То ж скандал став загальноєвропейським. Зазвичай, харчові скандали, особливо м'ясні, тобто виготовлені з продукту дуже символічного, – пов’язані з фізичними характеристиками, з хворобами тварин, із санітарним ризиком. Фінансові втрати, отже, пов’язані із порушення правил санітарії, із загрозами здоров’ю громадян, як це було у випадку зі «коров’ячим сказом» в 1996 році.
Але в даному випадку життя і смерть не є ставкою в грі, сутність скандалу в обмані. Обман, із якого для споживачів нічого не випливає. То з чого піднявся цей скандал, який, здається, набуває серйозних масштабів? Із того, що, як виявилося, для споживачів ланцюга до їхньої купівлі м'яса. Споживачами не маніпулює маркетинг або брехлива реклама, як про це говорила критика суспільства споживання 1970-х років. Їхньому здоров’ю ніщо не загрожує. А з економічної точки зору купівля заморожених продуктів, які пропонує Фіндус, є вигіднішим. Вони просто перебувають в кінці ланцюга, з яким не в змозі розібратися.
Їхні покупки викликають сумніви, чи можна довіряти всій сукупності задіяних у цьому ланцюгу, про який вони майже нічого не знають, в цій складній машинерії, яка мобілізує всі види посередників від виробника м’яса – до ринку, де продаються м’ясопродукти в супермаркеті, проходячи різні технічні етапи. Заморожені продукти будуть для них чимось прогресивним лише, якщо вони можуть довіряти усім ланкам ланцюга, який веде до мережі супермаркетів.
Похитнулася саме ця довіра до складної системи, і виходить так, що ніхто не хоче брати на себе відповідальність за її послаблення. Удавана простота, яка доставляє ці продукти споживачеві, які купують їх і споживають, була підловлена на брехні, яку раптом розкрили, і ці продукти вмить стали неякісними, вразливими, незахищеними від тої машини, яка, здавалося, добре працювала, а насправді, як виявилося, вони ковтали бозна що. Отже, індивід конфронтує із системою, з якою він ніяк не може сперечатися, хіба якщо вдатися до колективних дій.
Тут не йдеться про здоров'я, а про окремого споживача перед обличчям могутньої добре організованої системи. Ця опозиція, якщо вона буде й далі привертати все більшу увагу громадської думки, може одного дня бути використана прихильниками альтернативного глобалізму, і навіть антиглобалістами, які виступають за споживання продуктів, які виробляються в місцевості проживання. Це може зацікавити асоціації споживачів, які утворюються для викриття брехливого прогресу, який втілює система типу Findus, складний ланцюг, де дуже важко знайти того, хто відповідає за неї, де економічні інтереси передусім. Чи не можна утворити інші ланцюги, коротші, ближчі до споживача продуктів, інші форми торгівлі, інші способи споживання?
На даний момент, одначе, громадська думка, здається концентрується винятково на тому, щоб залучити і державні структури, і громадську активність з метою посилити суворий контроль, щоб складний ланцюг працював злагоджено, і щоб кожна держава була відповідальна свою ланку. Недавній скандал оголив ті ключові смисли, що громадянські суспільства схильні радше вимагати чогось від держави, ніж опинитися в серцевині колективних дій, дебатів, конфліктів.