Справа честі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Згідно з «Конвенцією про злочин, попередження злочину геноциду і покарання за нього», ухваленою ООН 1948 року, геноцид є міжнародним злочином. А відповідно до резолюції ООН 1968 року геноцид визнано злочином, який не має терміну давності.

 

Такі дії з метою повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу вважаються геноцидом:

вбивство членів такої групи;

 

 вчинення серйозних тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;

 

 навмисне створення для такої групи життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення;

 

 запобігання дітонародження у межах такої групи;

 

 насильницьке переміщення дітей з цієї групи в іншу.

 

 

 

Приклади геноциду в ХХ ст.

 

Знищення у Османській імперії 1,5–2 млн вірмен протягом 1915–1923 років, організоване і здійснене турецькою владою, – визнано геноцидом у окремих країнах.

Від 7 до 10 млн загиблих під час Голодомору в Україні в 1932–1933 роках – визнано геноцидом у окремих країнах.

Винищування нацистською Німеччиною євреїв (5,3 млн), слов’ян, циган та інших жителів окупованих Німеччиною країн (близько 12,5 млн) – визнано геноцидом на рівні ООН.

Знищення 3 млн жителів Камбоджі режимом Пола Пота і Хенга Самріна в 1974–1979 роках у Камбоджі – визнано геноцидом на рівні ООН.

Геноцид у Руанді в 1994 році – представники племені хуту винищили 800 тис. членів племені тутсі – визнано геноцидом на рівні ООН

Геноцид в Боснії та Герцоговині. Жертви – 8 тис. мусульман, загиблих під час різанини у Сребрениці. Всього під час війни загинуло близько 100 тис. мирного населення. Визнано геноцидом на рівні ООН

 

 

 

 геноцид;

 

 

 

б) змова з метою вчинення геноциду;

 

 

 

 пряме та публічне підбурювання до вчинення геноциду;

 

 

 

замах на вчинення геноциду;

 

 

 

співучасть у геноциді.

 

 

Спеціальні трибунали, створені за рішенням Ради безпеки ООН, які діють згідно з мандатами та мають чітко окреслені повноваження щодо конкретного часу і території. Відомі історичні приклади – Нюрнбергський (24 засуджених, 12 – до страти) та Токійський трибунали, з останніх прикладів – трибунал, на якому розглядалися події 1994 року в Руанді, та трибунал у справі екс-Югославії, створений в 1993 році, мандат якого поширюється на події, починаючи з 1991 року. За 10 років роботи трибуналу порушено: 45 справ щодо сербів, 12 – щодо хорватів, 5 – щодо мусульман, 1 – щодо албанців. Засуджено: 13 сербів, 4 хорвати, 3 мусульман.

Міжнародний суд ООН в Гаазі, створений у 1948 році. Розглядає суперечки між країнами. У лютому 2007 року вперше виніс рішення у справі, де відповідачем, звинуваченим у геноциді, була ціла країна — Сербія. Суд визнав різню у Сребреніце геноцидом мусульманського населення, та поклав відповідальність на Сербію у незапобіганні таким діям боснійських сербів. При цьому Сербія, як країна, уникла звинувачення в організації геноциду.

 

Міжнародний кримінальний суд ООН. Створений у 2002 році. Суд не може справи держави. Мандат суду стосується виключно фізичних осіб, може розглядати звинувачення у військових злочинах, злочинах проти людства та у геноциді.

 

Генеральна асамблея ООН може визначити Голодомор геноцидом тільки шляхом голосування представників країн-членів.

На сьогодні Голодомор 1932 -1933 років засудили парламенти лише 10 з 102 країн-членів ООн, тому визнання Голодомору як геноциду нині не можливе.

Визнання Голодомору геноцидом на міжнародному рівні є складовою та довготривалою справою. І може відбутися лише шляхом індивідуальних домовленостей з кожною країною. Навіть у разі визнання, шанси на отримання компенсацій та на встановлення винних, за допомогою міжнародних органів правосуддя, мінімальні. Набагато краще з цим може впоратися судова система України, самостійно. Отже, дії, спрямовані на досягнення такого визначення. Варто вважати суто політичною акцією. Спрямованою на поширення обізнаності про трагедію Голодомору в світі. Але вони не принесуть інших практичних наслідків.