Бестселер — це, за визначенням, книжка, яка продається краще за інші. Утім, не завжди цю інформацію можна отримати із самої книжки. Звісно, під час перевидань, коли видавництво дізнається, що покупці швидко розкупають наявні наклади, про статус бестселера можуть згадати на обкладинці чи в анотації. Або можна опублікувати про це допис на сайті видавництва. Або ж це зроблять книгарні, поставивши книжку на стенд чи полицю «Бестселери».
Однак із цим статусом завжди було чимало маніпуляцій, які спровоковані низкою досліджень, що засвідчили таке: пересічний читач, вибираючи між двома умовно рівнозначними для нього книжками, найімовірніше, вибере видання з позначкою «Бестселер». А от чи ця позначка правдива і є об’єктивним досягненням — уже інше питання. Так само як і те, що це аж ніяк не стосується якості чи цінності самої книжки.
В іншій гіпотетичній ситуації наш гіпотетичний читач опиняється перед вибором двох книжок, де на обох є наліпка «Бестселер». Тоді вже в хід іде додаткова мотивація: хто саме так назвав це видання? І, певно, найвідоміший список бестселерів подає The New York Times — думаю, ви теж звертали увагу на повідомлення про це на багатьох українських перекладних книжках. Звісно, в Америці є багато таких переліків бестселерів, на які зважають у світі, від різних журналів і газет (зокрема, Publishers Weekly і USA Today) та інтернет-сервісів (Amazon і Barnes & Noble), однак саме добірка книжок від The New York Times, яка щотижня з’являється на шпальтах газети ще з 1931 року, стала найвпливовішою. І тому — закономірно — найчастіше критикованою.
У червні 2024 року в The Economist вийшло ґрунтовне журналістське розслідування про те, що список бестселерів від зазначеної газети є політично заангажованим. Його автори доводять, що The New York Times постійно стикається з небезпідставними звинуваченнями в неадекватності свого відбору. Так нещодавно книжку соціального критика Роба Гендерсона про лицемірство американської еліти «Проблеми» вилучили зі списку нонфікшн у твердій обкладинці, попри те що за перший тиждень продали 3765 примірників. За даними Circana Bookscan, фірми, яка стверджує, що відстежує 85 % продажів друкованих книжок в Америці, «Проблеми» випередили книжки, які посіли четверте та п’яте місця в списку газети того тижня. Багато хто побачив у цьому упущенні ознаку політичної упередженості. А, наприклад, торік Джеймс Паттерсон, автор майже 290 бестселерів The New York Times, поскаржився на те, що газета «підтасовує книжки», коли його нонфікшн не потрапив до списку бестселерів. Газета оберігає свою запатентовану формулу. Які саме роздрібні торговці повідомляють про продажі, як їх рахують і які продажі відсіюють, — усе оповите таємницею. Крім того, щоразу, коли The New York Times відкидає видатну консервативну книгу, це розпалює дебати про те, чи не дискримінує газета правих авторів. І дослідження, проведене журналом The Economist, свідчить, що звинувачення в упередженості щодо консервативних книжок можуть мати під собою підстави.
Журналісти зібрали дані Bookscan від Publishers Weekly за 12 років і визначили 250 назв із 4169, які потрапили до списку 25 найкращих книжок нонфікшн у твердій обкладинці за версією Publishers Weekly щонайменше за один тиждень. Потім порівняли це з відповідними рубриками The New York Times, щоб визначити, чи потрапляли книжки консервативних видавництв до цих списків частіше чи рідше, ніж можна було б припустити на основі даних про їхні продажі.
За їхніми оцінками, у середньому книжки консервативних видавців мали на сім відсоткових пунктів менше шансів потрапити до щотижневих списків бестселерів The New York Times, ніж книжки інших видавництв зі схожими показниками продажів. Хоча ця диспропорція здебільшого не стосувалася провідних консервативних бестселерів. Найбільша упередженість — на нижніх сходинках списку, і це не стосується всіх книжок про політику, а саме про консерватизм.
Журналісти The Economist доходять висновку, що прозоріший список також був би кориснішим, адже справедливість списку The New York Times — не лише питання політики. На їхнє переконання, «статус бестселера допомагає автору продавати більше книжок, отримувати гонорари за виступи й укладати кращі контракти на майбутні книжки. Оскільки за останні десятиліття інші газети відмовилися від своїх списків, а книгарні закрилися, список цього періодичного видання набуває ще більшого значення».
Тож наступного разу, купуючи книжку з наліпкою «Бестселер The New York Times», зважайте на те, що укладачі цієї газети точно упереджені щодо консерватизму, однак і беззастережно довіряти їм щодо об’єктивності інших критеріїв теж не варто. Утім, на полицях українських книгарень сумарно не так багато нонфікшну зі статусом «Бестселер» від The New York Times, здебільшого з такими написами можна знайти художні книжки. Однак, врахувавши все сказане, не забувайте ще й покладатися на власний смак, уподобання й просту читацьку інтуїцію, коли вибираєте нове читво. І знову ж таки не забувайте, що такі щотижневі списки — не про геніальні видання й талановиті сюжети, а про продажі, тобто масовий смак, який, як доводить історія літератури й культури, не раз помилявся.