Втім, змиритися з відсутністю логічного пояснення не так просто. Іноді дуже непросто. Особливо, коли ти старий сивий чоловік, за плечима довге насичене життя і документик про вищу освіту радянського зразка. Мало того, коли ти перебуваєш в самому епіцентрі алогічних процесів, причетний до їх моделювання, планування, створення. Коли ти чітко знаєш цифри, розумієшся на формулах, обрахуваннях і приблизно передбачив, які очікувати наслідки, а тут раптом все перестає в’язатися і в результаті, праця багатьох людей котиться коту під хвіст, і відбувається щось, чого в жодному випадку не повинно було статися.
Славетний булгаковський герой Шаріков Поліграф Поліграфович, такий препаскудний стан охарактеризував досить влучно: «Ми іх душилі-душилі, душилі-душилі, душилі-душилі…». Мабуть тепер, таку ж сакраментальну фразу може сказати і наш сивочолий прем’єр-міністр Микола Янович. Бо його знамените «дапашліви» таки суттєво застаріло. І ось чому. Віднедавна, Микола Янович відчув, що грунт під його ногами кудись сунеться. Ні, не від того що капці слизькі і хтось ставить йому підніжки, аби впав, а від куди неприємнішої халепи. Експерименти Миколи Яновича, якими він, очевидно, прагнув відкрити нові закони економіки і написати свою азарівську економічну теорію, розсипаються на очах. Всі зусилля, які ця мужня людина вклала в проект свого життя, виявились марні. Звісно, до повного краху ще далеко, експериментувати Миколі Яновичу ще буде з чим, але перші тріщини вже пішли і сподіватися, що їх вдасться залатати, марне.
27 квітня Кабінет Міністрів постановою №448 схвалив пропозицію Міністерства соціальної політики про проведення в травні-липні експерименту в 3 областях із введення методів непрямого оцінювання доходів громадян для призначення соціальної допомоги. Ніби то нічого суттєвого. Але коли заглибитись в суть цієї пропозиції можна багато чого зрозуміти. Адже, як писали в совєцькому букварику «все починається в житті з малого».
Отож, що насправді означає «введення методів непрямого оцінювання доходів громадян». Лише те, що Микола Янович Азаров дозволив підлеглим Сергія Леонідовича Тігіпка ходити по квартирах українців, які наважились зізнатися, що вони живуть на межі бідності, для перевірки справжнього їх достатку. Коли раптом виявиться, що громадяни не надто бідні, тобто на штанах у них є не п’ять, а три латки і на обід вони їдять не пісні макарони, а гречку з маслом, їм буде відмовлено в наданні допомоги держави в якості субсидій чи виплат на дитину. Коли ж животи громадян будуть дійсно запалі і прилиплі до хребта, і чиновник-ревізор отримає справді незаперечне підтвердження того, що злидні догризають громадянина остаточно, то допомогу, можливо, нададуть.
Якщо бути ще конкретнішим, то ситуація дуже навіть показова. Насправді, мова не про те, що хтось незаконно отримує зайву допомогу, а хтось її не отримує. Для України це звичне явище. Адже коли допомоги, для «покращення свого матеріального становища», просять «королі життя» мільйонери та мільярдери народні депутати, то чому, такої ж допомоги, не може попросити простий громадянин, який їсть гречку з маслом. Навряд чи депутатові скрутніше живеться і більше треба.
Давши дозвіл ходити по хатах і описувати майно та прибутки фактично найбідніших громадян країни, Микола Янович разом зі своїм дуже професійним урядом зробив велику дурницю. Зрозуміло, що зондується грунт, аби вияснити скільки ще терпцю залишилось в електорату. Але, принаймні хоч для замилення очей, таку саму процедуру варта було б прописати і для себе сердешних, для своїх підлеглих, які живуть «на одну зарплату» і їздять на мерседесах, для мільйонерів-депутатів і тд і тп. А то якось негарно виходить, донька Голови Верховної Ради відкриває будинок розкоші, син президента купує яхту і банк, сам президент будує собі в Межигір’ї Нью Версаль, а перевіряти будуть злидоту.
Можливо, причина таких перевірок насправді криється в краху геніальних реформ Миколи Яновича і влади загалом? Ніяк не допетрають, як цей народ досі живе. Чому ніяк не здохне. За всіма розрахунками і згідно звичайної логіки він би вже давно мав строєм, співаючи «Боже царя храні», посунути до святого Петра на страшний суд, але не тут то було. «Ми іх душилі-душилі, душилі-душилі, душилі-душилі…», як казав Поліграф Поліграфович, а вони «козли» живуть і псують повітря. Задовбали…
P.S. А може дустом спробуйте, Миколо Яновичу…