Нині це спостерігаємо у пропаганді режиму Лукашенки в Білорусі. Водночас із посиленням репресій проти демократичного руху в країні, у контрольованих державою медіа дедалі голосніше лунають антисемітські гасла. Як зауважив білоруський історик Аляксандр Фрідман, який живе в Німеччині, режим Лукашенки скаржиться, що «антибілоруською змовою» начебто керують такі євреї, як американський філантроп Джордж Сорос чи французький філософ і демократичний активіст Бернар-Анрі Леві. У соцмережах раз у раз зринають фейки про нібито єврейське походження й ізраїльське громадянство лідерки опозиції Святлани Ціханоуської та інших опозиційних політиків. Критиків режиму зі схожими на єврейські іменами називають «протестантами з виродженими семітськими рисами обличчя» й закликають виїжджати в Ізраїль.
Режим провадить підступну подвійну гру. Розпалюючи ненависть до євреїв, він таврує організаторів протестів «фашистами» й антисемітами, наступниками задіяних у Голокості білоруських колаборантів у Другій світовій війні. Біло-червоно-білий стяг, що був офіційним державним прапором до приходу до влади Лукашенки в 1994 році, а сьогодні став символом опозиційного руху, режим називає «банером наці». Така пропаганда покликана передовсім сіяти непевність серед західної громадськості й відвернути її від підтримки білоруської боротьби за свободу.
Читайте також: Закинута карта: гітлерівський антисемітизм спровокували більшовики та дячі білої еміграції
Очевидно, така техніка заплутування є винаходом пропагандистської фабрики Кремля, яка давно керує утисками білоруської опозиції. Адже саме таку методику путінський режим застосовував і проти України, коли таврував Майдан «фашистським путчем» і вигадував випадки антисемітизму в Україні та водночас поширював через свій дезінформаційний апарат антиєврейську риторику проти українських активістів і політиків. Путін намагається відвернути Лукашенку від його антисемітських кампаній, вдаючи проізраїльську позицію. За цією схемою давно діє Віктор Орбан в Угорщині, перейняли її й найбільші крайні праві сили Західної Європи, які підтримує Кремль: партія Ле Пен у Франції, Австрійська партія свободи та німецька АдН намагаються імітувати палку підтримку держави Ізраїль і видаватися рішучими захисниками єврейських громадян від мусульманського антисемітизму.
Насправді ж опитування свідчать, що підтримка антисемітських стереотипів серед виборців АдН у кілька разів вища, аніж у прихильників інших представлених у Бундестагу партій. І коли тодішній голова АдН Александр Ґаулянд у статті 2018 року накинувся на «глобалізований клас», який «сидить у міжнародних підприємствах, організаціях, як-от ООН, медіа, стартапах, університетах, недержавних громадських організаціях, фондах, партіях та їхніх апаратах», а тому має лише «слабкий зв’язок зі своєю батьківщиною», то його прихильники зрозуміли сигнал і без прямого згадування євреїв. Адже божевільна картина еліти без батьківщини, яка панує над світом, — століттями встояний антисемітський топос.
Старі й ворожі до євреїв мотиви сьогодні знову з’являються у фантазіях про змови правоекстремістських мереж, як-от QAnon. Із цього середовища походить і дивовижна брехня про те, що керована (не єврейським) мультимільярдером Біллом Ґейтсом сатаністська еліта, яка діє по всьому світу, викрадає, утримує, катує й убиває дітей, щоб виготовити з їхньої крові еліксир молодості. Ця фантасмагорія перегукується з поширеним у середньовіччі міфом про те, що євреї на свої свята вбивають християнських дітей і п’ють їхню кров. Такі й інші антисемітські теорії змов дуже поширені серед войовничих прихильників Дональда Трампа, притримують їх і у Німеччині ті, хто заперечує коронавірусну хворобу та вважає антикоронавірусні заходи приводом для встановлення у ФРН «глобалістичної диктатури».
Читайте також: Обрані зручною мішенню
Однак антисемітські афекти ширяться не лише в середовищі крайніх правих, а й серед певного кола радикальних лівих. Щонайпізніше відколи Карл Маркс ототожнив єврейство з капіталом, лівий антикапіталізм часто сходив до антисемітської агітації, зокрема в комуністичних диктатурах. Зараз антиєврейський ресентимент виявляється переважно під прикриттям «антисіонізму», який заперечує право Ізраїлю на існування як нібито «расистського» утворення.
Щоправда, у багатьох європейських країнах найбільшу загрозу єврейським громадянам становлять ісламістські фанатики. Але гадані антиподи, ісламізм і правий екстремізм, єдині в центральному пункті — у їхньому нав’язливому антисемітизмі, який з обох боків робить із євреїв улюблену ціль терактів. Те, що антисемітизм — спільне ядро всіх антидемократичних ідеологій, доводить, що це аж ніяк не маргінальне явище. Воно пронизує історію сучасної цивілізації як темний підтекст, що виступає на поверхню, щойно вона втрачає впевненість у своїх гуманістичних цінностях. Тому боротьба з усіма варіантами антисемітизму — перша передумова для захисту демократії від її авторитарних і тоталітарних ворогів.