18 лютого поліцейський Сергій Олійник йшов на свій перший допит в якості свідка у справі про переслідування BMW зі стріляниною, але уже увечері опинився під вартою. До цього, за словами його адвоката Євгенія Музичука, поліцейський давав лише письмове пояснення у перші години після події. Надалі допитів чи слідчих дій за його участю не було.
«18-го викликали повісткою як свідка, при чому викликали з десяток свідків, усіх на один час. Але Олійнику одразу вручили підозру і розпочали допит вже у статусі підозрюваного. Спілкування так і не завершили – довелось перерватись на поїздку в суд для обрання запобіжного заходу», – розповідає представник захисту поліцейського.
Прокуратура просить у суді утримання під вартою без права застави. На такій суворості наполягають через важку статтю, за якою кваліфікують вчинок Олійника – у підозрі йдеться про завершений замах на вбивство водія BMW Храпачевського та умисне вбивство його пасажира, Медвєдєва. Формулюючи ризики, прокурори також звертають увагу на юридичну освіту підозрюваного як супутній ризик, за що наражаються на сарказм від присутніх адвокатів.
Розглядає прохання прокуратури суддя Світлана Шапутько. Саме вона присуджує запобіжні заходи для силовиків, підозрюваних у злочинах проти протестувальників у 2013-2014 роках та у справах активістів і добровольців.
Окрім того, цієї осені вона примудрилась задовольнити клопотання «беркутівців» про відсторонення від розслідування у «майданівських» справах одного з слідчих Управління спецрозслідувань Генпрокуратури. ГПУ домоглась скасування постанови судді і відвоювала назад у склад слідчої групи Яблонського, але судді Шапутько цього не подарували і відкрили провадження, кваліфікуючи її дії як винесення завідомо неправомірної ухвали. Що, ймовірно, ставить у не дуже зручне становище суддю, коли вона розглядає клопотання прокуратури у резонансних справах.
Підозру слідчі сформулювали так:
«Приблизно о 1:34 [після близько 20 хв переслідування, – «Тиждень»] під час переслідування, у Олійника С.В., який, будучи обуреним зухвалими діями водія БМВ, який не реагував на спеціальні сигнали поліції, виник умисел на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині шляхом перевищення своїх службових повноважень… З метою реалізацією умислу Олійник миттєво розробив злочинний план. План полягав в протиправному застосуванні табельної зброї під час переслідування авто з метою вбивства особи, що перебувала за кермом».
При чому саме цими словами прокуратура аргументує не тільки підозру у завершеному замаху на вбивство водія (Р. Храпачевського), але кількома сторінками пізніше «застосуванням табельної зброї з метою вбивства особи, що перебувала за кермом» пояснює умисне вбивство пасажира, Медвєдєва.
Для переконливості слідчі пропонують подивитись часткове відео погоні зі стрільбою.
«Я його постріляв»
Про відео прокурори попереджають – воно немонтоване, але втім, неповне: це лише частина гонитви зі стрільбою. Також звертають увагу, аби присутні були готові до ненормативної лексики.
Стартує відео приблизно з середини гонитви. Якщо вірити підозрі, переслідування автівки на цей момент триває вже приблизно 20 хвилин.
Видовище і справді справляє негативне враження, не останню роль в цьому відіграють коментарі самого Олійника. Поліцейський вагається: «Їх там четверо у машині, що робити, стріляти?», криє водія нецензурною лайкою, в серцях кидає про те, що «повбивав би», і зрештою починає стрільбу в напрямку автопорушника прямо під час руху обох авто.
Напарник Олійника перед цим неодноразово попереджає водія BMW про можливість застосування стрільби, постійно дає команди зупинитись.
Декілька разів BMW зупиняється, але як випливає навіть з тексту підозри, жодного разу з власної волі: одного разу машину заносить та розвертає, іншого разу поліцейським вдається її частково заблокувати, а остаточно автомобіль зупиняється у зв’язку з пошкодженнями, завданими поліцейськими.
У момент однієї з зупинок, як вважає прокуратура, і був здійснений постріл, який спричинив загибель Медведєва. Це постріл, який було здійснено у бокове вікно водія. При цьому:
- Постріл у бокове вікно водія не ушкоджує водія, але ушкоджує пасажира за ним;
- Вхідний отвір смертельного поранення знаходиться на лівій частині спини загиблого, на рівні 11 ребра, раневий канал спрямований ззаду-наперед, знизу-вгору, зліва-направо;
- У загиблого є ще легке поранення у ліву рук;
- Слідство ніяким чином не пояснює, як було з’ясовано, що саме цей постріл спричинив смертельне поранення, а не, наприклад, порання в руку;
Зупинки автомобіля (виходячи з підозри, вони не залежали від волі водія у всіх трьох випадках, і були вимушеними), тривають, судячи з відео, буквально кілька секунд. Двигун при цьому не глушився, і водій буквально одразу поновлював втечу, різко здаючи назад або в сторону. В одному з епізодів BMW, розпочинаючи рух, протягує на собі поліцейського.
На відео, втім, помітно, що Олійник здійснює постріли по автомобілю загалом, а не лише по колесам.
Продовжуючи гонитву, він ділиться з напарником: «Я його постріляв», «Уже всі вікна побиті», «Уже й інші [екіпажі] почали стріляти, бачив?». Дорогою він доповідає диспетчеру про шлях погоні, просить підмоги у патрульних Голосіївського району у блокуванні та переслідуванні авто, і доповідає про застосування табельної зброї.
Зникаючий умисел
Після перегляду відео захисники поліцейського одразу ж зауважують – розуміють, яке враження може справити лексика підзахисного, але це всього лиш слова сказані в запалі, які не свідчать про умисел. Також проходяться по кваліфікації:
«Про який завершений замах на Храпачевського може йти мова, якщо його живого і цілого затримують, і ніхто вбити його не намагається, хоча змогу мають?» – запитує у прокурорів один з захисників.
Один з адвокатів поліцейського, Євгеній Музичук, звертає увагу на те, що припинити правопорушення є обов’язком поліцейського, і якби він цього не зробив, і авто би когось збило, то тоді цього ж поліцейського судили би за службову недбалість.
«Водія багато разів просили прийняти вправо, зупинитись, Олійник багато разів передавав товаришам інформацію, просив заблокувати автомобіль порушника. Умисел на вбивство водія в ці миті зникав, а потім знову з’являвся?» – наполягає Музичук.
Прокурор своєю чергу зауважує, що відео не коментуватиме, оскільки воно говорить саме за себе. Підкреслює, що, на його думку, поліцейський скоїв злочин з особливим цинізмом, оскільки після затримання не поцікавився куди влучив загиблому. Також акцентує, що Медвєдєву не була надана перша допомога. Цю тезу спростовує присутній в залі Мустафа Найєм, який нагадує, що комбат та інші поліцейські протягом 10-ти хвилин намагались реанімувати хлопця.
Прокурор наполягає – про умисел свідчать слова Олійника під час гонитви. Він ще раз цитує підбірку фраз, що найбільше компрометують поліцейського.
Адвокат же нагадує – Олійник співпрацює зі слідством, не намагався пошкодити чи знищити реєстратор, передав його одразу слідчим, не відмовляється давати покази і дає їх по суті.
Поліцейського готові взяти на поруки близько 20 народних депутатів, чиї заяви зачитує суддя. Двоє з них – Антон Геращенко та Мустафа Найєм – присутні в залі. Підтверджуючи свої обов’язки як поручителя, останній запевняє – дійсно відповідає за те, що Олійник приходитиме на всі слідчі дії та судові засідання.
Коли суддя йде до нарадчої кімнати, до суду приїжджає голова Національної поліції Хатія Деканоїдзе. Вона особисто вітається з усіма присутніми поліцейськими, але до оголошення рішення суду від коментарів утримується. У судовій залі, слухаючи вирок, помітно хвилюється.
Під варту
Рішення судді Шапутько – 60 діб утримання під вартою для поліцейського Олійника.
Деканоїдзе дає короткий коментар – вона шкодує, що суд прийняв таке рішення, адже поліція демонструє відкритість і повністю співпрацює зі слідством.
«Він [Олійник – Ред.] сам усвідомлено прийшов до прокуратури, усвідомлено прийшов до суду. Найголовніше досягнення поліції – ми відкриті, – наполягає вона. Наостанок нагадує журналістам, що поки вину поліцейського не визнав суд, його не можна називати «вбивцею».
Для адвокатів рішення суду стає несподіванкою, як і для рідних.
«Знаєте, звісно ми обговорювали можливість того, що візьмуть під варту, але сподівались все ж на краще», – скаже батько вже пізніше, коли Олійника повезуть до ІТТ.
З-під суду ж ще довго не розходяться патрульні поліцейські. Під враженням від відео та розслідування інциденту вони діляться висновками: під час переслідування тепер варто коментувати усе, що відбувається навколо, озвучувати голосом те, що потрапляє в реєстратор, і особливо те, що може не потрапити у кадр. «Наприклад, червоне світло світлофора, чи коли він людину ледь не збив, проїжджаючи повз».
Водій поза підозрою
Щодо водія BMW, як коментує один з поліцейський адвокатів Тетяна Зелькіна, у Голосіївському РУ НП відкрито так зване «фактове» кримінальне провадження за статтями 345 ч.2 та ст. 309. За словами Зелькіної, прокуратура повністю паралізує це розслідування, Храпачевський навіть не допитаний, а прокуратура відмовляється надавати матеріали для цього провадження, зокрема експертизу ушкоджень поліцейського. Адвокат наголошує, що під час переслідування водієм BMW були вчинені дії, які можуть бути розцінені як замах на вбивство поліцейського.
Адвокат Музичук у свою чергу вказує на неприпустимість окремого розгляду правопорушень Храпачевського і дій поліцейських. Саме порушення, які, на думку Музичука, вчинив Храпачевський, – у тому числі, наїзд на поліцейського, – змушували діяти патрульних діяти так, як вони діяли.
Порівняти з Садовником
Адвокат загиблих на Майдані родин Небесної сотні Євгенія Закревська порівнює ризики, які були у цій справі зі сторони підозрюваного з ризиками у справах «беркутівців» причетних до злочинів щодо протестувальників, в тому числі вбивств.
Закревська підкреслює – підставою для взяття підозрюваного під варту є наявність обгрунтованої підозри одночасно із наявністю ризиків:
– переховування (наприклад, як Дмитро Садовник та інші 17 беркутівців спецроти в справі про розстріл на Інститутській, Віктор Тиндюк в справі вбивства Юрія Вербицького, Таваккул Рагімов у справі щодо катування Оплотом майданівців)
– знищення доказів (наприклад, як знищення документації щодо розстановки сил, знищення карток-замінників зброї, знищення самої зброї в справі про розстріл на Інститутській, знищення оперативного відео в справі щодо побоїща та вбивств в Маріїнському парку та на Інститутській 18.02.2014)
– впливу на свідка чи потерпілого (наприклад, як в справі про катування представниками Оплоту майданівців)
– перешкоджання слідству і суду іншим чином.
– В даному випадку на відміну від ситуації із майданівськими справами, патрульна поліція забезпечила збереження доказів і надала всі докази для встановлення істини у справі: зброю, журнали, аудіо- відеозапис. Власне сам підозрюваний і свідки-поліцейські не посилаються як зазвичай на 63-тю статтю або нічого "не бачать-не чують-не пам'ятають", а дають покази, описують події, які відбувались. То ж коли говорять, що патрульних керівництво вигорожує як колись міліціонерів, мені дуже дивно… Доречі, патрульні поліцейські відсторонені. На відміну від, наприклад Олега Янішевського, заступника командира «Беркута» Кусюка, який більше ніж півтора роки після розстрілу пребував на посаді, – наголошує Закревська.
Участь у фабрикації справ протестувальників
Ігор Луценко, один з депутатів, який повідомляв суду про своє бажання взяти на поруки поліцейського, у суботу, 20 лютого заявив, що Сергій Олійник фабрикував справи проти побитих протестувальників під час своєї роботи слідчим. Зокрема, до СІЗО через його клопотання потрапив Денис Сергієнко, якому шили кримінальну «хуліганку» (стаття 296, ч.3 Кримінального кодексу України, від 2 до 5 років позбавлення волі).
На відео, яке демонструвалось у суді, і справді чутно, що Олійник, представляючись диспетчеру «Київ-55» пояснює, що до роботи в патрульній поліції був слідчим Оболонського райуправління.
Луценко пояснює, що вирішив детальніше вивчити справу патрульного, якого брав на поруки, аби підготуватись до апеляції, і його насторожив період роботи слідчим Олійника у Оболонському РУ.
«Я звернувся до своїх колег по «Автомайдану», котрі системно працюють з цим питанням. І вони підтвердили – дійсно, слідчий Оболонського РУВС Олійник С.В. допитував мінімум одного затриманого «Беркутом» «автомайданівця» Дениса Сергієнка, сфабрикував проти нього справу за статтею 296, частина 3 (хуліганство, опір представникам влади), і на підставі тих фальсифікацій вніс до суду клопотання про тримання Дениса Сергієнка під вартою протягом 2 місяців. Це клопотання, звісно, ручний суддя Оболонського райсуду міста Києва Оробець Ю.П задовольнив. Отак Сергієнка «закривали» на 2 місяці», – пише на своїй сторінці у Facebook Луценко.
Сергієнко був затриманий 23 січня 2014, під час так званої засідки «Беркута» на автомайданівців. Тоді люди, які кинулись на крик про допомогу в ефірі рації «Zello» до лікарні, потрапили у засідку на Кріпосному провулку та вулиці Щорса. Їх було побито та затримано, їх вивозили в ліс та катували, а на ранок розвезли по райвідділках, де проти них же відкрили кримінальні справи.
За даними джерел зі слідства, тоді ще слідчий Сергій Олійник конвеєром за менш ніж добу постановив про затримання Денисенка, підготував і висунув йому підозру у кримінальному злочині, а також подав до суду клопотання про взяття під варту щодо Сергієнка.
В реєстрі судових рішень зберіглась ухвала (http://reyestr.court.gov.ua/Review/37212348) Апеляційного суду, в якій йдеться про клопотання слідчого Оболонського РУ Олійника С.В. про застосування запобіжного заходу щодо громадянина, якому висунуто підозру за статтею 296 ч.3. Клопотання було задоволено Оболонським районним судом 24 січня.
«Так, колегією суддів встановлено, що у клопотанні слідчого [Олійника С.В.], в порушення вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, немотивована недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Заявлені у клопотанні слідчого ризики, хоча й існують, проте, з урахуванням даних особистого життя підозрюваного ОСОБА_2, мають незначний ступінь небезпеки та в своїй сукупності є підставами для застосування щодо ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою», – йдеться в ухвалі Апеляційного суду.
Адвокат Закревська звертає увагу: в кримінальному провадженні щодо фабрикації справ проти протестувальників, яке тоді довго розслідувала прокуратура Києва, у прокурорів були всі шанси проявити рішучість і принциповість і притягнути слідчого Олійника С.В. серед десятків інших слідчих і прокурорів до кримінальної відповідальності за 372, 365 ст. КК (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності; перевищення влади та службових повноважень).
«Підстав було більше, ніж достатньо. І тоді, ймовірно, у слідчого міліціонера Олійника С.В. було б набагато менше шансів стати патрульним поліцейським Олійником С.В. і далі за хронологією… Але ж ні, цього зроблено не було. Злочини міліціонера Олійника С.В. і десятків таких, як він прокуратуру м. Києва не цікавили і не цікавлять. У п’ятницю, 19 лютого, наприклад та сама суддя Шапутько, яка взяла 18 лютого під варту поліцейського Сергія Олійника, відмовила у застосуванні аналогічного запобіжного заходу щодо міліціонера-беркутівця Сергія Цинарідзе. Того самого Цинарідзе, який тоді ж, 23 січня 2014 і здійснив напад на протестувальників на вул. Щорса. Чому? Тому що міліція, прокуратура, суд – це єдина система, єдиний організм, які чудово співіснують. Натомість поліція, патрульні – це щось інородне, геть не рідне для цієї системи», – коментує Закревська.