Тенісистки довіру повернули. А чи повернуть державні мужі? В епіцентрі спортивних подій тиждень тому була начебто відмова провідних тенісисток Еліни Світоліної та Даяни Ястремської виступати у складі збірної держави в Кубку Федерації. Після того, як піднявся ґвалт, дівчата не встояли. Світоліна виступила з офіційною заявою, повідомивши, що істиною причиною відмови є травма, яка дошкуляла Еліні ще під час Australian Open, але ніяк не гроші. Ястремська пішла ще далі і повідомила, що таки зіграє за збірну в Польщі, хоча причини для відмови начебто й були вагомими. Про них нижче.
Загалом можна сказати, що тест на патріотизм тенісистки з боями, але здали. На часі ж — іспит для чиновників з Міносвіти, які досі не вирішили, відправляти команду на Всесвітнью зимову універсіаду в російський Красноярськ, чи ні. Втім, для початку — теніс.
Сталева воля Ястремської
18-річна Даяна Ястремська переписала українську тенісну історію. Минулої неділі вона виграла турнір в таїландському Гуагіні, піднялася в світовому рейтингу з 47-го місця на 34-те і стала наймолодшою за всі роки українкою в топ-40. Враховуючи ж, що сьомою в цій класифікації залишається Світоліна, а 24-ю — Леся Цуренко, також вперше до перших 35-ти тенісисток світу увійшло відразу три представниці України.
Читайте також: Перспективна генерація
Впродовж таїландського турніру Ястремська продемонструвала неймовірну стабільність у купі зі стійкістю. На шляху до перемоги вона здолала екс-першу ракетку світу Ґарбіньє Муґурусу з Іспанії. У фінальному ж матчі проти австралійки Айли Томляновіч Даяна поступалася 2:5 у вирішальному сеті. Однак у мить, коли суперниці до перемоги залишався лише гейм, Ястремська зібралася, почала відігруватися і врешті перемогла. Юна українка проявила характер, якому позаздрить більшість досвідчених тенісисток.
І то за умови, що в Таїланді Даяна виступала із хвилюваннями, далекими від суто спортивних. Про ці деталі розповів у контексті скандалу з неприїздом до збірної батько тенісистки. Виявилося, що після матчу одеситки в 1/16 фіналу Australian Open проти Серени Вільямс нещастя в готелі Мельбурна трапилося з мамою тенісистки. Жінка виймала з сумки придбане напередодні шампанське і не встигла спам’ятатися, як корок з-під напою вибухнув і влучив в обличчя. Впродовж кількох діб існувала реальна загроза, що через отримані травми Марина Ястремська повністю втратить зір. Вона перенесла кілька операцій і саме під впливом цих подій Даяна, провівши кілька безсонних ночей, вирішила не виступати ні в Гуагіні, ні в матчах Кубка Федерації. Втім, грати доньку попросила саме мама, котра того дня, коли Даяна грала у Таїланді фінал, перенесла чергову операцію. Не дивно, що перемігши Томляновіч, Ястремська присвятила перемогу мамі і на цих словах під час коментаря безпосередньо на корті розплакалася.
Російське щастячко
Між тим, отямилася після невпинних провалів дорослої збірної біатлонна спільнота. Підстави для радощів з’явилися під час юніорського чемпіонату світу, який відбувався в словацькому Осрблі. Відразу дві золотих нагороди — у спринті і гонці переслідування — здобула там 20-річна Катерина Бех. Легкі на ейфоричні настрої біатлонні вболівальники несамовито тішилися і не зважали на те, що ще влітку минулого року Бех була росіянкою. Повноцінною, народженою в селищі міського типу Солнєчний Хабаровського краю. В Україну вона перебралася, бо не потрапляла до складу російської збірної. А ласий на натуралізацію спортсменів з табору північно-східних сусідів президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак залюбки подбав про форсоване отримання документів.
Читайте також: Надія на Світоліну відставка у боксі та скандал у біатлоні
Причому паспорт громадянки України Катерина Бех на початку серпня 2018-го отримала не сама, а в компанії ще двох землячок — Анастасії Расказової та Оксани Москаленко. Щоб якось виправдати такий поспіх, радник міністра спорту Павло Булгак у власних соцмережах навіть розповідав, що три росіянки мають українські корені, а отже, повернувшись на історичну Батьківщину, проявляють неймовірний патріотизм. Корені, не виключено, справді можуть бути, але сидячи неподалік під час одного з офіційних заходів у Тетіїві на Київщині, зауважив, що жодна з дівчат не те що не знає, а навіть не розуміє української мови. Звичайно, мова про торішнє літо. Не виключено, за наступних півроку юні спортсменки призвичаїлися до “мови предків”.
Скандальне матюччя
Натомість у записах, “люб’язно” опублікованих у власних соцмережах власником хокейного клубу “Донбас”, екс-нардепом Борисом Колесніковим лунала не стільки російська мова, скільки суцільні матюки. Впродовж 20-ти хвилин цієї брудної балаканини дворічної давнини колишній капітан клубу “Кривбас” Євген Секірко і “букмекер Денис” із Харкова виясняли, хто й через кого має грати матчі з потрібними результатами. Лунали прізвища відомих в українському хокеї постатей, називалися конкретні матчі й суми. Хокеїст Секірко не приховував, що у “цій тємі” давно, що іноді трохи разом з “рєбятамі” заробляв, але через те, що останнім часом навколо теми ігор “на контору” забагато розмов, він хоче вийти з процесу і просто грати хокей. “Букмекера Дениса” бентежило інше — те, що організовувалися брудні поєдинки не через нього, а через якогось “Пашу”.
Однією з ключових персоналій, яку згадували під час розмови безліч разів, був тодішній тренер харківського “Витязя”, екс-хокеїст збірної України Олексій Лазаренко. Той самий, якого в тому ж 2017-му називали організатором змови в інтересах букмекерів під час матчу домашнього для України чемпіонату світу проти корейців. Як відомо, за підсумками розбірок по тій справі довічні дискваліфікації отримали воротар збірної України Едуард Захарченко та оборонець Володимир Варивода (правда, пізніше за недостатністю доказів відсторонення Захарченка відмінили).
Читайте також: Зимовий спорт: крига скресла
Який у цій історії інтерес у Колеснікова? У розвиток клубу “Донбас” він вкладає чималі гроші й відповідно розуміє, що за схожих умов перспектив, що цей продукт може стати бодай більш-менш якісним, не видно. Букмекерське зло роз’їдає наш спорт набагато сильніше, ніж фінансова криза і відсутність матеріально-технічної бази.
Тест для освітян
Хокейний слід є й у історії з можливою поїздкою команди України на Всесвітню універсіаду до російського Красноярська. Президентом Національної асоціації студентського спорту України є колишній віце-президент хокейного клубу “Сокіл” (Київ) Євген Імас, якого фанати небезпідставно називають одним з могильників легендарної команди. Проте зараз пан Імас цікавить нас не як хокейний діяч, а як керівник студентського спорту держави. Наші джерела повідомляють, що саме Євген Вікторович разом із заступником міністра освіти і науки України Романом Гребою є головними лобістами поїздки української студентської збірної на територію країни, яка п’ять років тому розв’язала з нами війну.
Читайте також: Як букмекери нищать український спорт
Не дивлячись на те, що до старту Всесвітньої універсіади, яка проводиться раз на два роки, залишилося менше місяця, тема участі нашої команди не підіймалася аж до того моменту, поки не “розворушили вулик” російські пропагандистські ЗМІ. Посилаючись на першого заступника міністра молоді і спорту Ігоря Гоцула, вони повідомили, що Україна до Красноярська не приїде. Втім, невдовзі пролунало спростування від Мінмолспорту. Мовляв, російським ЗМІ не даємо коментарів принципово, а пан Гоцул на тему участі команди в Універсіаді не розмовляв ні з російськими, ні з будь-якими іншими журналістами. Бодай тому, що це не його компетенція, адже остаточне рішення про відправлення команди на Всесвітні студентські ігри приймає Міністерство освіти і науки й особливо — Комітет з фізичної культури і спорту МОН.
На диво, реагувати на новини освітяни не поспішають. Мовчать пани Імас і Греба, а керівник згадуваного комітету Вадим Стеценко може виправдатися тим, що перебуває зараз за кордоном. Спроба порозмовляти з заступником останнього Володимиром Артамоновим особливих результатів не дала. На пряме запитання “Чи поїде збірна України на Універсіаду в Росію?” чиновник відповіді дати не зміг. Така реакція в купі з відмежуванням Мінмолспорту наштовхують на відповідні, не дуже веселі припущення. Невже після п’яти років війни можемо дожитися до того, що відправимо в лоно країни-агресора за державний кошт повноцінну команду чисельністю близько ста осіб?