Богуміл Ґрабал – того самого штибу письменник, що й Чарльз Буковскі або Вєнєчка Єрофєєв, митець із винятково гострим слухом, який здатен уловити найтонші інтонаційні барви слова. Він здобув юридичну освіту, але через Другу світову війну та вже в соціалістичній Чехословаччині твори Ґрабала майже не друкувалися. Й аж до Оксамитової революції 1989-го він гарував телеграфістом, комівояжером, страховим агентом, пакувальником макулатури й робітником сцени. Пізніше, вже в 1990-х, отримавши на схилі життя світове визнання, літератор згадуватиме, як важко було йому перебувати в цілком чужому для нього оточенні, та коли він ближче запізнався з простим людом, то відчув, що поезію можна віднайти будь-де. Навіть «на дні».
«Я обслуговував англійського короля» також позначений досвідом спілкування Ґрабала з народом. Написаний від імені маленького на зріст офіціанта («піколика»), який напередодні великої війни мріє про свій перший мільйон і крутиться дзиґою, аби його добути, роман здається мало не гумористичним. Комедійна тональність поступово змінюється на драматичну, щойно головний герой усвідомлює, що одруження з чистокровною арійкою та всі намагання як не гордо ввійти, то вповзти у замкнене коло аристократії й заслужити повагу «вищих» за себе сходять на пси. Кількома точними штрихами й влучними деталями Ґрабал створює рідкісний óбраз – не янгола, але й не демона, а такої «маленької людини», яка за правом народження заслуговує на власні помилки з подальшою спокутою – як у цьому житті, так і по той бік добра і зла.