Проблемидвору
І головною тут є брак політичної єдності у ближньому та середньому оточенні Віктора Януковича. Хоча груп по інтересах там кілька, проте їх можна класифікувати як яструбів та голубів.
До першої зараховують керівника Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, прем’єра Миколу Азарова, керівника Служби безпеки Валерія Хорошковського, міністра енергетики Юрія Бойка, тісно пов’язаного з Дмитром Фірташем, міністра закордонних справ Костянтина Грищенка. У кожного з них є свої причини перешкоджати і навіть боятися повернення в політику Юлії Тимошенко. Їх буквально охоплює якийсь панічний страх. Звідси і елемент ірраціональності, який дедалі зростає, в їхній поведінці та діях. Варто сказати, що частка істини в їхніх уявленнях є. Нам неодноразово доводилося спостерігати за Юлією Тимошенко в ситуації, що потребувала ухвалення складних рішень, причому з урахуванням усіх чинників, які часто не проявляються саме в той момент. І це для неї найкомфортніша обстановка.
Можна згадати і зацікавлену особу – газового олігарха Дмитра Фірташа, який довго не міг отямитися після того, як Юлія Тимошенко переконала Владіміра Путіна відмовитися від комерційного прибутку та погодитися з відмовою від газових постачань його та газпромівської компанії RosUkrEnergo. В момент найбільший олігарх перетворився на заможну людину, власника низки дрібних фірм у Словаччині та Угорщині. Такого не пробачають. Тож почуття помсти охопило в Україні багатьох. Проте їм би варто пам’ятати пораду, котру дає мудре китайське прислів’я: хочеш помститися – не забудь вирити другу могилу.
До голубів варто зарахувати олігархів, інтереси яких дедалі більше зосереджуються на європейському напрямку. І тут процес Тимошенко та винесений вирок загрожує стати політичним межиріччям, що дедалі зростає та позначило розходження комерційних та політичних інтересів у цих групах. Практично для всіх українських олігархів європейський вектор став таким важливим, що під їхнім тиском українська зовнішня політика почала різко змінюватися буквально за півроку після того, як президентом став Віктор Янукович. Дивно, але ці зміни не помітили в Москві і відтак тривалий час не могли зрозуміти, де вони знову на південно-західному напрямку припустилися помилки.
Звісно, межа між групами доволі умовна, та й часто вони діють разом. Прикладом є нинішнє українсько-російське газове протистояння. Саме майже повна внутрішня підтримка всіх фракцій і дала можливість Януковичу дотримуватися доволі жорсткого тону, чого в Кремлі навіть не очікували.
Однак вирок Тимошенко надто розчарував не лише західні столиці, а і багато кого в самій Україні. Подейкують, що такі є й у фракції голубів.
Ризик не увійти в поворот
Головна небезпека для Януковича не так у реакції Росії, Європи та США, як у рішучому розвороті тих, хто був основою його влади та Партії регіонів як її втілення. Є інформація, що Рінат Ахметов вів переговори з Арсенієм Яценюком про співпрацю. Наразі результатів немає, домовитися доволі складно, але сам факт таких контактів доволі красномовний.
Мабуть, це лише початок, та подальший розвиток подій може привести до суттєвого, якщо не цілковитого перегрупування провідних політичних сил в Україні. Тут варто врахувати, що за рік відбудуться парламентські вибори, і така завчасна підготовка до них також є свідченням того, що не все так добре всередині партії влади.
На такі суперечливі внутрішні обставини, пов’язані зі справою Тимошенко, накладаються зовнішні. При всьому цьому останні є їхнім продовженням. Якщо невдоволення Європи призведе до зриву укладання угоди про асоціацію з Україною та зону вільної торгівлі (а до цього йде, надто після шапкозакидальницького інтерв’ю Януковича західним ЗМІ, в якому він висловив свою готовність «зачекати» з підписанням цих документів), броунівський рух у київській еліті значно посилиться.
До того ж у Москві з висуванням Путіна та його майбутнім президентством посилюється конфронтаційне крило. Новий-старий президент ніколи не пробачить того, що молодший партнер, як у Першопрестольній досі сприймають Україну, дозволив так агресивно поводитися. В Кремлі чудово розуміють, що Янукович – це аж ніяк не президент Білорусі Лукашенка і не так жорстко контролює ситуацію, тому його позиції значно слабші. Не заручившись підтримкою Європи, український керманич може опинитися на самоті перед таким серйозним противником, як Путін, – при холодно ворожому нейтралітеті Брюсселя та провідних європейських столиць. Такого Київ дозволити собі не може. Тим більше, що самі по собі угоди про асоціації та ЗВТ ще нічого не гарантують, оскільки їх мають ратифікувати всі держави ЄС. А тут у Москві є поле для маневру.
Наразі яструби з партії війни продовжують нагнітати ситуацію. Їм вдалося переконати президента, що порушення нової справи проти Тимошенко дозволить їм тримати її в невизначеному стані та забезпечить збереження поваги до себе за можливого звільнення під будь-яким приводом. Загалом партія війни опинилася у становищі велосипедиста, який мусить для того, щоб не впасти, сильніше крутити педалі, тим самим збільшуючи швидкість руху.
Їм би пам’ятати простий фізичний факт, що енергія зростає пропорційно квадрату швидкості, а відповідно так само збільшується небезпека не увійти в поворот. З усіма наслідками, що випливають звідси. Зокрема, й тими, про які радить не забувати китайське прислів’я.