективності санкцій для Росії та їхньої шкоди європейцям.
Російські спеціалісти з психологічних операцій визначили Німеччину як особливо вразливу мішень для російського впливу з огляду на економічну залежність країни від російського газу й експорту. У документах російської «Агенції соціального дизайну» йдеться про операцію «Міжнародне розпалювання конфлікту», націленої на Францію та Німеччину. Мета операції — загострення відносин між цими країнами й просування інтересів РФ.