Коли картку Аліни, студентки з Молдови, наприкінці липня не обслужив банкомат, перше, що спало їй на думку: банк тишком збанкрутував. На щастя, то виявився лише технічний збій, але перша думка дівчини була недалека від правди. Фінансовій системі Молдови завдано серйозного удару. У листопаді із трьох найбільших банків країни через серію шахрайських кредитів та переказів коштів було вкрадено $1 млрд. Затиснута між Румунією та Україною, Молдова є найбіднішою країною Європи. Вкрадені кошти становлять понад восьму частину її ВВП. Операція спричинила низку подій, унаслідок яких, за словами міністра фінансів, що в червні подав у відставку, уряд Молдови до кінця літа вже не зможе виплачувати зарплати.
Три фінустанови, з яких вивели кошти, стали неплатоспроможними, тож Національний банк Молдови узяв їх під свій контроль, вливши 12,5 млрд леїв ($660 млн) нового капіталу. Одначе такої суми в наявності не було, тому ці гроші довелося створити. Величезне збільшення грошової маси призвело до подвоєння інфляції — до 8% — і девальвації валюти: за цей рік лей упав відносно долара на 20%.
Читайте також: Нові податки як засіб проти рецесії
У відповідь на стрибок інфляції центробанк почав різко підвищувати облікову ставку: від 8,5% у січні вона підскочила до 15,5% зараз. Усе це на тлі вибитих із колії банків змушує бізнес обмежити інвестиції.
Іще один несприятливий чинник — економічна криза в Росії, яка є одним із найбільших торговельних партнерів Молдови та джерелом майже $800 млн переказів від молдовських заробітчан додому за останній рік. За оцінками Світового банку, через рецесію в РФ зростання ВВП Молдови сповільнилося на 4,6 процентного пункту. Це значною мірою зумовило перехід економіки країни від зростання на рівні 5% у 2014-му до прогнозованого скорочення на 2% цього року.
На додачу до всіх цих лих країна опинилась у вирі політичного неспокою. Прем’єр Кіріл Ґабуріч пішов у відставку в червні, після того як державні прокурори й колеги-політики звинуватили його в підробці диплома про вищу освіту. Рішення про те, хто його замінить, ухвалили тільки минулого тижня.
Тим часом багато держав та міжнародних установ, які субсидують уряд Молдови, заявили, що припиняють допомогу до моменту, коли вона вирішить проблеми з корупцією та неефективним управлінням фінансами. Останнім наразі був демарш ЄС: 5 липня його представники оголосили, що заморожують програму допомоги обсягом €40 млн ($44 млн). Світовий банк обумовив відновлення кредитування виключно закриттям трьох збанкрутілих фінустанов, оскільки вважає їх відкритими мішенями для дальшого шахрайства, навіть попри те що вони під контролем молдовського центробанку.
Уряд країни сподівається компенсувати дефіцит, який цього року прогнозують на рівні 7% ВВП, завдяки пільговим кредитам і донорській допомозі. Але зменшення податкових надходжень, зумовлене рецесією, тільки поглибить розрив бюджету. Урядовці вже урізали державні видатки, виділивши за перших п’ять місяців року на 20% коштів менше, ніж заплановано. Від липня заморожено всі інвестиційні проекти. Дещо раніше цього року ненадовго закрились усі відділення, окрім швидкої та хірургії, у двох державних лікарнях Кишинева. Але замороження держпослуг тільки погіршить проблеми Молдови.
Читайте також: Гроші, яких немає. На що вказує структура відпливу депозитів
Не зрозуміло, чи політична еліта країни надто зацікавлена в наведенні ладу. Більша частина інформації про банківський скандал з’явилась аж у квітні, коли спікер парламенту злив звіт про злочин від американської аудиторської компанії Kroll. Судова система в країні не достатньо сильна, аби побороти корупцію. За тиждень перед своєю відставкою Ґабуріч закликав до такого кроку генпрокурора країни — через бездіяльність щодо банківського скандалу.
«Факт пограбування, очевидно, приховували», — каже Франсіс Маліж із Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Останній нещодавно намагався викупити мажоритарну частку Victoriabank — однієї з найбільших приватних фінустанов, що залишились у Молдові, у надії забезпечити стабільний потік кредитів місцевому бізнесу. Уряд із незрозумілих причин заблокував операцію.
Підстав для такої безрадісної ситуації в Молдови немає, вважає Алекс Кремер із місцевого представництва Світового банку. У країни довгий кордон із ЄС і вкрай конкурентна робоча сила: місячна зарплата ледь перевищує €200. «Тут має бути стрімка експортоорієнтована економіка, — стверджує він. — Якщо вони вирішать проблеми з державним управлінням і корупцією, такою вона і буде».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com