Справа Жулинських

У кредитної спіл­ки «Турбота» актив­­но позичали гро­­ші на «кишенькові витрати» чиновники СБУ, МВС та інших міністерств. І повертати борги не поспішають. Керівник фінустанови Га­­лина Жулинська (дружина Миколи Жулинського, колишнього політика та урядовця, голови Національної ради з питань культури і духовності при президентові України) головними винуватцями проблем «Турботи» вважає не так несумлінних боржників, як журналістів, котрі висвітлюють скандал. Тиждень продовжує відстежувати розвиток резонансної справи (початок див. у № 8 за 2010 рік).

Преса – на вихід

Актова зала будинку Спілки письменників України заповнювалася людьми поважного віку – ошукані представники української творчої еліти зібралися, щоб нарешті почути, хто і коли поверне їм їхні заощадження, які вони довірили КС «Турбота» та її очільниці Галині Жулинській. Легко було помітити, що першими прийшли і розсілися ближче до сцени прибічники Галини Степанівни. Щойно почалося зібрання, вони, незважаючи на протести решти присутніх, зажадали вигнати з приміщення журналістів, викрикуючи, що саме преса «ховає спілку».

Врешті-решт працівників ЗМІ випровадили із зали. Кореспондент Тижня прикинувся ошуканим вкладником і залишився.

Спокійний, самовпевнений, а іноді й жартівливий настрій Галини Жулинської яскраво контрастував зі збентеженими, засмученими обличчями більшості присутніх, які впродовж понад трьох годин слухали невтішний звіт спостережної ради та ревізійної комісії. Іменита завдяки своїм вкладникам та одна з найстаріших кредитна спілка «Турбота» функціонує з 1996 року, коли її без зовнішніх позик на власні заощадження організували представники української творчої та інтелектуальної еліти. До економічної кризи КС працювала добре, а її члени не мали претензій до правління. Однак криза завдала «Турботі» удару, природно викликавши схвилювання вкладників її фінансовим становищем. Проведена перевірка виявила, що головною загрозою коштам вкладників була не так криза, як правління кредитної спілки.
Після загальних зборів у 2009 році члени спостережної ради розробили програму виходу спілки з кризи, однак правління знехтувало зауваженнями спостережної ради та рішенням зборів. «Усі 100% надходжень спрямовувалися на відсотки і повернення вкладів, це було приблизно 2,5 млн грн, – розповіла загальним зборам голова спостережної ради і найбільший вкладник КС Марія Драч. – Без погодження і відома спостережної ради за цей рік було виведено з паїв 761 тис. грн і переведено в депозити, що лягло великим тягарем на фінансове становище кредитної спілки». Однак пані Драч запевнила, що вихід є, оскільки, на її думку, ситуація небезнадійна.

Звинувачення

Ревізійна комісія «Турботи» останні роки не працювала, тому спостережна рада призначила тимчасову ревкомісію, яку очолила Ніна Гошка. «Результати (ревізії) вражаючі, зафіксовано чотири основні типи порушень, що похитнули фінансову систему (спілки), – повідомила Марія Драч. – Перше: близько $0,5 млн було видано особі, яка підвела правління і зараз сидить у тюрмі. Друге: без відома вкладників виводилися гроші з їхніх рахунків. Третє: не зараховувалися на рахунки вклади. Четверте: на велику суму видано віртуальних, тобто фіктивних, кредитів».

«Внутрішній контроль спіл­­ки впродовж багатьох років був організований так, що він жодного разу не відбувся, – звітує далі Орися Білинська, член спостережної ради та новоствореної ревкомісії. – Голова попередньої ревізійної комісії Максименко заявила, що жодного разу ревізія не проводилася. Зовнішній контроль формально і поверхово здійснювала одна людина з аудиторської фірми «АБЦ-Центр» Наталія Тімош». За словами Білинської, сину Наталії Тімош Денисові 2007 року без будь-яких документів надали пільговий кредит у розмірі 200 тис. грн терміном на один рік. Станом на 2008-й Тімош повернув лише 4 тис грн, однак під час перевірки Наталя Тімош борг сина у 196 тис. грн не помітила.

Наразі тимчасова ревізійна комісія нарахувала 3100 позичальників, заборгованість яких становить 21,38 млн грн. Ця сума включає також і фіктивні кредити, яких найбільше видали у 2007–2009 роках. «На будь-якого члена спілки без його відома виписувався кредит без жодних документів, і в той самий день сама голова правління виписувала видатковий ордер на цю людину від її імені, ставлячи якийсь підпис або ж і не ставлячи нічого», – стверджує Орися Білинська. Таких угод ревізійна комісія нарахувала 98, за яки­­ми вилучено понад 4,1 млн грн безпосередньо з каси готівкою.

«Тільки за один день 27 червня 2008 року за фіктивними договорами вилучено з каси 545 тис. грн! – продовжує член спостережної ради. – Таким чином відбувалося пограбування вкладників. Як багаторічний ревізор та бухгалтер я стверджую: таке називається пограбуванням!»

За словами голови ревізійної комісії Ніни Гошки, 2009 року, коли у спілці криза була вже у розпалі, її керівництво видало ще десять фіктивних кредитів. «Під час перевірки касових документів виявлено безпідставну видачу грошей із каси спілки на 900 тис. грн, – заявила вона. – Готівкові кошти зберігалися і видавалися з робочого столу особисто головою правління (Жулинською), а не з приміщення каси касиром. У видаткових касових ордерах відсутній підпис бухгалтера, касира та одержувача».

Голова правління самостійно вилучала кошти з рахунків вкладників, тому, за словами Орисі Білинської, в депозитних книжках вкладників записані одні суми, а в особових рахунках можуть бути значно менші. «Наприклад, 25 вересня 2008 року з депозитного рахунка пана Курдечука без підпису одержувача вилучено 100 тис. грн, – констатує Білинська. – У такий самий спосіб із депозитного рахунка пана Прилюка вилучено 536 519 грн, а з рахунка пані Пятлі – 171 545 грн. Із депозитних рахунків вкладників таким чином вилучено щонайменше 4,53 млн. грн».

Виправдання

Сама Галина Жулинська пояснює крах «Турботи» економічною кризою та власною довірливістю. За її словами, в липні 2008-го кошти кредитної спілки сягали 27 млн грн, однак із початку кризи вкладники забрали 7 млн грн. Згодом заяви на повернення вкладів почали писати сотні людей, а повернення за кредитами різко зменшилися. «Я не мала чого видавати в кредит, оскільки щодня приходили по 20–30 осіб і слізно просили повернути їм їхні вклади», – поскаржилася Галина Степанівна присутнім на зборах. «А собі знайшла, що взяти!» – вигукнув хтось із зали. На це голова правління відповіла: «Я не привласнила жодної копійки! Ніяка бухгалтерія, Орися Білинська і Ніна Гошка цього не побачили в жодному документі!»

«Навіщо було дискредитувати спілку, в яку тепер ніхто не захоче принести й копійки? – заявила Жулинська у відповідь на черговий вигук із залу. – Кредитна спілка – організація, побудована на довірі, і я намагалася і далі намагатимуся діяти тільки на тій сердечній довірі. Тому закиди, що я попереносила паї на депозити… Ви ж розумієте, люди приходять і плачуть».

«Винне правління через надмірну довіру до вкладника і позичальника, – продовжила вона. – Ми стали жертвами фінансової кризи та надмірної довіри, оскільки світ фінансів кишить шахраями (після цієї фрази зал накрило сміхом)… Насправді до певного часу нашу КС шахраї оминали…»

Обурені вкладники вигукували звинувачення в шахрайстві, перебиваючи Жулинську, тому її промова більше зводилася до словесних перепалок з учасниками зборів, під час яких можна було розібрати запевняння Галини Степанівни на кшталт: «Я вам гроші поверну!» Утім, голова правління так і не змогла пояснити факт наявності фіктивних кредитів і того, куди поділися ці гроші. А обіцяючи їх повернути, не сказала коли.

Де гроші

Член правління «Турботи» В’яче­­слав Прилюк запропонував винести на голосування загальних зборів пропозицію передати документи про зловживання Галиною Жулинською до прокуратури. Та зробити це виявилося неможливо у зв’язку з відсутністю кворуму, що для «Турботи» становить 6 тис. осіб, яких зібрати разом фізично нереально.

Водночас потрапляння спра­­ви «Турботи» у провадження прокуратури може спричинити гучніший скандал, оскільки до виведення грошей із кредитної спілки причетні працівники міліції та СБУ. Утім, ця обставина свідчить також про те, що справу про зловживання в «Тур­­боті» розслідуватимуть кво­­ло і винних не знайдуть.

«Здебільшого кошти кредитної спілки перебувають у державних чиновників, яким ми позичили гроші: в СБУ, міліції, різних міністерствах, – обмовилася на загальних зборах Марія Драч. – Я розумію, чому бізнесмени не повертають нам коштів, але ж державні службовці отримують зарплату».

Пізніше Марія Драч повідомила Тижню телефоном, що після загальних зборів подала список боржників «Турботи» до прокуратури, а самі чи­­нов­ники-боржники запевнили, що повернуть гроші до кінця місяця. Озвучити їхні імена і посади вона відмовилася. «Я не називатиму прізвищ, оскільки це може поламати людям кар’єру», – пояснила Марія Драч. Утім, коли кореспондент Тижня запитав, чи варто зберігати кар’єри шахраїв на державній службі, Марія Михайлівна зам’ялася, не відповіла, поспіхом попрощалася і повісила слухавку.