«У ці дні три роки тому, ознаменовані смертю невинних, ми вирушили в подорож до кращої, ефективнішої та гіднішої Словаччини. Незважаючи на багато важливих переломних змін, а також падіння й зупинки, ми рухаємося цим шляхом досі», — так у день третіх роковин після смерті словацького журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової написав віцеспікер словацького парламенту Юрай Шеліґа. Три роки тому він був одним із організаторів протестів «За гідну Словаччину», які стали наймасовішими в історії країни з часів Оксамитової революції та потрапив у політику саме завдяки тій хвилі змін, що відбулися в країні після вбивства журналіста та його нареченої. Події трирічної давнини стали вододілом для політичної історії сучасної Словаччини. За цей час країна обрала нову президентку і сформувала новий уряд, виконавці злочину отримали покарання, однак замовників не покарано й досі. Так само словацьке суспільство, для якого цей злочин став своєрідним каталізатором накопиченого гніву, іще не має спокою. Хоча експерти відзначають позитивні зміни й посилення верховенства права у країні та погоджуються, що цього могло би не бути, якби не мобілізація словаків після вбивства двох своїх молодих співвітчизників. Зокрема, про зусилля докладені упродовж останніх років для покращення словацької системи правосуддя йдеться у Звіті Європейської Комісії за 2020 рік щодо верховенства права у країнах-членах ЄС.
Журналіста-розслідувача словацького порталу Actuality Яна Куцяка та його наречену археологиню Мартіну Кушнірову вбили 21 лютого 2018 року в їхньому будинку в селі Велька Мача за 65 км від Братислави. 2018-й мав стати для обох роком важливих змін — пара планувала весілля. Натомість того вечора в їхньому щойно придбаному домі на Яна Куцяка чекав кілер, а оскільки дівчина була з ним, то обірвалося і її життя. Журналіст тоді займався розслідуванням зв’язків словацької влади та бізнесу з італійською мафією. Завдяки своїй наполегливості він зумів розкрити схеми деяких фінансових злочинів і шахрайські оборудки з оподаткуванням за участі впливових словацьких бізнесменів, зокрема Маріана Кочнера та представників керівної тоді партії «Курс — соціальна демократія». Як виявилося пізніше, Кочнер і був замовником убивства журналіста, хоча, за словами колеги й шефа Куцяка у виданні Aktuality Марека Ваґовіча, він не перший у списку підозрюваних. Безпосередній виконавець злочину Мірослав Марчек у грудні 2020 року отримав вирок суду, згідно з яким проведе за ґратами 25 років. Також у цій справі засудили ще двох осіб, натомість Маріана Кочнера та його подругу Алену Зсузсову, яка, згідно з обвинуваченням, була посередницею між виконавцями злочину й замовником Кочнером, суд на початку вересня виправдав.
Читайте також: Вбивство Сергієнка. Два суди для обвинувачених
Щоправда, у січні цього року словацького бізнесмена засудили до 19 років ув’язнення без права на апеляцію в іншій справі, фінансовій. Зокрема, суд постановив, що Маріан Кочнер винен у підробці векселів, за якими він отримав €69 млн від нинішнього власника приватного словацького мовника TV Markiza у 2016 році. За словами прокурора Яна Шанти, це найбільша економічна справа в історії словацької судової системи. Для представників нинішнього уряду, ув’язнення Кочнера в цій справі є ознакою того, що певний поступ у країні після смерті Яна Куцяка відбувається. «Часи, коли Маріан Кочнер покладався на своїх захисників і друзів у політиці, які могли прикрити його спину, минули», — заявила міністерка з питань інвестицій Вероніка Ремішова після того, як було озвучено вирок Кочнерові. Однак близькі друзі й родичі Куцяка прагнуть добитися того, щоб бізнесмен та його подруга були покарані ще й у справі вбивства журналіста. Цю справу цього року додатково розглядатиме Верховний суд Словаччини.
Ян Куцяк звертався до поліції за кілька місяців до смерті, після того, як Кочнер погрожував йому телефоном. Брат покійного, Йозеф, у нещодавньому інтерв’ю пригадує, що бізнесмен надіслав його братові повідомлення на сам Святвечір. Після затримання Маріана Кочнера Європейське поліцейське управління, що займалося розслідуванням цієї справи, отримало доступ до його телефона, зокрема до повідомлень і розмов у зашифрованому месенджері Threema. Так, стали доступними свідчення про зв’язки Кочнера із найвищими тоді ешелонами словацького політикуму, зокрема й урядом Роберта Фіцо. Останній подав у відставку 15 березня, уже за кілька тижнів після вбивства, однак пост прем’єра обійняв його давній товариш — Петер Пеллеґріні, а фактична зміна режиму відбулася лише після парламентських виборів 29 лютого 2020 року. Хоча для місцевих журналістів факти кримінальної співпраці уряду й бізнесу були відомими задовго до того, як з’явився доступ до даних Кочнера. Про це зокрема писав і покійний Куцяк та його колеги у своїх розслідуваннях.
Уже на початку пандемії Словаччина отримала новий уряд на чолі з лідером партії «Звичайні люди й незалежні особистості» (OL’aNO) Ігорем Матовичем. Політик і його сила будували кампанію на іміджі борців із корупцією, що, вочевидь, і дало їм змогу досягнути такого великого успіху. Кабінет разом із цією партією сформували ще три не пов’язані з минулими політичними режимами партії.
Однак небагато світових політичних режимів і лідерів можуть похвалитися тим, що зуміли зберегти чи навіть надбати рейтинг у час пандемії. Така сама історія трапилася і з Матовичем. У квітні він мав довіру 48% словаків, проте в січні його рейтинг упав до рівня проросійського праворадикального політика Маріана Котлеби — до 21%. Найбільше довіри словаки поки що утримують до президентки Зузани Чапутової (їй довіряють 64%) та експрем’єра й лідера новоствореної партії «Голос — соціальна демократія» Петера Пеллеґріні (йому довіряють 44%). Словацькі політологи відзначають, що одна з причин падіння рейтингу Матовича — потреба постійно аргументувати зміни та обмеження у зв’язку з пандемією. Однак є й чимало інших проблем, перед якими постає словацьке суспільство і які впливають на рівень його відносин із владою. Одна з них — високий рівень довіри до теорій змови, який карантинні обмеження лише посилюють. Так, згідно із опитуваннями Інституту соціології Словацької академії наук, понад третина словаків вірить у те, що кількість смертей від коронавірусної хвороби штучно завищують, а 7,5% опитаних вважають, що симптоми COVID-19 провокує мережа 5G. Згідно зі звітом GLOBSEC Trends за 2018 рік, більш ніж половина словаків вірить у загальні теорії змови. Це найвищий показник серед держав Вишеградської четвірки. Так, 53% респондентів певні, що таємні групи контролюють справи у світі, щоб установити тоталітарний режим. Цікаво, що хоча 50% словаків не схвалюють військової присутності Росії в Україні, 33% опитаних не вірять, що конфлікт триває через перебування російських військ на території України.
Читайте також: Вбивство журналіста Павла Шеремета
Усе це впливає на відносини громадян і влади та сприяє процвітанню теорій змови чи конспірології в публічному просторі. 29 грудня 2020 року після спроби суїциду у в’язниці помер ексглава словацької поліції Мілан Лучанський. Його затримали в рамках розслідування корупційних зв’язків бізнесу й політиків. Ці розслідування розпочалися ще після вбивства Яна Куцяка, однак ними активно займається саме чинний уряд. Разом із Лучанським у тій самій справі заарештували чотирьох інших високих чинів зі словацької розвідки. Однак смерть Лучанського спровокувала велику хвилю конспірології. В інтернеті почали активно використовувати гештег #AllForMilan як відлуння гештегу #AllForJan, який започаткували після вбивства журналіста Яна Куцяка. Група «Všetci za Milana #AllForMilan» («Усі за Мілана» — зі словацьк.) у фейсбуку налічує понад 51 тис. учасників. Але найголовніше — з’явилося безліч конспірологічних теорій про те, що Мілана Лучанського насправді вбили у в’язниці. Незважаючи на карантинні обмеження, на його похорон у рідному містечку прийшли сотні словаків. Друг і шеф Яна Куцяка у виданні Aktuality Марек Ваґовіч у своїй колонці написав, чому Лучанський — не Куцяк (після чотирьох місяців стеження за журналістом охорона олігарха Кочнера так і не змогла знайти сірих плям у його житті чи поведінці), а його смерть насправді поєднує конспірологів і мафію. Він також пояснив, наскільки нинішня опозиція (яка ще до березня 2020 року була владою) використовує випадок зі смертю колишнього керівника словацької поліції, ставлячи під сумнів роботу правоохоронців, «які нарешті роблять свою роботу».
Політична гра й утома від пандемії творять новий політичний клімат, де чинна керівна партія Ігоря Матовича займає вже далеко не лідерські позиції у рейтингах. Згідно з опитуванням агенції AKO, яке було здійснене 8–11 лютого, найбільший рівень підтримки має партія «Голос» експрем’єра й соратника Роберта Фіцо Петера Пеллеґріні — 25%, на другому місці «Свобода і Солідарність» Ріхарда Стуліка із 15,1% і лише на третьому OL’aNO прем’єра Ігора Матовича — 13,8%. Далі «Курс» Роберта Фіцо — 8,5%, «Прогресивна Словаччина» — 7,2%, «За людей» — 5,4%, i «Ми — родина» — 5,1%. Успіх «Голосу» Петера Пеллеґріні породжує питання, чи не повертається Словаччина до тієї точки, з якої все почалося. Нині його партія також підтримує дискусію щодо проведення цього року у Словаччині референдуму з питанням про дострокові вибори й переобрання чинного уряду. Невідомо, чи з огляду на складність відповідних процедур, референдум зможе відбутися, але словацького виборця, вочевидь, іще сильніше закине на середину політичного роздоріжжя.