Темпи поповнення коаліції «тушками» з інших фракцій сповільнилися. За два місяці з часу створення прорегіональної більшості до її складу увійшли лише семеро депутатів, тоді як до осені регіонали обіцяли назбирати у свою коаліцію до 300 душ. Та, схоже, підсумки масштабної психологічної атаки на опонентів виявляться скромнішими. Потенційні перебіжчики оговталися від перших нападів паніки і здаватися не поспішають. До того ж новій владі дедалі важче щось пропонувати в обмін на офіційний перехід до більшості – вона навіть партнерів по коаліції задовольнила по мінімуму.
Чому йдуть?
Лідирує за кількістю донорів для коаліції БЮТ: більшості вдалося навернути до своїх лав 11 представників фракції. Одинадцятим, після голосування 27 квітня за ратифікацію угоди щодо продовження оренди Чорноморського флоту РФ, став Іван Сідельник. Дезертирство вчорашніх однодумців бютівці пояснюють тиском на нестійких колег та скуповуванням їх за кілька мільйонів доларів. Мовляв, деякі депутати такої кількості готівки ніколи в житті не бачили. Самі ренегати категорично заперечують власну продажність і пояснюють свій вчинок бажанням долучитися до «реформаторських дій нового президента».
Найчисельніша група перебіжчиків – із зони впливу «перевихованого» кучміста Богдана Губського: Володимир Іваненко, Петро Кузьменко, Ігор Савченко, Олег Черпіцький, Олег Маліч. Сам же Губський воліє залишатися в таборі БЮТ.
Інша група – трійця, орієнтована на колишнього міністра транспорту Йосипа Вінського, якого Тимошенко свого часу звільнила за звинуваченням у корупції: Геннадій Задирко, Віталій Барвіненко, Володимир Каплієнко. Восени минулого року Задирка та Каплієнка за спільне голосування з регіоналами навіть виключили з фракції. Але перед створенням нової коаліції включили знову (намагаючись завадити формуванню групи позафракційних, яка, за одним зі сценаріїв, могла б стати учасником більшості). До скривджених можна зарахувати і Юрія Полунєєва, який єдиний із БЮТ прийшов на інавгурацію Віктора Януковича до парламенту. Цього нардепа зачепило за живе те, що колеги не проголосували за його антикризовий законопроект.
Попри очікування, жоден впливовий бізнесмен із БЮТ поки що на бік влади не перебіг. Утім, це не означає, що вони в глибокій опозиції до неї. Одні давно навчилися домовлятися про ненапад із будь-якою владою, з деякими досягнуто згоди про мовчазну співучасть – без переходу до коаліції вони підтримуватимуть принципово важливі для неї рішення.
В оцінці дій своїх колишніх колег представники БЮТ слів не добирають. Проте виключати з фракції «зрадників», «тушок», «кон’юнктурників», «пристосуванців» не квапляться. Обіцянка Юлії Тимошенко провести найближчим часом «найбільше очищення в українській політиці», вочевидь, є кроком на випередження – поясненням можливого масового дезертирства, а не планом реальних дій.
Тушковані резерви
Наразі в БЮТ є кілька так званих груп співчуваючих владі. Поміж них соратники Андрія Портнова, який змінив портфель головного бютівського юриста на посаду заступника голови Адміністрації президента з питань судової реформи. Його парламентські колеги Святослав Олійник, Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко виходити з фракції не збираються, принаймні поки що. Але, вочевидь, голосуватимуть, озираючись вже на коаліційних «диригентів». Зокрема, вони пообіцяли підтримати ініціативи президента з реформування судочинства.
Ще одна група – представники Української соціал-демократичної партії, орієнтовані на Василя Онопенка, якому зараз не дуже затишно в кріслі голови Верховного Суду. Регіонали мають намір впровадити низку законодавчих новацій, що суттєво обмежують повноваження ВСУ та його голови. А головний судовий реформатор та давній конкурент Онопенка по юридичному табору в БЮТ Андрій Портнов збирається діяти ще радикальніше – скасувати сам Верховний Суд як непотрібний. Проте в обмін на підкріплення від УСДП регіонали можуть остудити реформаторський запал свого нового колеги.
Регіональне перетасування
Має проблеми БЮТ і на регіональному рівні. На Київщині Богдан Губський долучився, як зазначають ЗМІ, до переформатування більшості обласної ради, внаслідок якого БЮТ утратив там контроль. Частина тамтешніх обранців від БЮТ увійшли до нової більшості, яка співпрацюватиме з владою. За словами депутатів облради від Блоку Тимошенко, на підтримку харківських угод висловилися 20 обранців із групи «Київщина», які раніше входили до БЮТ. Все йде до того, що бютівського голову облради Володимира Майбоженка знімуть, тільки-но назбирають потрібну кількість голосів.
Засідання Івано-Франківської облради (більшість там НУ–НС, БЮТ та УНП), на якому планували розглянути питання неприпустимості продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Криму, було зірвано через неявку депутатів. Зокрема, з 37 бютівців прийшли лише десятеро.
На Черкащині та Кіровоградщині фракції БЮТ зволікають з оголошенням про перехід в опозицію, до чого особисто закликала Юлія Тимошенко.
На Харківщині внаслідок не дуже вдалої кадрової рокіровки, проведеної керівництвом БЮТ, грюкнув дверима Олександр Фельдман. Перевіреного роками бійця відсторонили від керма обласної парторганізації БЮТ, призначивши на цю посаду екс-губернатора області Арсена Авакова. Від компенсаторної пропозиції очолити міську організацію «Батьківщини» Фельдман відмовився. Натомість пообіцяв на майбутніх виборах мера Харкова піти самовисуванцем і створити свою політичну силу.
Зараз повною мірою даються взнаки всі недоліки формування виборчих списків БЮТ на фінансовій основі та брак внутрішньопартійного діалогу. Не меншою проблемою стала відсутність у Юлії Тимошенко «плану Б» на випадок програшу на президентських виборах, що призвело до часткової втрати керованості командою. Та все ж на швидкий розпад БЮТ очікувати не варто. Наразі перебіжчики тікають до парламентської коаліції поодинці, майже крадькома. Процес не набув широкого розмаху. Активізуватися він може, лише якщо Віктор Янукович збереться переписувати Конституцію, для чого потрібно мати 300 голосів. Наразі такої потреби він не має: президент уже призвичаївся читати її по-своєму, а судді КСУ вправно допомагають тлумачити окремі положення. Розпад регіональних фракцій БЮТ зупинить визначення дати місцевих виборів. А «подарунок» від влади у вигляді харківських угод має надати опозиції необхідний імпульс і мету, стати тестом на її стійкість та боєздатність.[1840]
.jpg)
Юрій Полунєєв
Професійний економіст-міжнародник, дев’ять років був виконавчим директором Європейського банку реконструкції та розвитку, член Ради НБУ за парламентською квотою. Один із авторів передвиборчої програми БЮТ «Український прорив». З березня 2010 року – позаштатний радник президента, займається питаннями залучення іноземних кредитів та реформи банківського сектору. Не вважає себе зрадником, оскільки не вступав до Партії регіонів, а «співпрацює із загально обраним президентом країни».
.jpg)
Валентин Зубов
Депутат чотирьох останніх парламентських скликань. У 2000-му ввійшов до складу фракції «Батьківщина» й відтоді партійно-фракційної прописки не змінював. У 2001–2002 роках очолював Донецьку обласну організацію «Батьківщини». Визнав, що вступити до коаліції його змусили. Нарікав на внутрішні розбіжності в БЮТ, а ще просто «втомився від війни і захотів спокійного життя».
.jpg)
Геннадій Задирко
Вірний соратник Йосипа Вінського, до обрання в парламент у 2007 році був його помічником. Не останню посаду обіймав свого часу і в Соціалістичній партії: був членом політради та політвиконкому, секретарем політради з питань пропаганди та агітації. Після відставки Вінського з посади міністра транспорту перейшов у внутрішньофракційну опозицію. Критикував Юлію Тимошенко за намір співпрацювати з регіоналами, проте згодом сам приєднався до коаліції з ними, «щоб неефективний уряд Тимошенко пішов у відставку». Зараз разом із шефом розбудовує нову політичну силу «Народна влада».
.jpg)
Віталій Барвіненко
Людина Йосипа Вінського, депутат-новачок. До приходу в парламент очолював агропромислову асоціацію «Укрнасіння сервіс». Після завершення президентської кампанії продемонстрував неймовірну швидкість у намаганні оскаржити її результати – подав позов до Вищого адмінсуду раніше за Юлію Тимошенко. У БЮТ такі дії назвали провокацією регіоналів і нагадали, що право оскаржувати рішення ЦВК має лише кандидат у президенти.
.jpg)
Олег Черпіцький
Колишній бізнесмен, очолював КП «Нерудпром Полісся», був першим заступником гендиректора Житомирського лікеро-горілчаного заводу. Його дружина працює суддею Вищого адмінсуду, що вирішував долю президентських виборів.
.jpg)
Андрій Портнов
Досвідчений юрист, очолював юридичний департамент БЮТ. Не раз висловлював критичні зауваження щодо внутрішньопартійної політики й наполягав на необхідності провести очищення команди. Зрадником себе не вважає, оскільки до останнього виконував свої зобов’язання перед БЮТ, а потім «вирішив піти з політики на державну службу». Єдиний із перебіжчиків, хто здав свій депутатський мандат.