Початок нового року видався багатим на новини. І не лише на політичні чи економічні. Так, у справі про один із найрезонансніших злочинів останніх п’яти років стався певний прогрес. Мова про вбивство херсонської активістки та чиновниці Катерини Гандзюк. У січні цього року слідство провело обшуки в одного з фігурантів розслідування Ігоря Павловського, який, за версією слідчих, міг бути посередником між замовниками та виконавцями злочину. Пізніше його повторно арештували. А наприкінці січня в Болгарії затримали ще одного підозрюваного в цій справі — Олексія Левіна (Москаленка). Наразі вирішується питання про його екстрадицію до України. Утім, суспільство в результаті може так і не почути прізвищ замовників убивства Катерини. Адже ключовими для цього розслідування виявляться кілька дат і час.
Щоб зрозуміти картину загалом, варто згадати хронологію подій. Зранку 31 липня 2018 року Катерину Гандзюк біля під’їзду її будинку обливають сірчаною кислотою. Жінка отримує опіки майже 40% тіла й опиняється в лікарні. За кілька днів, 3 серпня, поліція затримує буцімто підозрюваного в злочині. Ним виявляється Микола Новіков. Утім, як з’ясовують журналісти, у день нападу на активістку чоловік відпочивав на морі. Врешті під тиском медійників та активістів його відпускають на волю. Тоді ж, у серпні 2018-го, на лаві підсудних починають з’являтися виконавці злочину. Це учасники війни на Донбасі Сергій Торбін (як установило слідство, він організував групу нападників), Володимир Васянович (якому, за словами батька Гандзюк, Катерина свого часу збирала гроші на протез), Микита Грабчук (за версією слідства, безпосередньо скоїв напад), Віктор Горбунов (за словами слідства, купував кислоту) та В’ячеслав Вишневський (разом із Васяновичем стежив за Катериною перед нападом). Торбін, за зізнаннями інших, нібито обіцяв заплатити кожному з учасників нападу по $500.
Поки тривають затримання, в Україні здіймається хвиля протестів. Оскільки напад на Гандзюк стає черговим із майже 50 атак на громадських активістів по всій країні за кілька років, Верховна Рада створює депутатську тимчасову слідчу комісію, яка впродовж року розбиратиметься у всіх цих злочинах і в результаті констатує значні проблеми з розслідуваннями: низька кваліфікація слідчих, саботаж, перешкоджання, «раптове» зникнення доказів тощо. Катерина помирає в лікарні 4 листопада 2018-го, через три місяці після нападу. Наступного дня активісти руху «Хто замовив Катю Гандзюк?» заявляють, що до злочину може бути причетний Ігор Павловський, тоді ще помічник народного депутата від «Батьківщини» Миколи Паламарчука. Його ж називають заступником голови громадського формування з охорони порядку «Чорний туман» (нібито утворене з ветеранів війни на Донбасі). Слідство зазначає: Павловський міг бути посередником між замовником злочину та його виконавцями. І саме він передавав гроші Торбіну за його скоєння. Хоча сам Павловський, очікувано, усі звинувачення відкидає. Проте того ж таки 5 листопада його арештовують.
Наступна ключова подія стається через місяць, 4 грудня 2018-го. Саме тоді в цій справі публічно з’являється ще один фігурант: Олексій Левін, чи то Москаленко (старе прізвище). Чоловік уже був засуджений за серійні напади на водіїв у Херсонській області, проте на волю вийшов раніше за законом Савченко. За версією слідчих, саме він міг організувати скоєння злочину: знайшов групу виконавців і домовився про напад на Катерину. Він же нібито співпрацював із керівництвом області, зокрема з головою Херсонської облради Владиславом Мангером.
Читайте також: Євгенія Закревська: Справу Гандзюк від початку мали б передати в СБУ
Проте 4 грудня 2018-го, коли йому оголошували підозру, з’ясувалося, що чоловік уже давно не в Україні. Він утік за кордон ще під час затримання перших підозрюваних. Майже півтора місяця знадобиться Службі безпеки України, щоб оголосити його в розшук. Це станеться 21 січня 2019-го. За тиждень, 28 січня, батько Катерини Віктор Гандзюк назве прізвища трьох людей, які можуть бути імовірними замовниками злочину. Це голова Херсонської облради Владислав Мангер («Батьківщина»), голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв (БПП) і його заступник Євген Рищук (БПП). ОДрузі Катерини називають і мотив: дівчина критикувала низку місцевих чиновників за корупцію. Також у неї були конфлікти з місцевими силовиками. Проте з усіх трьох на лаві підсудних опиниться лише Мангер. Це станеться в Києві 12 лютого 2019-го. Його арештують із правом внесення застави. У результаті чиновник пробуде в СІЗО менш як добу. Приблизно в цей самий час генеральний прокурор Юрій Луценко виступить на прес-конференції й зробить гучну заяву: злочин розкрито, слідство знає всі необхідні прізвища, наразі встановлюють додаткові зв’язки. Відтоді минув рік, проте прізвища замовників убивства Гандзюк у судах досі не названі. Зате за цей час устигли пом’якшити обвинувачення підозрюваним: замість «умисного убивства» вже йдеться про «завдання тяжких тілесних ушкоджень» (див. Тиждень, 22/2019). Врешті 6 червня п’ятеро виконавців злочину отримують пом’якшені вироки завдяки перекваліфікації злочину: від трьох до шести років тюрми. Це пов’язано нібито зі співпрацею обвинувачених зі слідством. Начебто йде на угоду зі слідчими й Павловський. Проте в родичів і друзів Катерини виникають сумніви в результативності такої співпраці, оскільки в одеський суд, який розглядає справу Павловського, той систематично не з’являється. Врешті 16 липня 2019-го, за 17 днів до завершення слідства, Генеральна прокуратура зупиняє кримінальне провадження в справі Гандзюк.
Новини з’являються лише 20 січня 2020-го. Цього дня в Херсоні відбувається низка обшуків. У результаті знову затримують Павловського. Правоохоронці оголошують підозри дев’ятьом людям. Тепер слідство вважає Павловського причетним не лише до нападу на Гандзюк. Йдеться також про створення злочинної групи, яка залякувала й била людей, нищила їхнє майно. Фактично слідчі вже говорять не про одиничний напад на херсонську активістку, а про систематичну діяльність кримінального угруповання. Після обшуків 20 січня правоохоронці також заявили, що розкрили два розбійні напади й затримали чоловіка, якого певний час розшукували за скоєння злочину. Отримав нову підозру й Сергій Торбін.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
За кілька днів, 25 січня, у Болгарії затримують Олексія Левіна (Москаленка). Його арештовують на 40 діб. А президент Володимир Зеленський обговорює з владою Болгарії якнайшвидшу екстрадицію чоловіка. І саме в цей момент можуть виникнути значні проблеми. Адже наразі слідство у справі про напад на Катерину Гандзюк призупинене. Коли ж Левін фізично з’явиться в Україні, його мають поновити. І завершити за вже згадані 17 днів.
«Нині існує провадження Мангера — Левіна щодо вбивства Катерини Гандзюк. Зазвичай логіка слідства така: якщо когось оголошують у розшук, справу щодо цієї людини виділяють в окреме провадження й розслідування зупиняють, щоб не втратити цю справу через спливання строків. Адже законодавство дає максимум рік на розслідування справи щодо конкретного підозрюваного. Проте в історії з Мангером — Левіним жодного окремого провадження щодо останнього не було. Прокуратура й слідчі чомусь почали рахувати рік розслідування з моменту появи першого підозрюваного — Новікова. Тоді як прізвища Левіна й Мангера з’являються там на кілька місяців пізніше», — коментує Тижню ситуацію адвокат батька Катерини Євгенія Закревська.
Українське законодавство й справді обмежує строки розслідування щодо конкретної людини. Як пояснюють співрозмовники Тижня в прокуратурі, це виправдано, коли йдеться про невелику групу підозрюваних (дві-три особи). У таких випадках можна рахувати строк слідства від появи першого підозрюваного. Проте коли мова про велику злочинну групу, то пошук її членів може розтягнутися в часі. І року виявиться недостатньо. Тому доцільніше було б обраховувати строки розслідування для кожної людини окремо. Утім, зі справою про напад на Катерину Гандзюк цього не сталося.
Читайте також: Справа Артема Мирошниченка: напад за мову
«Щодо Мангера за цей рік відбувалися якісь слідчі дії. Натомість щодо Левіна жодного розслідування не було, адже він переховувався. Його навіть ще допитати не встигли. І велике питання, чи здатні будуть слідчі за 17 днів завершити розслідування й передати справу до суду. Виправити ситуацію могло б обрахування строків із моменту появи Левіна у справі, проте під час продовження строків розслідування суд, який дає на це дозвіл, про таке ніхто не просив. Тож до суддів претензій немає: вони не можуть вийти за межі клопотання, яке їм подавала прокуратура. Тому строки слідства продовжили, рахуючи від 3 серпня 2018-го», — каже Закревська.
І активісти, і родичі вбитої Катерини Гандзюк, і адвокати заявляли, що таке дивне обрахування строків може призвести до проблем слідства в майбутньому. Втім, прокуратура часів Юрія Луценка це проігнорувала. І новій групі прокурорів, яка прийшла після призначення генпрокурором Руслана Рябошапки, дістався непростий спадок. Однак і вони поки що не просили суд про зміну підходів до обчислення строків розслідування, тож можна припустити, що наразі щонайменше в цьому питанні дотримуються лінії попередників. Проте для вирішення цієї проблеми ще є час. Екстрадиція Левіна до України може зайняти до шести місяців. А цього достатньо, щоб знайти вихід із ситуації, яка склалася. Було б лише бажання Офісу генпрокурора, який для себе визначив справу Гандзюк однією з ключових.