"Зуби в нього вибиті, травма черепно-мозкова…З вуха кров йшла, зараз чує погано" – продовжує колега, запрошуючи на засідання. На дворі ранок 27 березня. Час вкотре "прокидатись у новій країні" – цього разу у країні, де панують старі порядки… але вже за нової, здобутою кров'ю влади.
Вхід вільний
У Дніпровському суді міста Києва справу про обрання Горану міри запобіжного заходу розглядав суддя Микола Чаус. "Навколомайданівські" справи йому, здається, ще не діставались. Втім, свою славу він все одно здобув – у ЗМІ можна знайти опуси і про те, як суддя погрожував адвокатам, так і статті про те, як "суддя Чаус ховався від фактів, мов страус". Що поробиш, інших немає…
Немає і інших, нових охоронців у судах – зокрема, у Апеляційному суді міста Києва. Тут, на Солом'янській площі, розгляд апеляції захисників Гораніна має розпочатись о 14:40. Вхід вільний. Утім, браві хлопці з "Грифону" вважають, що відвідати відкрите судове засідання можна тільки за умови відсутності фотоапарата. В мене він, на жаль, є… Тоді, якщо потрапити на розгляд справи все ж таки хочеться, охоронці пропонують залишити техніку просто на підвіконні.
Проносити камеру до зали суду, звісно, не заборонено. Заборонити можна хіба що користуватись нею всередині – виключно під час засідання, за умови, якщо суддя відхилить подання про дозвіл на зйомку. Втім, часу на сварки бракує. На годиннику 14:35.
Читайте також: "Хулігани" на варті. Хто захищає громадський порядок у передмісті Києва?
– Я батарею залишу, добре? – питаю у пошуках компромісу.
– Краще об'єктив лишайте.
– Яка різниця?..
– Його можна продати дорожче, – регоче "Грифон".
Біля білих дверей зали під номером 201 – саме тут і саме зараз мають розглядати апеляцію активіста Майдану – чимале скупчення людей. Тут не тільки журналісти й активісти, що прийшли слухати справу Гораніна. Тут і безліч фігурантів інших справ.
– Справа Давиденка! – оголошує, визираючи з 201-ї зали, дівчинка з купою папірців у руках.
15:10.
– А коли буде розглядатись справа Гораніна? У розкладі вона на 14:40.
– Папозжє! – констатує дівчинка. Те ж "папозжє" лунає і за годину.
"Не здобули"
Ближче до 16:00 засідання все ж таки розпочинається. Принаймні, до зали суду пускають бажаючих його відвідати. У клітці, за білими гратами та лавами суворих "грифонів" – Владіслав Горанін. Його привезли сюди з лікарні.
Затримали хлопця 21 березня. Закинули до машини. На голову натягнули мішок. Потім – били.
"…Намагались поставити на коліна. Але, оскільки ставати на коліна я відмовлявся, знову почали бити. Я знову втратив свідомість. Коли потім я попросив про медичну допомогу – протягом кількох годин в мене кров йшла з вуха – вони привели жінку, яка протерла кров і сказала, що це і є медична допомога", – згадує він.
Горан демонструє сліди на тілі. Закрита черепно-мозкова травма в нього діагностована – тому й перебуває у лікарні. Вухо потрібно оперувати. Зуби дійсно вибиті…
Читайте також: Як це робиться в Одесі. Сепаратисти-«новороси» проти веселих державників
При побитті Горана був присутній слідчий у його справі – слідчий, якого викликали на засідання апеляційного суду. Втім, він не прийшов. Безпосередньо слідчий хлопця не бив. "Він відмовлявся викликати мого адвоката. Все це має бути зафіксовано на камерах ІТУ(ізолятор тимчасовго утримання)", – каже Горан. Слідчий у відповідь зауважував, що затриманий має знати на пам'ять номер свого захисника. Подивитись у телефоні видавалось йому неприйнятним. Та й закутий у кайданки хлопець цього зробити не зміг. Зрештою, йому силоміць призначили державного захисника. Тепер він просить апеляційний суд позбавити пана Висоцького права його захищати. Сам адвокат підтримує клопотання.
"Після останнього судового засідання, коли мені обирали міру запобіжного заходу, у відповідь на слова "Слава Україні!" я вигукнув "Героям слава!" – і мене вдарили у голову. Потім затягнули до машини… Всі сіли в неї. Коли машина поїхала – мене почали душити", – ще один яскравий спогад…
Нині адвокатів у хлопця двоє. Захисниця Горана Алла Божок розповідає – 25 березня слідчий повідомив їй, що її підзахисний перебуває в ІТУ. Втім, там його присутність заперечили. 26 березня вона цілий день намагалась з'ясувати місцезнаходження хлопця. Закінчилось це не успіхом, а адвокатським запитом до Генпрокуратури. До лікарні її не пустили.
Читайте також: Самоорганізація, скорбота і порядок
Другий адвокат Гораніна теж не мав змоги побачити його, тому просить суд трохи перенести розгляд справи – щоб хоча б мати змогу поспілкуватись із підсудним. Судді підтримують клопотання й призначають наступне засідання на 1 квітня.
… Докази причетності Владислава Гораніна до організації вбивства ДАЇшників – це наразі свідчення одного з затриманих за вбивство. Може, правдиві. Може, вибиті. Винен Горан чи не винен – покаже суд. Покаже час.
Втім, покаже час і інше – чи відповідатимуть за свої вчинки інші злочинці. Ті, що у погонах. Адже після побиття затриманого хлопця їхні лави – лави тих, кого українці так хотіли б побачити на лаві підсудних – поповнились ще кількома особами.
Засідання добігає кінця. "Грифон" змушує журналістів покинути залу. Горана мають повернути до лікарні.
"Того, за що ми боролися, ми не здобули", – каже він на прощання. Поки має слово.
Колись, у ніч з 29 на 30 листопада, своє слово він сказати не зміг. В ту ніч Горан дивом пробився на сцену, щоб попередити людей про можливий розгін. Йому вимкнули мікрофон.