«Є прес-центр прокуратури Києва, де вам можуть надати свої коментарі», – синхронно відповідають два Дмитра – Кулініч та Литвиненко. Це київські прокурори, які працюють над и справою про вербування наркокур’єрів до Росії. Таку ж лаконічну відповідь вони дають на одне запитання: чи встигла прокуратура ознайомити сторони процесу із новим обвинувальним актом й усіма супутніми документами. Попередній, як відомо, Апеляційний суд повернув назад до прокуратури. Однак отримати розгорнуте пояснення не вдається. Їх колега Павло Зубицький з Дніпра (саме там починалися підготовчі засідання у цій справі, однак згодом їх перенесли до Києва – Ред.) розповідає трохи більше – він з понятими нібито ходив вручати документи підозрюваним у СІЗО. Щоправда, за словами Зубицького, ті відмовилися їх отримувати. Власне, питання про матеріали справи і ознайомлення з ними стало ключовим не лише цього дня. Воно може стати вирішальним для всього подальшого розгляду провадження, яке у різних судах слухається вже понад півроку.
Новий початок
Про те, що у справі вербувальників наркокур’єрів обвинувачені можуть вийти з-під варти, стало відомо ще тиждень тому. 23 листопада Апеляційний суд Києва відмовився скасувати рішення Солом’янського райсуду столиці про направлення обвинувального акту на доопрацювання прокуратурі. У документі судді знайшли низку формальних неточностей. Ситуація загострювалася тим, що термін запобіжного заходу стосовно трьох підсудних – Анатолія Квачана, Василя Соколовського та Олександра Українця – спливав уже 1 грудня. Клопотання прокурора Зубицького про розгляд цього питання в апеляції залишили без розгляду, оскільки той приніс на засідання тільки один екземпляр клопотання та не зміг підтвердити, що його бачили інші сторони провадження.
Тож у прокуратури лишалося кілька днів, аби встигнути подати новий обвинувальний акт і вкластися у відведені законом строки. Окрім всього, прокурори мали підготувати клопотання про продовження термінів запобіжних заходів і, що принципово, ознайомити з цими документами інші сторони процесу. Пряма вказівка на останній факт з боку суддів Апеляційного суду мала стати додатковим стимулом.
Засідання у справі, яку повернули до Солом’янського райсуду Києва, призначили на 12:00 30 листопада. Ближче до опівдня пробитися всередину зали було вкрай складно – окрім родичів потерпілих, які зазвичай ходять на слухання у справі, до зали прийшла чимала група підтримки обвинувачених з плакатами: «Клеветников к ответу», «Презумция невиновности и верховенство права», «Увага! Відбувається тиск на суд!», «Честным людям – волю и свободу!» (граматика та орфографія збережені – Ред.) та інші. Час від часу у залі починалися словесні перепалки.
«Це вони (обвинувачені – Ред.) людей відправляли туди (у Росію для наркоторгівлі– Ред.)», – чути зі сторони потерпілих.
«А вони таки й не знали, куди їдуть», – відповідають зі сторони групи підтримки обвинувачених.
«Не знали», – наполягають потерпілі.
«Та все вони знали», – не відступають їх опоненти.
Зрештою, суперечка припиняється промовою однієї з прихильниць обвинувачених: «Ніхто не винен. Ні ваші, ні наші. Це Порошенко створив таку ситуацію. Просто склалася така ситуація в країні, коли ніде заробляти людям. І це Порошенко і чинна влада!» У цей момент до оратора підходить дружина одного з обвинувачених та тихо просить її не спілкуватися з родичами потерпілих. Та замовкає.
Між тим у залі засідань з’являється колегія суддів у складі Сергія Агафонова, Алли Захарової та головуючої Оксани Криворот. Троє обвинувачених, яких тримають під вартою, вже звично слідкують за ходом засідання через відеоконференцію із СІЗО. Четвертий – Олександр Ільченко – присутній у залі засідань. На відміну від інших, він отримав домашній арешт.
«Шановні, на нас не тиснуть, можете опустити плакат?», – звертається суддя Криворот на самому початку до родичів обвинувачених. Однак ті не реагують.
«Опустіть плакат! Судді не бачать тєлєк!» – повторює суддя Криворот уже в наказовому тоні.
Друга спроба стає успішною. Плакат опускають трохи нижче, однак тепер суддів не бачить перекладач на румунську. Вона доволі тривалий час ходить на засідання, оскільки один з обвинувачених просив собі тлумача на румунську, по ані російської, ані української він нібито не розуміє.
Див. також: «Справа наркокур’єрів. За тиждень до свободи
Попри все, засідання врешті починається. Колегії суддів одразу намагаються оголосити відвід. Адвокат Квачана – Скворцов – заявляє про порушення права свого клієнта на переклад засідання румунською. Він також додає, що після повернення справи до Солом’янського райсуду її продовжують слухати ті ж судді, що і раніше. Однак спроба відводу не вдається. По-перше, склад суду формально новий – визначений автоматизованою системою розподілу. По-друге, до Феміди надійшов новий обвинувальний акт, тому справа розглядатиметься від початку. Головуюча Криворот тут же оголошує, що підготовчого засідання не буде, оскільки не прийшов постійний адвокат четвертого підозрюваного – Ільченка. Відтак розглядати питання і про відводи, і про прийняття обвинувального акту суд не може. Тож єдине питання, на якому люди в мантіях вирішили зосередитися – запобіжні заходи. А точніше їх продовження.
«Ваша честь! А можна питання? А в чому мене обвинувачують? Я не бачив обвинувального акту, я не отримував його на руки!», – перериває суддю Соколовський.
«Зараз прокурор вам усе пояснить», – відповідає Криворот. Однак Соколовський не зупиняється: «Я перебуваю у СІЗО незаконно! Чого мене тут тримають взагалі?! Я зрозуміти не можу. Мені ніхто його не давав, я не підписував! На якій підставі мене тут тримають? Поясніть мені як суд!»
У цей час бере слово адвокат Соколовського Андрій Кузьменко. Він намагається заявити відвід прокурору Зубицькому, однак Соколовський перериває навіть його: «Нас тримають тут незаконно!»
«Зачекайте!», – знову звертається до нього Криворот.
«Та скільки ж можна чекати? Нас тут рік тримають!», – продовжує Соколовський.
Зрештою, не витримує сам Кузьменко: «Соколовський!»
«Так!» – відповідає той.
«Помовчіть, будь ласка», – просить захисник.
Суд, нарешті, переходить до клопотання прокуратури щодо продовження термінів запобіжного заходу. Проте виявляється, що текст клопотання не бачили ані підозрювані, ані їхні адвокати.
«Прокурор, ознайомлювали сторони з матеріалами?» – питає суд.
«Ваша честь, відповідне клопотання надіслано…» – починає відповідати Зубицький.
«Я не отримував клопотання! І я не отримував! Не отримували!» – в один голос заявляють обвинувачені.
Як з’ясувалося, прокурор нібито направив матеріали поштою замість зробити це особисто. До всього, у представників держобвинувачення немає й розписок про отримання документів.
«От є два київських прокурори. Чому ви через них не передали клопотання?», – питає в Зубицького суддя Захарова.
Втім, запитання лишається без відповіді. Мовчать і «два київських прокурори». Зубицький переконує, що коли ходив у СІЗО, обвинувачені відмовлялися отримувати будь-які документи. І це вказано у матеріалах клопотання. Обвинувачені все заперечують. Зубицький не зупиняється й каже, що від матеріалів відмовлялися і захисники, яким документи направляли «Новою поштою».
– У мене є підтвердження відправлення…»– говорить Зубицький.
– А де акт про те, що вони відмовилися? Ви ж щойно озвучили, що вони відмовилися, – питає суд.
– У мене є повідомлення «Новою поштою», що вони відмовилися, – переконує прокурор.
– Надайте суду. Ви це можете?, – питають судді.
– Там прямо так і написано? «Відмовилися»? – іронічно запитує у прокурора адвокат Кузьменко.
Стає очевидним, що надати документи Зубицький таки не може. Судді вирішують оголосити перерву.
«Так. Прокурор. Вручайте клопотання захисникам, їдьте в СІЗО будь ласка, беріть офіційні розписки. Захисники не отримали клопотання, вони мають право висловити свою позицію», – говорить Криворот. Суд розходиться до 16:00.
Продовження арешту
На годиннику 15:00. Потерпілі сидять на лавах в судових коридорах. Хтось починає куняти, хтось не може заспокоїтися через перебіг судового засідання.
– Але ж все має бути добре, правда? Ми до генпрокурора Юрія Луценка ходили, він говорив, що справа у нього на контролі. Ми брифінг у Верховній Раді давали. Нам депутати обіцяли допомогти. Ми зверталися до нардепів, які на ПАРЄ їздять, аби вони підняли там це питання. Ще от нам сказали, що почали опитувати наших рідних, яких в Росії засудили. Але це може довго тривати. Може ви підкажете, що робити? Куди ми ще можемо звернутися, аби справа почала рухатися? – говорить журналістам Катерина Онопрієнко, мати одного із засуджених в РФ.
– Нас взагалі ввечері менше буде. Одну жінку забрали до лікарні, у неї дуже тиск підскочив. Син забирав, молодший. Старший же в Росії сидить, нібито кур’єром був. Наче їй снодійне вкололи, вона зараз спить. А ми тут будемо, – продовжує вона.
Група підтримки обвинувачених, між тим, починає збиратися під дверима зали судових засідань. На годиннику 16:00, але суд затримується. Починаються вже традиційні для цієї справи суперечки й сварки.
– У мене чоловік сидить рік у СІЗО! Рік! Я з дітьми сама лишилася! Думаєш мені просто?! Чого ти посміхаєшся? Я з тобою ж нормально говорю! – кричить одна з родичок підозрюваних на Марію Томак, координатора Медійної ініціативи за права людини, яка понад рік тому почала підіймати цю тему на широкий загал.
– Так, що ти посміхаєшся? Очі від телефону підійми, коли з тобою говорять!» – долучається її подруга.
– Наші діти теж сидять! В російських тюрмах!»– включаються у сварку потерпілі.
Жінок розводять чоловіки з групи підтримки підозрюваних. На певний час у коридорі западає тиша.
Суд починається із затримкою майже на 50 хвилин. Зала заповнена вщерть. Потерпілі займають свої місця на лавах під стінкою. Навколо них, як і зранку, збираються невідомі чоловіки з саморобними плакатами. Коли камери починають знімати, плакати підіймають вище. Часом так, щоб сховати обличчя. Втім, здається, родичі задоволені.
«Диви, як все помінялося. Тепер ми на їх місці», – говорять одне до одного родичі підозрюваних, натякаючи на неодноразові акції з плакатами, які влаштовували потерпілі в суді.
Засідання не встигає початися, як адвокат Кузьменко просить про перерву. Мотивація доволі проста – додатки до клопотання прокуратури захисники підозрюваних отримали о 16:00. Відтак, не мали змоги ознайомитися із документами. Тож мають законні три години для читання. А зважаючи на те, що суд закриється о 18:00 – Кузьменко просив перенести розгляд питання на 9 ранку 1 грудня. Не проти такого розвитку подій, здається, були й самі підозрювані.
– Соколовського принесли на ношах, у нього ж інфаркт! Панове судді! Робіть щось! Зробіть щось!»– було чути з колонок.
– Ага, і картатий плед, – долинало з боку колегії суддів.
Між тим, виступав прокурор Зубицький.
«Адвокати відмовилися від отримання додатків. Це є затягуванням часу, аби уникнути відповідальності», – тихо говорив прокурор.
Українець, Соколовський та Квачан знову заперечили, що до них хтось приїздив, хоч судді й зачитували відповідні документи. Заслухавши сторони і порадившись на місці судді ухвалили відмовити у перерві й перейшли до суті – продовження запобіжних заходів. Знову заговорив прокурор Зубицький.
«Ризики уже встановлені, підозрювані можуть переховуватися від суду. Окрім того, вони погрожували свідкам та потерпілим, які ще не допитані. На додачу, обвинувачений Квачан погрожував обвинуваченому Ільченко, який визнав свою провину. І ці погрози Ільченко підтвердив», – говорив прокурор.
«Як я міг комусь погрожувати?! Я рік сиджу! Я взагалі цю людину не знаю!» – обурювався Квачан.
Виступ Зубицького був не тривалим і вмістився у кілька хвилин. Його колеги мовчки «підтримали думку». Слово взяли адвокати.
«Викладення прокурорами ризиків – шаблонне. Додатки, які є у документах, зовсім їх не підтверджують. Прокуратура не вважає за потрібне підкріплювати слова доказами. Є лише ксерокопії заяв про погрози… До розгляду питання по суті суд не може перейти уже сім місяців! А шаблонне переписування КПК – це невідповідальне ставлення до закону», – говорив Кузьменко.
«Кажуть, що Квачан погрожував Ільченку. Але цієї фрази не достатньо! Надайте докази! Наприклад, витяг з ЄРДР про відкрите кримінальне провадження через ці погрози. Не потрібно всіх, кого затримала поліція, звинувачувати. Треба розглядати справу по суті! До всього, у того ж Ільченка прокуратура бачить три ризики (мова про переховування, вплив на свідків, спроби знищення чи зміни доказів – ред.), а у декого з тих, хто в СІЗО – два» – продовжували адвокати.
Слово отримали підозрювані. З колонок було чути цитати з Кримінального процесуального кодексу щодо строків тримання під вартою за умови недоведеності існуючих ризиків. Щоправда, важко було зрозуміти, хто саме із підозрюваних говорить, оскільки перед камерою була лише одна людина. Інші двоє лишалися за кадром.
«Немає доказів, що я комусь погрожував. Я рік в СІЗО сиджу!.. Тут в залі я бачу невідомих мені людей, – чулося з динаміків, велика група підтримки підозрюваних оживилася, підозрювані явно натякали на потерпілих, – Ну, так, я в спорті був, виховував учнів, які прийшли мене підтримати. А інших – я не знаю. До всього нас тривалий час обливають брудом. Я навіть прізвища можу назвати! Це ТомАк (наголос зроблений на останньому складі) та Козленко (певно, мова таки про одного з авторів цього тексту – Ред.)! Клопотання прокурора не підтримуємо» – говорили підозрювані.
«Ми навесні цього року подали скаргу до ЄСПЛ. Я подав від імені підзахисного Українця. Мова про порушення його прав. Зокрема й незаконне затримання. Свого часу була прес-конференція, яку давав Антон Геращенко, Вадим Троян, Андрій Крищенко. І того ж дня відбувалося обрання запобіжного. І суддя у своєму рішенні цитував ту прес-конференцію. Ми зацікавлені в тому, щоб суд був адекватний. Щоб нікого безпідставно не засудили. Так, я теж за те, щоб повернути всіх українців з Росії. Але я проти, щоб когось судили для отримання політичних балів», – розповідав журналісту Тижня захисник Роман Гайдай.
«Ми нікого ж не відмазуємо, як хтось може думати. Ми захищаємо права людини. От цей прокурор зараз звинувачує якусь особу, а через місяць може і йому потрібні будуть послуги захисника. От ви теж обвинувачуєте… говорите погані слова про захисників. Однак і вам, умовно, за місяць це може вернутися», – зауважував Гайдай.
Судді, між тим, вирішили клопотання прокурора задовольнити. Запобіжні заходи підозрюваним – лишити без змін і продовжити їх дію на 60 діб, до 28 січня. Наступне ж судове засідання призначили на 24 січня. Присутні згорнули плакати й скандуючи «Ганьба» проводжали суддів.
«Ніх*я не зрозумів», – останнє, що було чути з колонок перед завершенням відеоконференції.
Власне, попри великі питання в роботі прокуратури, суд таки продовжив терміни запобіжних заходів всім підозрюваним та призначив дату підготовчого засідання. Однак, зважаючи на близькість дат, є всі підстави для побоювань, що перехід до розгляду справи по суті вкотре затягнеться, а колегія суддів знову вирішуватиме лише питання арештів. Більше можна буде побачити майже за два місяці.