Одеський активіст Сергій Стерненко отримає підозру в убивстві. Ідеться або про умисні дії, або про самозахист. Принаймні так на початку квітня в інтерв’ю «Українській правді» заявила новий генеральний прокурор Ірина Венедіктова. Згодом, щоправда, вона висловлювалася стриманіше: мовляв, не має права коментувати це питання, адже не причетна до розслідувань, у яких може фігурувати активіст. Однак такі заяви вже викликали занепокоєння в частини суспільства. Адже вони співзвучні з вимогами низки проросійських політиків і блогерів, які впродовж майже двох років вимагають «покарати вбивцю». Ба більше, 4 травня активіст Роман Сініцин із посиланням на власні джерела в правоохоронних органах заявив, що Стерненку можуть висунути підозру в умисному убивстві вже до 15 травня.
Варто нагадати, що на Стерненка в Одесі було здійснено кілька нападів. Усі вони відбулися в 2018 році. До того ж він мав конфлікти з місцевою владою й поліцією. Був відомим завдяки участі у протестах проти концертів російських співаків і виступав проти незаконних забудов. Зокрема проти будівництва торгово-розважального центру в міському саду Одеси. Під час одного з мітингів група активістів силоміць увірвалася на закриту територію саду. Унаслідок сутички отримали травми кілька силовиків, зокрема й очільник поліції Одеської області Дмитро Головін: йому нібито розбили голову. Стерненка звинуватили в організації масових заворушень і відправили на два місяці до СІЗО із правом застави в понад 600 тис. грн. Згодом він вийшов на свободу й на певний час зник із публічного простору.
Проте вже 7 лютого 2018-го на активіста було скоєно перший напад. Біля будинку, де він жив, чекали двоє невідомих. Щойно Стерненко зайшов у під’їзд, чоловіки накинулися на нього й побили. Хлопець на тиждень потрапив до лікарні. Другий напад відбувся 1 травня. Тоді активіст зі своєю дівчиною планував знімати мітинг комуністів, який мав відбуватися біля оперного театру. Коли Стерненко виходив із двору будинку, то почув з-за спини постріл. Потім іще один: стріляли з травматичної зброї гумовими кулями, одна з яких влучила хлопцеві в шию. Попри це йому вдалося побігти за нападниками й затримати одного з них. Ним виявився раніше засуджений за розбій Абзал Байкумашев, який наразі перебуває в СІЗО. А Стерненко заявив, що пов’язує обидва випадки зі своєю участю в мітингах проти забудов і критикою місцевої влади, зокрема мера Геннадія Труханова. Утретє на хлопця напали за кілька тижнів: 24 травня. Пізно ввечері він із дівчиною повертався додому. У дворі будинку на нього вже чекали зловмисники. Вони атакували активіста, він почав захищатися й поранив нападників, один із яких помер. Власне, саме ця історія набула найбільшого розголосу. Зокрема й завдяки проросійським політикам і медіа. Вони активно просували свою версію подій, у якій Стерненко побіг за нападником, наздогнав його й убив ножем. На доказ цього наводили нібито робочу версію поліції, яку розповіли «джерела у правоохоронних органах».
Читайте також: Сергій Стерненко: «Небайдужі громадяни тягнуть на собі величезний шмат роботи, яку повинні виконувати державні органи»
Сам Стерненко після нападу запустив у соціальні мережі стрим, під час якого розповів про все, що відбулося: як ішов додому, побачив дві постаті й про всяк випадок дістав ніж, а також як двоє чоловіків на нього напали і як він оборонявся. На відео видно одного з поранених нападників і чути, як активіст зізнається, що не знає, як допомогти, та просить викликати швидку. Остання приїжджає за кілька хвилин, лікарі оглядають поранення чоловіка, який лежить на землі, і починають займатися самим Стерненком, у якого розрізана рука.
«Після того, як я відбився від нападників, вони почали втікати. Кілька секунд я був у ступорі, а тому лише дивився, як вони розбігаються в різні сторони. Кузнецов (Іван Кузнецов, нападник, який загинув. — Ред.) відбіг на нормальну відстань. І я подумав: якщо вони втечуть, то їх ніхто не шукатиме. Як уже бувало раніше. Я не бачив, що вони поранені, бо хаотично відбивався від них ножем і не знав, чому вони втікають: можливо, від мене, а можливо, за підмогою, щоб мене добити. Коли Кузнецов упав на землю, я побачив, що він поранений. І почав на нього кричати: «Навіщо ви на мене напали?». Він сказав приблизно таке: «Ми помилилися, я помираю, допоможи». Я взявся викликати йому швидку й побачив на телефоні червоні краплі. А потім кров, що била з моєї лівої руки. Спробував самотужки накласти джгут, але не зміг. Повз нас проходив чоловік, який і допоміг перетягнути руку. Після цього я ввімкнув стрим. Кузнецов лежав на землі і стогнав, але був при свідомості. Потім він почав відключатися, і приблизно тоді приїхала швидка. Проте йому медичної допомоги не надавали, медики зайнялися мною, вони забрали мене до лікарні», — розповів Стерненко в коментарі Тижню. А також додав, що не пам’ятає миті, коли отримав поранення руки, і припускає, що ніж міг бути у другого нападника, Олександра Ісайкула, який торік утік із України.
Увесь цей час хлопець просив про державну охорону в поліції, але йому відмовляли. За його словами, після першого нападу поліція відповіла, що для цього мало підстав, адже «немає загрози життю та здоров’ю». Після другого нападу поліція нібито тривалий час розв’язувала це питання. Після третього нападу пан Головін пообіцяв Стерненкові охорону, але натомість її отримав нападник Ісайкул. Зрештою, як зізнається активіст, охорону йому організували друзі.
Ба більше, може виявитися, що до деяких із цих злочинів причетна місцева поліція. Як нещодавно повідомили журналісти «Слідство.інфо», під час другого замаху один із нападників утік із місця події на Mercedes-Benz синього кольору: авто, що належало тогочасному раднику голови поліції Одеської області Руслану Форостяку. Він, щоправда, причетність правоохоронців до злочину відкидає й переконує, що продав автомобіль, але не переоформлював його на нового власника, «поки той не розрахується». Водночас цікаво, що під час передачі розслідувань щодо нападів на Стерненка київським слідчим одеська поліція загубила частину доказів. Зокрема мобільні телефони, які під час другого нападу намагався знищити Байкумашев. Згодом мобільні знайшли в кабінеті голови Шевченківського райвідділку поліції Одеси Арсена Шваги. Це сталося під час затримання останнього за підозрою в отриманні хабаря у розмірі $700. Цю інформацію зокрема озвучував Стерненко під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради 29 квітня, яка намагається розслідувати напади на активістів.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
Але чи не найбільше занепокоєння наразі викликають заяви, що лунають із реформованої Генеральної прокуратури України. Власне, історія про спробу оголосити Стерненку підозру в умисному убивстві не нова. Уперше про це заговорили приблизно торік у вересні. Тоді про такі плани правоохоронців повідомили проросійські медіа. Тут важливо зауважити, що нині щодо третього нападу на активіста існує два кримінальні провадження: в одному хлопець фігурує як потерпілий, а в іншому потерпілим є померлий Кузнецов. Від початку їх розслідували різні структури: Служба безпеки працювала із нападом на активіста, а Національна поліція займалася справою за фактом смерті одного з нападників. Згодом обидва провадження опинилися в СБУ, проте торік їх знову розділили: розслідування щодо загибелі Кузнецова знову потрапило до поліції. Остання призначила експертизу, яка мала з’ясувати: чи міг нападник із пораненням серця пробігти близько сотні метрів. І вона нібито дала негативну відповідь. До цього ж була іще одна експертиза, яка нібито засвідчила протилежне: що людина з таким пораненням здатна подолати довгу дистанцію. Фактично, цей момент є ключовим у всій історії про напад і може допомогти слідству реконструювати події. Наприклад, противники Стерненка заявляють: у разі поранення в серце людина помирає доволі швидко, тож нападник із такою травмою тікати не міг. Відтак вони переконують, що активіст наздогнав і убив нападника. При цьому сам Стерненко заявляє, що із своїми захисниками він відшукав випадки, коли люди з такими травмами були активні впродовж десятка хвилин.
Тож, за його словами, загиблий Кузнецов міг тікати, маючи таке поранення. Щоб усунути розбіжності в попередніх дослідженнях, призначили третю експертизу. Станом на початок квітня цього року її не завершено. Зокрема про це в інтерв’ю «Українській правді» розповідав колишній заступник генпрокурора Віктор Трепак. Також він заявляв про свій конфлікт із Венедіктовою через справу Стерненка. Адже новий генпрокурор нібито вимагала «негайно повідомити Стерненку про підозру». Водночас Трепак зауважує, що вивчав справу і вважає, що підстав для такого кроку немає. Про це він склав рапорт і направив його генпрокурору. Із цим документом, до слова, хотіла ознайомитися вже згадана ТСК. На цьому, зокрема, наголошував голова комісії й депутат від фракції «Слуги народу» Ігор Василів. Проте в Офісі генпрокурора депутатам повідомили, що наразі не можуть надати рапорт, і попросили додаткові 30 днів для розв’язання цього питання. Також важливою деталлю в цій історії є той факт, що сама Венедіктова після призначення на посаду зустрілася з удовою Кузнецова. І водночас Офіс генпрокурора відмовив в аналогічній зустрічі Стерненку, хоча він про неї просив.
«У мене немає жодної комунікації з прокуратурою. Та й за попереднього генпрокурора її не було. Хіба що раз мене запросили поговорити про напади на одеських активістів. Я тоді надавав докази, що до цього можуть бути причетні одні й ті самі люди. А коли дізнався, що Венедіктова зустрілася з удовою Кузнецова, то подав до ОГПУ два звернення, у яких просив про зустріч із генпрокурором. Але у цьому проханні мені відмовили», — розповів Стерненко.
Поки депутати і громадськість намагаються з’ясувати ситуацію, активіст може отримати підозру у скоєнні умисного убивства. Фактів якого, за словами вже згаданого Трепака, досі не виявлено. Власне, такі дії Офісу генпрокурора можуть зрештою спричинити й масові протести: про підтримку Стерненка й готовність відстоювати право на самозахист (адже в разі групового нападу закон не забороняє захищатися за допомогою зброї) заявили різні представники громадськості: від волонтерів до футбольних ультрас.