За даними правозахисних організацій, у ньому 98 політичних в’язнів, 120 полонених на Донбасі військових та цивільних, 24 військовополонені моряки в Лефортово та восьмеро захоплених військових, доля яких невідома.
Значна частка громадян України, які зазнали політичних репресій, — мешканці Криму. Наймасштабніше затримання сталося нещодавно: наприкінці березня російські силовики влаштували масові обшуки на півострові й затримали 24 кримських мусульман. Їх звинуватили в причетності до організації «Хізб ут-Тахрір» — це політичний ісламський рух, легальний в Україні, проте заборонений у Російській Федерації, яка визнала його терористичним. Більшість затриманих належить до руху «Кримська солідарність», який протестує проти російських репресій та допомагає затриманим і їхнім сім’ям.
Читайте також: Олег Сенцов як фактор світової політики
Як розповіла на прес-конференції в Києві координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак, із 24 затриманих щонайменше трьох людей били або катували. Їх майже одразу перевезли до Росії, у СІЗО міст Ростов-на-Дону, Шахти й Таганрог. Водночас, як додає адвокат Едем Семедляєв, доля й розташування одного із затриманих Едема Яячикова наразі не відома. За інформацією російського журналіста Антона Наумлюка, дружина Яячикова написала заяву до поліції про його викрадення, проте справи там не порушили. «До 27 березня не було таких великих затримань та облав. Це не юридичний термін, але все відбувається саме так. До людей вриваються в будинки рано-вранці, знаючи, що там діти, вагітні жінки. Особи в масках і з автоматами перевертають увесь дім, людину затримують, відвозять, і після цього починається слідство», — розповів Семедляєв.
Окупаційна влада підозрює затриманих у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205.5 (організація діяльності терористичної організації) або ч. 2 ст. 205.5 (участь у діяльності терористичної організації) Кримінального кодексу РФ. За це їм загрожує або від 15 років до довічного, або від 10 до 20 років ув’язнення. «Ми вважаємо такі дії тиском на кримських татар, «Кримську солідарність». Хтось із них був публічним, хтось займався передачами в СІЗО, допомогою сім’ям політв’язнів. У цій групі є журналісти, правозахисники. Російська влада намагається ізолювати їх від суспільства й показати решті, що не варто займатися правозахистом, висвітлювати процеси в Криму, допомагати політв’язням та їхнім сім’ям», — каже адвокат.
Читайте також: На кого міняти в'язнів Кремля
Один із затриманих — громадянський журналіст Ремзі Бекіров. За словами його дружини Халіде, він не раз зазнавав тиску від окупаційної влади через свою громадянську позицію. У 2017-му Бекіров отримав п’ять діб адмінарешту за висвітлення обшуку в іншого активіста Марлена Мустафаєва. Того самого року відбув триденний арешт за репост семирічної давності у видаленому акаунті у «ВКонтакте». Затим 27 березня Бекірова відправили в СІЗО Ростова-на-Дону, де він перебуває досі.
Такі дії Росії щодо мешканців Криму є порушенням міжнародного законодавства. «Із самого початку затримань до сьогодні ми керуємося нормами міжнародного права, у конкретному випадку Четвертою Женевською конвенцією. Згідно з нею всіх мешканців Криму Росії заборонено вивозити за межі півострова. Порушуючи цю конвенцію, наших підзахисних вивезли до Ростовської області. У судах, які тривають щодо обрання чи продовження запобіжних заходів, усі наші підзахисні кажуть про те, що вони є громадянами України, політичними в’язнями, що до них потрібно застосовувати норми Четвертої Женевської конвенції», — нагадує адвокат Айдер Азаматов. Але, застерігає він, Росія не виконує вимог міжнародної спільноти, хоч у ст. 15 Конституції РФ передбачено пріоритет міжнародного права над національним.
Росія витісняє кримських татар із півострова, оскільки не може здобути їхню прихильність, вважає голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. «Кримські татари організовано й масово виступили проти російської окупації буквально з перших її годин. Усі намагання окупантів перетягнути кримських татар на свій бік їм не вдалися. Тепер в окупантів є одне завдання: нелояльні люди мають бути витіснені з Криму. Нелояльними до окупантів є кримські татари та етнічні українці, які намагаються зберегти свою ідентичність. Поки існуватиме окупація, Росія робитиме все, щоб змусити кримських татар та етнічних українців покинути Крим», — пояснює він.
Читайте також: Як звільнити бранців Кремля
Натомість, додає Чубаров, Росія заселяє півострів своїми громадянами. Тиждень уже писав, що такі дії держави-окупанта заборонені ст. 49 Четвертої Женевської конвенції, а незаконне переміщення кваліфікується як воєнний злочин у ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (див. Тиждень, № 34/2018). «Ми маємо спиратися на наших міжнародних партнерів. Але тут є деякі проблеми, які нас дуже турбують. Зокрема, у Раді Європи. Не виключено (але й не обов’язково), що в червні повноваження РФ у ПАРЄ відновляться. Я намагаюся донести нашим міжнародним партнерам, що це не просто сприйметься в Росії як перемога, а стане індульгенцією за репресії в Криму та на Донбасі. Тобто російська окупаційна влада може далі посилювати репресії проти кримських татар, інших людей», — роз’яснює голова Меджлісу.
За його словами, зусиль правозахисників, окремих депутатів недостатньо, щоб вирішити проблему політв’язнів, бо багато факторів залежить від ситуації в країні загалом. «Політична ситуація в Україні впродовж останніх місяців не сприяє вирішенню проблеми Криму та політв’язнів. Суспільство дедалі більше занурюється в тутешні політичні, економічні негаразди й менш готове щоденно тримати руку на пульсі ситуації зі становищем людей в окупованому Криму, шукати шляхи допомоги їм», — каже він.
Правозахисники багато місяців закликали владу ухвалити закон, який надасть правовий статус усім незаконно затриманим українцям унаслідок конфлікту на Донбасі та в Криму. Родичі заручників довго й безрезультатно просили президента Петра Порошенка про зустріч, вимагали призначити уповноваженого для звільнення цих людей та створити координаційну раду при Адміністрації президента. Врешті така зустріч відбулася вже з новим президентом Володимиром Зеленським. «Володимир Олександрович підтримав наші пропозиції щодо створення координаційної ради з питань звільнення заручників, уповноваженого з підтримки заручників та сприяння звільненню, а також законопроект про статус заручників, яким Україна визнає наших рідних жертвами російської агресії, зобов’язується захищати їх і надавати їм підтримку», — написав у Facebook голова Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Ігор Котелянець. Крім того, 1 червня у Києві відбувся марш на підтримку заручників, учасники якого прийшли до офісу Міжнародного комітету Червоного Хреста вимагати відвідувати українських полонених, перевіряти дотримання їхніх прав. Представник організації вийшов до мітингувальників та пообіцяв, що буде створена робоча група для вирішення цих питань, а також анонсував зустріч із родичами полонених.
Читайте також: Інформаційна корозія
Історія із законопроектом про статус полонених триває понад рік, він зареєстрований на сайті парламенту під № 8205. Автори вважають, що його ухвалення дасть заручникам на окупованих територіях правовий статус та соціальні гарантії, також він охопить категорію політв’язнів, які утримуються в Росії та Криму. На думку правозахисників, документ недосконалий, проте його можна доопрацювати перед другим читанням. «У разі ухвалення закону буде визначений законодавством правовий статус політв’язнів. Ми не казатимемо, що їх назвала політв’язнями якась правозахисна організація, бо держава офіційно визнає, що ці люди є політичними в’язнями. І на міжнародній арені це дуже поліпшить позиції таких людей. Вони самі стверджують, що до них слід застосовувати норми міжнародного права. Четверта Женевська конвенція регламентує їхній статус, а українське законодавство ні», — пояснює Азаматов.
Водночас правозахисники застерігають парламент від ухвалення законопроекту № 8337 «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (щодо основ соціального захисту заручників)». У заяві Об’єднання родин політв’язнів Кремля, Медійної ініціативи за права людини, Української Гельсінської спілки з прав людини та інших ідеться про те, що цей документ популістський і не захищає жодну з категорій заручників, а також їхніх родичів. Натомість активісти просять Раду зосередитися на законопроекті № 8205. За словами Томак, правозахисники підготували пропозиції до законодавства, які передбачають підтримку для родин ув’язнених та вирішують питання реабілітації після звільнення. Адже люди, які повертаються з полону, часто опиняються ні з чим, особливо ті, хто зареєстрований на окупованій території. Тому, каже вона, слід закріпити їхній захист у законі, щоб він не залежав від політичної волі чиновників.