Близько опівдня 7 червня Олександр Лінчевський у супроводі колег по міністерству прямує вулицею Прорізною до будинку Нацагенства з питань держслужби. Він у гарному настрої, однак посмішка зникає з його обличчя на порозі будівлі, де вже зібралися журналісти.
За кілька хвилин має розпочатися засідання спеціальної Дисциплінарної комісії. Її мета – перевірити, чи є у висловлюваннях заступника міністра охорони здоров’я ознаки порушень етики держслужбовця. За словами голови уряду Володимира Гройсмана, висновки комісії стануть основою для рішення уряду щодо майбутнього Лінчевського на посаді.
– А де ми сидимо?, – запитує в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун у Лінчевського вже на вході до кімнати, де відбуватимуться слухання.
– А я не знаю. Я тут трохи не розумію, як воно.. – знову посміхається головний герой події.
– Ми теж нічого не розуміємо… – з подихом відповідає Супрун. Хоча її слова адресовано Лінчевському, в цей момент вона оглядає кімнату, заповнену чисельними відеокамерами та журналістами. У дальньому кінці зали великий екран для проектора. Згодом туди транслюватимуть текст стенограми засідання Рахункової палати, після якого й вибухнув скандал.
За 15 хвилин після запланованого часу початку засідання до зали заходять більшість членів Дисциплінарної комісії на чолі з керівником Нацагентства з питань держслужби Костянтином Ващенком. Ще за кілька хвилин слухання починаються.
Ті, хто принаймні побіжно слідкують за процесами, пов’язаними з реформою охорони здоров’я в Україні, знають, що Лінчевський займає центральне місце в команді в.о. міністра Уляни Супрун та є ідеологом багатьох процесів, ініційованих відомством. За останні п’ять днів прізвище Лінчевського стало відомим ширшому загалу, однак причиною є зовсім не ініціативи міністерства. Історія зараз відома майже всім, однак важливо нагадати як саме вона розвивалася.
Читайте також: Олександр Лінчевський про завдання медреформи
Скандал
2 червня на ресурсі під назвою «Онкологічний портал України» з’являється уривок стенограми виступу Лінчевського під час засідання Рахункової палати щодо звіту про використання коштів держбюджету на лікування онкохворих українців за кордоном. Сама публікація має назву «Витрачати гроші на онкохворих недоцільно, вони всі помруть, без варіантів!» Уривок виступу Лінчевського спеціально виділили червоним кольором:
«Щодо ефективності. Щодо нерезультативності і неекономності використання коштів. В сухому залишку – 25 відсотків пацієнтів, власне, помирають. Тобто кожний четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги! Це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть, без варіантів. І ефективність цієї програми є нуль відсотків. Ті проблеми, тобто ті онкологічні захворювання, котрі, власне, потребують трансплантації кісткового мозку, вони закінчуються смертю. Рано чи пізно. Трансплантація нирки, трансплантація серця, вона не продовжує життя невизначено довго».
З доданих до публікації документів зрозуміло, що текст стенограми надали на запит нардепа і голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець. Вона відома як головний публічний опонент нинішнього керівництва МОЗ. Згодом, коли журналісти дістануть повний текст стенограми, виявиться, що Богомолець була особисто присутня на засіданні Рахункової палати, а отже не могла не розуміти загального контексту розмови.
4 червня, коли скандал вже набирає обертів, розлогий допис на цю тему з коментарем з’являється на сторінці самої Богомолець у Facebook. До неї додані ті самі документи і з тими ж підкресленнями, що й на «Онкологічному порталі України».
Загальний зміст допису нардепа можна звести до наступного: по-перше, Лінчевський заявив, що хворі на рак все-одно помруть, а лікувати їх немає сенсу, по-друге, заяви МОЗ, що слова вирвано з контексту –і є перекручуванням.
Детально оповідати подальші події, які відбулися в інформаційному полі навряд чи є сенс. Суспільство розділилося на два чіткі табори: прихильників та противників заступника міністра. Одні апелювали до того, що слова Лінчевського аморальні та ображають всіх онкохворих, інші наголошували на маніпуляціях з боку опонентів відомства.
6 червня опублікували повний текст стенограми засідання з виступами всіх його учасників, однак це вже мало змінило рівень обговорення теми. Власне, це обговорення можна порівняти з «товариськими судами» часів СРСР, на яких шукали порушників «морального кодексу будівника комунізму». З тією різницею, що розмір трудового колективу, який обсмоктував особисте життя «підсудних», зріс до числа відвідувачів соцмереж. Чи не найкраще це ілюструє допис на сторінці у Facebook ПАТ «Київгаз», який разом із колегами з «Київводоканалу», «Київпастрансу» та «Київавтодору», підготував «звернення трудових колективів до прем'єр-міністра України з вимогою оголошення відставки керівництву Міністерства охорони здоров'я України».
Читайте також: Олександр Лінчевський про перешкоди реформам
Що сказав Лінчевський
«Я хочу вибачитися за невдало підібрані слова, які образили пацієнтів та їхніх родичів. Але ці слова, ці гіперболи, ці риторичні запитання були спрямовані на переконання членів Рахункової палати в необхідності лікування тяжкохворих пацієнтів, якою б дороговартісною ця підтримка не була. Ефективність таких програм не можна рахувати сухими канцелярськими відсотками, важливе кожне врятоване життя», – так почав свою промову на перед присутніми на засіданні Дисциплінарної комісії сам Олександр Лінчевський.
На самому початку слухань відбулася суперечка між учасниками стосовно того, яку частину аудіозапису засідання Рахункової палати заслуховувати. Члени комісії хотіли слухати лише сам виступ Лінчевського, представники ж МОЗ вимагали спочатку заслухати виступ Василя Невідомого – члена Рахункової палати, який оголошував висновки звіту щодо програми лікування онкохворих. Аргументи полягали в тому, що Лінчевський відповідав на слова Невідомого, тож обидві промови пов’язані. Зрештою, домовилися слухати обидва виступи.
Текстовий варіант стенограми на той момент уже був доступним (наприклад, за посиланням), тож сенсацій не сталося. Пізніше аудіофрагменти опублікували також на сторінці в.о. міністра Уляни Супрун. Тож бажаючі можуть ще раз ознайомитися зі змістом і зробити свої висновки.
Якщо коротко, то очевидно, що саме Рахункова палата у своєму звіті ставить під сумнів результативність програми лікування онкохворих за кордоном. Для підтвердження наводять відсотки – 25% пацієнтів помирають. Лінчевський відповідає, що такі програми не можна оцінювати у відсотках та з точки зору економії. Головне – це покращення якості життя, незалежно від того як довго воно триватиме. Звідси і слова Лінчевського про «помруть усі»: простий здоровий глузд дозволяє зробити висновок, що це риторичний прийом. Тобто, пацієнти (та й усі люди) помирають, однак це не є визначальною підставою оцінки програми лікування. Той самий здоровий глузд дає зрозуміти, що Лінчевський точно не хотів закриття програми, про що заявляє Богомолець.
Можна ставити питання до форми висловлювань заступника міністра. Він займає посаду у міністерстві, яке перебуває в епіцентрі політичної боротьби. Отже, мусить розуміти, що будь-які слова будуть використані опонентами. Можна дорікнути команді відомства, що під час захисту вони частково використали тактику опонентів. Про це свідчать хоч і не прямі закиди, але наголос на словах представника Рахункової палати Невідомого. Той вдався до прислів’я «Не в коня корм», аргументуючи неефективність програми лікування за кордоном. Під «конями» малися на увазі саме пацієнти.
Читайте також: Коли немає за чим сховатись
Ключовим же в цій темі є інше. Якщо уважно прочитати стенограму дискусії на засіданні Рахункової палати, то в ній безліч історій, які могли б стати серйозними інформаційними приводами. Лише кілька з них – дилема подвійної оплати під час отримання допомоги на лікування (коли кошти одержують як від благодійників, так і від держави); правоохоронці викрили у Іспанії аферистів, які використовують власних хворих родичів для збору грошей нібито на лікування; неможливість здійснення в Україні операцій по трансплантації кісткового мозку від неродинного донора. Останнє означає, що всі пацієнти з такими потребами точно приречені без лікування за кордоном. Окрім того, можна згадати питання недофінансування Київського центру трансплантації кісткового мозку, оскільки міська влада та МОЗ не можуть поділити його приналежність.
Кожна з цих історій має всі підстави бути новиною номер один. Натомість, країна тиждень обговорює вирвані з контексту слова одного окремого чиновника. Тож історія з Лінчевським не про мораль. Вона про якість української політики, ЗМІ та суспільства, яке демонструє неготовність до серйозного обговорення, тому й постійно стає жертвою маніпуляцій.
Про ту саму тенденцію свідчить і остаточне рішення Дисциплінарної комісії. Після публічного обговорення за участі Лінчевського, Супрун та преси, її члени на півтори години закрилися у кабінеті для ухвалення рішення. Після цього ухвалили передати аудіозапис для подальшого аналізу в київський НДІ судової експертизи.
«Це ж не рішення, яке треба просто взяти і проголосувати. Треба спочатку обґрунтувати. Що є предметом розгляду? Кожна особа, уповноважена діяти від імені держави, серед іншого повинна дотримуватися загальноприйнятих у суспільстві моральних норм. Ясно, що це оціночні речі, але вони повинні ґрунтуватися на науковій базі. От Інститут судових експертиз має великий досвід аналізу текстів, висловлювань, у тому числі політиків. Є відповідні методики. Хтось говорить, що вирвано з контексту, а хтось, що ні. Оце все можна встановити», – пояснив рішення комісії Костянтин Ващенко.
Експерт вказаного інституту Юрій Ірхін, який був присутній на засіданні, достеменно не відповів на запитання, як саме відбуватиметься експертиза слів Лінчевського:
– Почитайте як роблять лінгвістичні експертизи, це є в інтернеті.
– Так а що саме досліджуватимуть? Аморальність чи вирваність з контексту? – уточнив журналіст Тижня.
– Ну це вже як комісія завдання поставить. Поки що ми офіційного завдання не отримали.
Вочевидь, достатньо болючу для керівництва МОЗ тему намагатимуться тримати в інформаційному полі якомога довше. Наступне засідання комісії призначене вже на понеділок. Однак воно може й не стати останнім. Наприклад, під приводом виділити додатковий час для експертизи записів. Процес триває, хоч і виглядає він украй абсурдно.