Арешт головного редактора української філії російського інформаційного агентства «РИА Новости» Кирила Вишинського став сенсацією й сколихнув медіа-простір. Реакція на цю подію була дуже різною: одних обурив сам факт арешту Вишинського, інших — те, що російське інформаційне агентство всі останні чотири роки спокійно працювало в центрі Києва, незважаючи на війну та окупацію Росією українських територій.
Погляди Вишинського, як і будь-якого працівника російського інформаційного агентства, не є секретом. Сюрпризів тут немає, достатньо просто зайти на його сторінку у Facebook і почитати записи, зроблені навесні 2014 року. Очолюване Вишинським видання тоді хоч і працювало в Україні, проте транслювало всі основні тези російської пропаганди. Щоправда, у стриманішому тоні. Українських силовиків «карателями» чи «фашистами» не називали, але акценти розставляли в потрібному для Кремля ключі. Російських диверсантів Ґіркіна, які захопили Слов’янськ, називали «ополченцями», писали про «правосєків», які «колють собі щось психотропне, щоб по три дні на ногах перебувати невтомно». Матеріали для сайта «РИА Новости Украина» тоді робив донецький журналіст Денис Селезньов, який підтримував сепаратистів і зараз працює на пропаганду бойовиків «ДНР» у Донецьку.
Кипіла робота й у тилу. Всі останні роки в самому центрі Києва, на вулиці Шота Руставелі, 16, працював прес-центр «РИА Новости», де регулярно виступали наші проросійські політики та політологи, які говорили про розгул русофобії, жахи євроінтеграції та необхідність термінового перемир’я з Росією (у тому сенсі, що Україна повинна впасти в ноги Кремлю й присягати на вірність Москві). Наприклад, відомий проросійський політолог Михайло Погребинський, який був одним із найчастіших гостей у прес-центрі, 2016 року відкрито нарікав, що Москва зробила помилку, визнавши президентство Петра Порошенка. За його словами, Порошенка не можна вважати легітимним президентом, оскільки до виборів не допустили… Олега Царьова. Інші заяви спікерів на прес-конференціях звучали приблизно в тому самому дусі.
Читайте також: Регіонали у вигнанні: неукраїнська діаспора
Чи достатньо цього, щоб висувати Вишинському звинувачення в державній зраді? З погляду моралі та честі — так, з погляду закону — навряд чи. Адже прямих закликів до сепаратизму в матеріалах російського агентства немає, йдеться радше про маніпуляції. Інша річ, що Вишинський і його команда могли займатися не тільки обережною пропагандою, а й іншою діяльністю, яка не була помітна громадськості.
Вже після арешту Вишинського з’ясувалося, що під час обшуку в його квартирі працівники СБУ виявили кілька російських нагород: медалі «За повернення Криму» та «За заслуги перед Вітчизною». Їх журналіст отримав у квітні 2014 року. За що конкретно, сам Вишинський не каже, а його адвокат розповідає досить туманно.
«Щодо належності доказів… Я не можу це якось коментувати, тому що це слідство. Тут доречно запитувати в людей, які це виставили напоказ і про ті речі заявили. Хто заявляє про це, той нехай і дає коментарі, тому що це порушення норм закону й таємниці слідства», — сказав журналістам адвокат Вишинського Андрій Доманський.
Очевидно, такі нагороди просто так не дають. На це мають бути вагомі причини. Отримувати нагороди держави-агресора за сприяння в окупації одного з українських регіонів, безумовно, тяжкий злочин. Залишається тільки здогадуватися, чому така людина протягом чотирьох років і далі спокійно очолювала філію російського ЗМІ в Києві. Причому «РИА Новости» не помічали не тільки правоохоронці, а й такі борці з російським впливом, як «Національний корпус» та «Братство Корчинського». В останні роки вони не раз пікетували телеканали «Інтер» і NewsOne, зривали концерти українських артистів, які виступали в Росії, але не прес-конференції проросійських речників у прес-центрі «РИА Новости»…
Читайте також: Культурні кордони
У Росії арешт Кирила Вишинського викликав хвилю обурення, і це зрозуміло: там його вважають своїм журналістом. Вишинський уже визнав, що крім українського має російський паспорт. Документ у процесі обшуку виявили працівники СБУ. Таким чином, російська сторона бачить у ньому не українського, а російського журналіста. На підтримку Вишинського під українським посольством у Москві одразу зібрався мітинг, на який прийшли найодіозніші російські медіа-персони Дмітрій Кісєльов і Марґаріта Сімонян, а також колишній український політолог Володимир Корнілов, який підтримує «ДНР».
Показово, що ніхто із цих «захисників свободи слова» не виходив на жодні мітинги й не робив ніяких заяв після того, як у самій Росії за абсурдними звинуваченнями в шпигунстві був заарештований український журналіст Роман Сущенко, а в підконтрольному росіянам Донецьку в аналогічній ситуації опинився Станіслав Асєєв. Зате про Сущенка та іншого українського в’язня Олега Сенцова відразу ж згадали після арешту Вишинського. Кісєльов одним із перших заговорив про можливий обмін на когось із арештованих українців.
«Я думаю, що всі засоби хороші, Кирило повинен бути на свободі. Сущенко, Сенцов — люди, які сидять за тероризм і підривну діяльність, Вишинський нічим подібним не займався, тобто цей обмін, звичайно ж, буде нееквівалентним. Все ж таки Кирило має бути на свободі», — заявив Кісєльов.
Пізніше можливість обміну допустив і прес-секретар Владіміра Путіна Дмітрій Пєсков. За його словами, поки що такі пропозиції від української сторони не надходили й варіанти обміну не обговорюватимуться публічно. Однак самі розмови про можливий обмін головного редактора «РИА Новости» на когось із українських політв’язнів свідчать про особливу важливість Вишинського для Кремля. Мабуть, медаль «За повернення Криму» йому все-таки давали недарма. Долями інших російських громадян, які опинилися в українських в’язницях, у Москві так не цікавляться й міняти їх на українців не поспішають.
Читайте також: Брунькування лівих
Справді, обмін був би найкращим виходом із ситуації, що склалася. Першочергове завдання для України, безумовно, полягає в тому, щоб урятувати наших громадян і повернути їх на батьківщину. На жаль, звільнити їх за допомогою переговорів досі не вдалося, тому найефективнішою реакцією на дії Кремля стали аналогічні дії українського уряду. Цю мову в Москві зрозуміли відразу, і є шанс, що тепер переговори стосовно обміну все ж таки зрушать із мертвої точки.
Утім, хай там як закінчиться вся ця історія, лишається відкритим головне питання: що робити далі з російськими агентами впливу та кремлівською пропагандою? Приклад Вишинського показує, що боротьба з нею ведеться точково та безсистемно. Незрозуміло, що буде далі з редакцією «РИА Новости», як бути з тими українськими спікерами, які співпрацювали з цим ЗМІ й свідомо займалися маніпуляціями та антиукраїнською пропагандою в інтересах держави-агресора. Адже всім очевидно, що той-таки політолог Погребинський загалом робив те саме, що й Вишинський. Однак останній перебуває під арештом, а Погребинському не висунуто жодних звинувачень. Невідомо, чи є в нього медаль «За повернення Криму», але справи це не міняє: ті, хто співпрацював із редакцією «РИА Новости», так чи інакше виконували спільні завдання. Зрозуміло, чому склалася така ситуація. В Україні досі немає адекватного законодавства з протидії кремлівській пропаганді. Вибіркова боротьба з російськими агентами впливу, коли телеканали РФ давно відключені, але при цьому в Києві під виглядом українського медіа спокійно діє офіс пропагандистів, не може бути ефективною. Давно пора законодавчо обмежити роботу російських ЗМІ в Україні в будь-якому вигляді, зокрема і їхніх українських франшиз.
Ситуація, коли під час воєнних дій у столиці працюють, по суті, агенти противника, неприпустима. Нічого спільного з журналістикою така діяльність не має: давно зрозуміло, що росіяни працюють в Україні не для того, щоб пустити в ефір об’єктивну картину подій, а щоб створити власну альтернативну реальність імені Погребинського. Не випадково навіть у розвинених демократичних державах, де звикли оберігати та шанувати свободу слова, дедалі частіше говорять про необхідність обмежити російську пропаганду. У Франції та Британії останнім часом звучать пропозиції позбавити ліцензії російський телеканал Russia Today, який не раз був помічений у поширенні відвертої дезінформації. Минулої осені його позбавили акредитації в Конгресі США. Поклавши руку на серце, слід визнати, що принципової різниці між Russia Today та агентством «РИА Новости» немає. У них спільна мета.