Точніше, вартим уваги є також перемоги на міжнародних змаганнях від стрільців Олени Костевич та Олега Омельчука, друге місце на етапі легкоатлетичної «Діамантової ліги» від Юлії Левченко. Однак ці події з огляду на розкрученість видів спорту не мали достатнього резонансу. На відміну від видів наймасовішого і найаристократичнішого.
Фантомний Павелко
Біда лишень у тому, що футбол у нас специфічний. І все, що відбувається навколо нього – здебільшого теж. У попередньому огляді Тижня діяльність президента Федерації футболу України Андрія Павелка теж була в центрі нашої уваги. Ми звертали увагу на дивну відсутність очільника українського футболу під час футбольних заходів, а також на неймовірну реформу Андрія Васильовича – задля відчутнішої популяризації українського футболу в світі ФФУ переіменована в УАФ, Українську асоціацію футболу.
Читайте також: Спортивний огляд: людяність, провінційні амбіції та наш чемпіон в Англії
На цьому тижні «покращення» продовжилися. Пана Павелка обрали головою комітету УЄФА зі статусу гравців, трансферів, агентів та матч-агентів. Голосування відбувалося 29 травня, під час засідання виконавчого комітету Союзу європейських футбольних асоціацій в Баку (Азербайджан), напередодні фіналу Ліги Європи, за безпосередньої участі Андрія Васильовича. А одночасно з цією подією картка голови бюджетного комітету Верховної ради Павелка голосувала в українському парламенті.
Кінець епохи
Тим часом, у середу фінішував чемпіонат України сезону-2018/2019. То був, мабуть, найпровальніший турнір за всю незалежну історію вітчизняного футболу. Найнижча в історії середня відвідуваність – математичне тому підтвердження. Ще ніколи фініш сезону не викликав такої загальної апатії. Склалося враження, що в останніх трьох турах, з того моменту, як донецький «Шахтар» оформив звання чемпіона де-юре, команди грали лише для себе і кількох десятків (у ліпшому разі – сотень) своїх ультрас.
На цьому тлі уваги заслуговує одна подія. У відставку з посади тренера луганської «Зорі» після восьми років успішної роботи подав Юрій Вернидуб. Виконувачем обов’язки наставника молодий тоді ще і недосвідчений спеціаліст став восени 2011-го. Луганці у вищому дивізіоні українського футболу виглядали катастрофічно слабо, зміни тренерів і стихійна кадрова комплектація жодних результатів не давали.
Читайте також: Спортивний огляд: Діамантова Ярослава, хокейний примітив і прощання з легендарним Квашею
Власне, тоді ніхто не вірив, що здатен щось змінити й Вернидуб. Його сприймали як чергову тимчасову фігуру. Однак за підсумками сезону-2011/2012 «Зоря» під керівництвом нового тренера вберегла прописку в елітному дивізіоні, а заодно, зігравши вдома внічию 0:0, позбавила чемпіонства київське «Динамо». Після того матчу Вернидуб став головним уже без приставки «в.о.». З того часу команда прогресувала вельми стрімко: двічі вигравала бронзу чемпіонату України, грала у фіналі національного Кубка, двічі пробивалася в груповий турнір Ліги Європи. У якусь мить навіть здавалося, що луганці здатні поборотися з «Динамо» за Лігу чемпіонів.
Може, так і було б. Якби не війна. Після того, як «Зоря» змушена була покинути рідне місто і почала виступати в Запоріжжі, власник клубу Євген Геллер суттєво підрізав витрати на команду. Власне, чимало гравців у кожному ігровому антракті луганці втрачали і до того, але в якусь мить компенсовувати ці втрати стало неможливо. Це й призвело до певної ігрової стагнації і п’ятого місця в сезоні-2018/2019. Цей результат й змусив тренера піти. З власної волі.
Про ефективність роботи Вернидуба на чолі «Зорі» говорить і той факт, що впродовж восьми років він підготував майже два десятки гравців рівня національної збірної. Брав молодих футболістів, які не дотягували до рівня «Динамо» чи «Шахтаря», а перетворював їх на класних виконавців. Саме зі співпраці з Вернидубом почався злет одного з найкращих гравців останнього чемпіонату Бельгії Руслана Малиновського, саме в складі луганців, відчувши тренерську довіру, почав стрімко прогресувати і отримав запрошення від мадридського «Реалу» воротар Андрій Лунін. То були яскравих вісім років, за які тренерові Вернидубу не має бути соромно.
Історичне звершення юнаків
Правда, є в нашого футболу й справжні досягнення. Ігрові. Молодіжна збірна України впевнено, з першого місця вийшла в 1/8 фіналу чемпіонату світу серед гравців, не старших 20-ти років. У перших двох зустрічах очолювана Олександром Петраковим команда перемогла американців і катарців, а в заключній зустрічі напіврезервним складом відстояла потрібну нічию в зустрічі з нігерійцями. Причому якби не дивні рішення аргентинського арбітра, котрий призначив в українські ворота два суперечливих пенальті, один з яких відбив воротар Андрій Лунін, перемога була б і у третьому матчі.
Читайте також: Спортивний огляд: надія на Євро-2020, натуралізація Мораєша і завершення сезону біатлону
Українська збірна виглядає добре організованою і, безперечно, буде фаворитом в зустрічі 1/8-ї проти панамців. Іншими словами, Петраков разом з підопічними близькі до історичного звершення. Річ у тім, що за часи незалежності збірна України тричі грала на мундіалях серед 20-річних, кожного разу (в 2001-му, 2005-му і 2015-му) виходила в 1/8-му, але на першій стадії плей-оф і зупинялася. Варто зазначити, що в нинішній українській команді немає зірок рівня Олексія Бєліка, Артема Мілевського, Олександра Алієва чи Віктора Коваленка, які були лідерами збірних на попередніх мундіалях.
Порожні сподівання
На минулому тижні в Парижі стартував другий у році турнір із серії Grand Slam — Відкритий чемпіонат Франції. Традиційно на таких змаганнях українці сподіваються на Еліну Світоліну, яка ще наприкінці минулого року зазначила, що перемога на “шоломі” є мрією всієї її кар’єри. Однак знову не склалося. Розпочала наша тенісна прима з впевненої звитяги над дев’ятиразовою чемпіонкою Grand Slam Вінус Вільямс зі США, але в третьому колі поступилася іншій колишній першій ракетці світу, переможниці Roland Garros-2016 і Wimbledon-2017 Ґарбіньє Муґурусі з Іспанії.
Великі сподівання були пов’язані й із іншою одеситкою, 18-річною Даяною Ястремською, котра якраз напередодні французького “Мейджора” виграла третій у кар’єрі турнір WTA у Страсбурі і піднялася на найвище місце в рейтингу — 32-ге. Втім, у тому й річ, що Даяна витратила всі сили ще до старту Roland Garros. У матчі першого кола проти іспанки Карли Суарес-Наварро українка начебто й домінувала, мала в другому сеті два матч-боли, але забити один потрібний м’яч не змогла і в підсумку поступилася в трьох партіях.
Таким чином, до суботи серед чотирьох українок, які отримали право грати в основній сітці Відкритого чемпіонату Франції, дотягла лише 27-ма ракетка світу Леся Цуренко, яка 1 червня поступилася чинній чемпіонці турніру Сімоні Галеп з Румунії.