Моя історія така ж самісінька, як і в інших гемблерів – це як історії хвороби, в яких хворий натхненно змальовує, коли саме в нього піднялася температура, коли спала і почався нежить, а лікар, знаючи симптоми грипу, може це розповісти за нього. Мені 24 роки, грати почав десь п’ять років тому. Авжеж, автомати по п’ятдесят копійок – у нас на Сирці вже замість усіх гастрономів комфортні зали відкрили, а на початку просто по кілька машин у вуличних павільйонах стояли. Вперше завели колишні однокласники – пива випили, я виграв якийсь дріб’язок, потім причепився якийсь літній чоловік, став розповідати, що має власну систему гри й хоче саме мені її передати. Тоді я з нього посміявся, але вдома замислився, вирішив ще раз прийти вже один і зіграти за власною системою – завжди захоплювався математикою, тому цікаво стало прорахувати закономірність появи виграшних комбінацій та ймовірність виграшу.
Найцікавіше, що й справді став вигравати – потроху, так, на пиво й до пива, витрачав години по три-чотири ввечері, потім вертався додому. Далі вперше переночував у залі, відчув, що вже ранок, тільки коли, вибачте, шкарпетки до ніг прилипли. На роботі почав засинати, брехав про бурхливе особисте життя, потім втрапив під скорочення й зітхнув полегшено – можна було грати скільки завгодно.
Батьки мені підкидали грошей, бо я і їм розповідав про дівчину з заможної родини, яку треба належно розважати. А сам ішов до своїх автоматів, у мене для кожного з них було ім’я, особливі правила поводження, певні ритуали в спілкуванні. Лише тут, у залі, в мене було справжнє життя. За якийсь час інший світ із його проблемами втратив для мене сенс.
Під час гри я втрачав відчуття часу, не відчував голоду й утоми, навіть до туалету вискакував уже тоді, коли ледве не було запізно. Потім якось упіймав себе на тому, що, крім автоматів, мене ніщо не цікавить – немає друзів, дівчина тільки вигадана, перед батьками забрехався повністю, й насправді ні з ким спілкуватися не хочеться.
Далі раптом скінчилися гроші. Навіть пам’ятаю цей день – грав далеко від будинку, відклав суму на таксі, потім програв і її, а пройшовшись пішки містом, почав шукати в хаті «нички» з грошима й зрозумів, що більше не маю ані копійчини.
На ранок вирішив не грати. Почалася справжня «ломка». Відчув, що маю рятувати себе сам. Подзвонив матері, вона приїхала, розповів. Вона, виявляється, здогадувалася. Навіть розповіла, що в нас у роду мій прадідусь колись програв у карти родинний маєток, за що його ім’я в родині згадували з прокльонами. Запитала, скільки в мене боргів, і чи я ще чого не вкрав.
Ні, я не крав, але такі думки були – про це я, звісно, мамі не сказав. Вона досить швидко відшукала лікаря, почала мене водити до нього на прийоми, а я гарячково вираховував, скільки б часу міг грати й вигравати за ті гроші, які платять фахівцеві, котрий веде зі мною просто розмови про те, в який момент і чому саме я продовжував грати, хоча мав би піти додому й не прохати кредиту у власників закладу…
Єдине, що начебто втішало лікаря, мовляв, я ще не перейшов тієї межі, за якою гемблер вчиняє злочини, від крадіжок до вбивства. Так збіглося, що саме в день моїх чергових відвідин лікаря в нашому районі гравець убив охоронця зали гральних автоматів – заклад зачиняли, а він хотів грати ще. В мене був схожий випадок, я згадав свою злість і – злякався. Страшенно злякався.
Батьки влаштували мене на роботу, проводжали на неї та зустрічали, мою зарплату забирала мама, вдома я спочатку лежав на дивані, втупившись у стелю, потім почав потроху грати в комп’ютерні ігри, але вони мене не зацікавили – не було того антуражу, що в реалі. Приймав антидепресанти, призначені лікарем, і начебто потроху виринав із того химерного світу, в якому жив. Однокласники, за жартом долі, ті ж, із якими колись уперше зіграв, запросили на шашлики – в компанії познайомився з дівчиною, почав зустрічатися. Якось вона, проходячи повз різнокольорові блималки гральної зали, запропонувала зайти. Відповів: «Це ти без мене». Вона образилася, а я відчув нарешті своє звільнення. Хоча, напевне, я таки колись зайду туди ще – так, просто подивитися на тих, хто грає.
[1081]
СЛОВНИЧОК
Гемблінг – патологічна схильність до азартних ігор.
Гемблер – гравець, який втрачає контроль за своєю поведінкою, коли потреба грати стає домінантним мотивом діяльності.