Вибори в семи мажоритарних округах відбулися не безхмарно й стали таким собі полігоном для партій, які нині змагаються за рейтинги та готують штаби для чергових, а можливо, і позачергових парламентських виборів. Політичні технології під час кампанії посеред спекотного літа не вирізнялися оригінальністю.
БПП vs «Батьківщина»: чужий проти хижака
Падіння особистих рейтингів президента, а особливо рейтингів його політичної сили змусило Банкову використати просту, але, як виявилося, цілком дієву технологію. Тобто не висувати кандидатів від власне БПП, а відправляти своїх людей у передвиборчі перегони під виглядом самовисуванців у супроводі адміністративного та фінансового ресурсів. Паралельно для галочки можна висунути й офіційного бепепешника, який, проте, не вестиме реальної кампанії й набере 0,000001% голосів. Власне, у жодному із семи округів, де відбувалися довибори, й у п’яти, де БПП висував свого формального кандидата, президентська сила нікого не провела в Раду під своїм брендом. Якщо до цього додати цілком свідоме призначення виборів на середину літа, щоб якомога більше занизити явку електорату, то вибори починають видаватися вже зовсім зрежисованим спектаклем.
Читайте також: 114-й округ: вибори з масовою заміною
БПП сам упевнений у своїй неспроможності перемогти під власними партійними прапорами. І це на тлі зростання рейтингів популістів із «Батьківщини» та Радикальної партії Ляшка. Саме ці дві сили й виступили головними конкурентами провладних самовисуванців, і багато де їм вдалося перемогти.
Одразу на трьох округах головна битва за мандат відбулася між «самовисуванцями» від БПП та представниками «Батьківщини». Розпочнемо з 206-го округу в Чернігові — сусіднього зі скандально відомим 205-м, де рік тому собі купив мандат Сергій Березенко. Власне, саме цей діяч став куратором наступного кандидата Банкової — одіозного київського забудовника Максима Микитася, близького до угруповання «молодої команди» Черновецького та Ігоря Кононенка. Головним противником Микитася в окрузі став кандидат від політсили Юлії Тимошенко, яка має в Чернігові чималу підтримку, — такий собі Віктор Власенко, депутат облради, що займався чи не найбільш хлібною справою — земельними питаннями. Конкуренцію цим двом намагався скласти ставленик РПЛ Дмитро Блауш, а також самовисуванець Єгор Фірсов, екс-нардеп від БПП, який не побоявся піти на вибори в незнайомий округ, не маючи за собою партійного бренда та підтримки грошових мішків.
Вже можна говорити про перемогу Микитася з результатом 31,45% голосів. Щоправда, у числовому виразі це лише 15 тис. голосів. Адже дуже низька явка стала прогнозованим результатом згадуваної технології штучного заниження кількості реальних виборців. Навіщо це було потрібно владі? Чим менше виборців, тим простіше отримати результат за допомогою елементарної виборчої піраміди — технології, яку вперше використав Леонід Черновецький у Києві та яку його виученики на кшталт Березенка — Микитася довели до ідеалу.
Її сутність дуже проста. Найчастіше береться якийсь нібито благодійний фонд, що певний час справді займається якоюсь адресною допомогою, користуючись списками на соціальну допомогу від місцевих державних органів. А далі під виглядом цієї допомоги формується мережа, як у сумнозвісній МММ, із тисячниками, сотниками та десятниками, котрі допомагають підкуповувати виборців, розносячи їм просто в руки гроші або щось на кшталт сертифікатів на гроші, які можна буде отримати після «правильного» голосування. Технологія дуже дієва й фактично не має ризиків, адже спіймати та викрити її майже нереально. Плюс це допомагає в день виборів обійтися без ризикованих фальсифікацій, як-от вкидання бюлетенів, маніпуляції з протоколами, каруселі, підвезення виборців тощо.
Саме таким чином торік переміг Березенко, цим самим шляхом пішов Микитась. Навіть ще більш відкрито: Березенко хоча б іноді зустрічався з виборцями, а київський «парашутист» просто завісив округ своєю рекламою, завалив бордами, наметами та сітілайтами, побудував кілька всюдисущих дитячих майданчиків, паралельно шаленими темпами купуючи голоси. Подейкують, Микитась викинув на кампанію, точніше передовсім на підкуп, близько $5 млн. А гроші роздавалися через дві структури: мережу Березенка, яка залишилася в цілком робочому стані після торішніх виборів, і так званий благодійний фонд «Поліський оберіг», що належить мерові Чернігова, екс-регіоналові Владиславові Атрошенку, який, власне, і звільнив свій мандат для виборів. Він забезпечив адмінресурс для перемоги Микитася. Ще до виборів забудовник мав гарантовані 8–9 тис. голосів, що, зрештою, і визначило результат. Тепер фракція БПП, напевно, поповниться ще одним багнетом.
Хоча сказати, що він переміг без проблем, не можна. Цікаво, що на міській території 206-го округу, який рівно навпіл ділиться між Черніговом і селами навколо, переміг представник «Батьківщини». Загалом він відстав від Микитася зовсім не набагато, маючи 26,68%. Допомогла силі Тимошенко й технологія з псевдокандидатом із прізвищем Микитась, тільки на ім’я Євген, який забрав у Максима понад 2% голосів. Тобто «Батьківщина» по-чесному виграла ці вибори й має чималі перспективи в згаданому регіоні.
Читайте також: Світ про Україну: додаткові вибори мають проілюструвати ефективність реформ
Непоганий результат у місті також у Єгора Фірсова. Молодий політик, як і обіцяв, провів справжню кампанію ногами, маючи по п’ять-шість зустрічей щодня. І це дало свій результат: на кількох дільницях він навіть переміг (!) Микитася з його шаленими грошима. Однак у масштабах округу набрав лише трохи більш як 4% голосів.
Достатньо спекотно було й у 151-му окрузі в Полтаві. Там за перемогу боролися мер Пирятина, кандидат від БПП, формально самовисуванець Олексій Рябоконь і бютівець Руслан Богдан. Після того як останній став фігурантом педофільського скандалу 2009 року, він відсиджував у Полтавській облраді. Але тепер вийшов у люди й переміг із результатом майже 22% голосів. Щоправда, у кількісному значенні це лише близько 10 тис. виборців — низька явка в дії, хоча тут технологія спрацювала проти влади. Адже Рябоконя називають людиною нинішнього міністра АПК Тараса Кутового, екс-нардепа від БПП, що 2014-го виграв тут мажоритарку. А формального кандидата від БПП Романа Товстого в результаті навіть не зареєстрували через помилки в біографії.
Підкупом тут активно займалися обидві сторони. Також Богдана активно закидали компроматом: окрім педофільської тематики в хід ішли звинувачення, до речі, цілком можливо, небезпідставні, у тому, що в минулому він був кримінальним авторитетом. Однак жалюгідна горстка виборців, яка таки дійшла до дільниць, все ж віддала перемогу тимошенківцю. Рябоконь здобув тільки близько 17%. Плюс один багнет у Тимошенко.
Що ж стосується Херсона з його 183-м округом, то тут битва розгорнулася між двома екс-депутатами: бютівцем Юрієм Одарченком і єдиним бепепешником, що не побоявся піти під партійним брендом, головою Херсонської облради Андрієм Путіловим. Останній на цьому окрузі вже перемагав 2012-го, коли представляв ще УДАР. Потім устиг побути керівником місцевої ОДА, а 2015-го очолив список БПП і пішов в облраду. Натомість Одарченко — досвідчений депутат кількох скликань і доволі шанована людина в Херсоні. Тобто рубка була ще та, особливо враховуючи участь у виборах одіозного персонажа Іллі Ківи. Щоправда, херсонці не оцінили «краси гри», видавши найменшу явку з-поміж усіх округів на рівні 10%.
Однак Тимошенко й тут взяла гору: її висуванець здобув беззаперечну перевагу — 25% голосів, тоді як Путілов — тільки близько 17%. Мабуть, саме тому влада вирішила, що продовжувати «качелі» не варто, які вже розпочиналися фейковим замінуванням десятка виборчих дільниць. Ну а що: коли явка дуже мала, «правильний перерахунок» навіть на кількох дільницях може змінити результат. Але до кінця дня стало зрозуміло, що розрив надто великий і борсатися просто немає сенсу.
Без несподіванок
Результати волевиявлення у Західній Україні не показали жодних несподіванок. Там перемогли представники УКРОПа Ірина Констанкевич (округ № 23, Волинь) та Віктор Шевченко (округ № 85, Івано-Франківська область). Власне, з упевненістю можна сказати, що ці регіони вже перетворилися на базові для політичного проекту з Дніпра. Адже Ігор Палиця, один із лідерів партії, доволі тривалий час «опрацьовував» Волинь і Прикарпаття. Зокрема, через свій благодійний фонд «Тільки разом». Місцеві активісти припускали, що він готує ґрунт для себе, аби спробувати пройти в окрузі покійного Ігоря Єремеєва (№ 23), проте до останнього не було відомо, чи планує він висувати свою кандидатуру. У результаті «провайдер» групи «Приват» залишився осторонь, проте в парламент потрапила його кандидатка Ірина Констанкевич із просто-таки розгромним відривом від найближчої суперниці від «Батьківщини» Людмили Кирди: 44 тис. голосів проти 9,9 тис.
Цікавішою вийшла боротьба в окрузі № 85. Там за депутатський мандат зчепилися згаданий вище Шевченко та висуванець Блоку Петра Порошенка Сергій Насалик. 100% опрацьованих протоколів підтверджують важке протиборство: 11 тис. голосів проти 10 тис. Крім того, якщо у випадку з Волинню спостерігачі майже не фіксували порушень із боку кандидатів-лідерів, то на Прикарпатті кожен використовував свої можливості як міг. Скажімо, Шевченко, за даними Громадянської мережі «ОПОРА», організовував для виборців округу безплатні поїздки на курорт «Буковель», який пов’язують із тим самим Палицею. Рекламу таких «послуг» поширювали через соціальні мережі. До того ж інтернетом гуляє відео, де Шевченко в туристичному комплексі розповідає виборцям про свої плани на майбутнє у зв’язку з виборами. Попри звернення спостерігачів до поліції, такі «екскурсії» не припинялися.
Читайте також: Вибори. На старт
Водночас нібито від імені Насалика в окрузі роздавали листівки-звернення від президента Петра Порошенка на підтримку кандидата від БПП. Крім того, поширювалися звернення й від самого кандидата. Проте його штаб заявив, що не має до цієї агітаційної продукції жодного стосунку, а викладені в матеріалах тези суперечать його виборчим інтересам.
Небагатими ці два округи виявилися на порушення в день виборів. Спостерігачі зафіксували кілька спроб заповнити порожні протоколи та видати бюлетені без наявності документів. Опрацювання протоколів в ОВК також відбулося без значних порушень, які могли б вплинути на процес.
В окрузі № 27 (Дніпро) у боротьбі за депутатське крісло за відсутності БПП зійшлися волонтерка Тетяна Ричкова та одіозний Загід Краснов, який свого часу боровся за мерське крісло. Протиборство кандидатів також було активним. Ричкова спілкувалася з виборцями, була присутня в медійному просторі. Також на її користь із перегонів знялася кандидатка від УКРОПа Оксана Томчук. Спостерігачі зафіксували за волонтеркою порушення виборчого законодавства. Скажімо, кандидатка разом із очільником Дніпропетровської облдержадміністрації Валентином Резниченком та головлікарем Обласної клінічної лікарні ім. Мечникова провели в приміщенні медзакладу спільну прес-конференцію щодо перспектив придбання нового обладнання для лікарні. При цьому голова облдержадміністрації публічно звертав увагу журналістів і присутніх на те, що до нього з цим питанням не раз зверталася сама Ричкова. До того ж волонтерку активно підтримував і мер Дніпра Борис Філатов, що заборонено законодавством.
Загід Краснов, своєю чергою, вкотре вдався до методу «добрих справ». Маючи частку на ринку перевезень, він організував дешевший проїзд громадським транспортом. Зафіксували порушення і в день волевиявлення. Як і на місцевих виборах, у Дніпрі з’являлися фейкові спостерігачі від ОПОРИ. У хід також йшли класичні списки виборців, які мали голосувати «правильно». Щоправда, зради не відбулося. Ричкова перемогла Краснова з результатом 15 тис. проти 12 тис. голосів.
Технологія заміни
Беззаперечно, найцікавішими видалися вибори в 114-му окрузі, що на Луганщині. І річ тут не лише в тому, що до волевиявлення долучилися жителі прифронтових територій. Тут було найбільше кандидатів — 107. Лідером вважали висуванця «Нашого краю» Сергія Шахова. Оскільки цей політпроект приписують Банковій, а якщо точніше, Віталієві Ковальчуку, то більшість сходилася на думці, що АП негласно підтримуватиме саме колишнього вихідця з Партії регіонів. Проте свої апетити на округ мав і Опозиційний блок, який виставив на перегони Бориса Лебедєва, і самовисуванці Олег Кобзар та Валерій Мошенський. Не відмовилася від боротьби й кандидатка від «Батьківщини» Ірина Верігіна. Висуванець БПП Денис Денищенко радше був технічним кандидатом.
Місцеві політики подейкували, що після програшу Сергієві Дунаєву на виборах 2012-го Шахов образився на регіоналів. І цього разу вирішив у будь-який спосіб пробитися до парламенту. Співрозмовники Тижня з політичних кіл регіону зазначали, що виходець із Партії регіонів пропонував низці кандидатів спільно «дружити» проти висуванця Опозиційного блоку. Мовляв, члени ДВК та ОВК мають працювати на результат, навіть якщо для цього доведеться порушувати закон. Утім, залізних доказів на підтвердження цих розмов знайти не вдалося. Проте можна точно стверджувати, що в 114-му окрузі Шахов перестрахувався й обрав щонайменше дві взаємодоповнювальні стратегії для перемоги. Окрім звичного «засівання» регіону, роздачі по 200 грн за голос, використання псевдосоціологів він зробив ставку на технічних кандидатів, яких мав удосталь, і заміну членів дільничних виборчих комісій.
Як згадувалося вище, Луганщина відзначилася просто-таки величезною кількістю кандидатів. Це давало змогу тому ж таки Шахову через них заводити своїх людей у ДВК, що в результаті забезпечило більшість «правильних» представників у комісіях. Ще цікавішою виявилася технологія із заміною членів комісій. Ця тактика дала щонайменше два результати.
Перший — внесення сум’яття у сам виборчий процес. Як розповіли Тижню члени ОВК від Опозиційного блоку, у переддень виборів, а саме 16 липня, купа кандидатів внесла подання про заміну своїх представників у ДВК. Йшлося щонайменше про 700 осіб. Якщо приплюсувати попередні дні кампанії, то, за найскромнішими підрахунками, реальні та технічні кандидати поміняли до 2 тис. своїх представників. В окружній комісії називають скромнішу цифру — більше ніж 1 тис. осіб. Очікувано ОВК напередодні голосування не впоралася з такою кількістю подань і голосувала до 5-ї ранку 17 липня, тобто вже в день виборів. Крім того, вона не встигла виготовити додатки й поставити на них печатки, що також внесло хаос у виборчий процес. Як наслідок — на дільниці приїжджали нові члени ДВК, які не мали документів, що підтверджували б їхні повноваження. Водночас головам дільничних комісій телефонували нібито члени ОВК й переконували їх допустити новоприбулих до виборчого процесу. Мовляв, документи підвезуть потім, а люди вже зараз мають починати виконувати свої обов’язки. На деяких ДВК це спрацювало й вибори проводили не уповноважені на це особи.
Цікаві також люди, які фігурували в поданнях на заміни. Як повідомили Тижню спостерігачі від конкурентів Шахова, у переддень голосування на блокпостах з’явилися автобуси з невідомими особами, привезеними з інших регіонів України. За попередніми даними, саме вони мали замінити місцевих членів ДВК. У Нацполіції, втім, інформацію не підтвердили. Проте кореспондент Тижня мав змогу переконатися в правдивості цих тверджень. Скажімо, у Станично-Луганському районі він зустрів «гастролерів» щонайменше на п’яти ДВК: у Валуйському, Степовому, Широкому. Вони зізнавалися в тому, що їх привезли із Запоріжжя, Одещини, Вінниччини тощо. А в Широкому покинуті на спеці пенсіонери зізналися, що приїхали на запрошення партії «Наш край». Це принаймні в одному конкретному випадку доводить причетність Шахова до завезення «туристів» у 114-й округ.
Другий результат можна охарактеризувати просто: вибори проводили одні люди, результати рахували зовсім інші. І в цьому випадку затягування з голосуванням за подання кандидатур на заміни членів ДВК зіграло Шахову на руку. Адже, за інформацією Тижня, масові заміни почалися під кінець голосування, приблизно за три год до закриття дільниць. На цей самий час припадають і деякі порушення. Скажімо, такі як заповнення порожніх протоколів. До того ж частина «туристів», здається, лише віддалено розуміла суть процесу підрахунку голосів і мала доволі туманне уявлення про виборче законодавство. Тут тобі і порушення під час рахування, і неправильно запаковані бюлетені та протоколи, що також додало деструктиву й без того не надто простим виборам.
Дехто з представників виборчого процесу, з якими вдалося поговорити, також припускали, що в окремих членів комісій могли бути вже готові, пропечатані протоколи, куди лишалося занести лише результати голосування. Утім, підтвердити чи спростувати такі твердження поки що не вдалося.
Читайте також: Домовленості в урну. Хто й чому на Заході наполягає на необхідності виборів на окупованому Донбасі
Проте не Шаховим єдиним. Скажімо, ту ж таки Верігіну можна звинуватити в агітації у день голосування. Виражалося це в тому, що на дільниці кандидатка приїжджала в супроводі Надії Савченко, народного депутата, яка має позитивну репутацію серед простих українців. Однак у боротьбі за перше місце це не надто допомогло.
Не лишився осторонь, як подейкували місцеві активісти, і Мошинський. За їхніми словами, він вдався до антипіару проти Шахова. Так, у переддень виборів на подвір’ях з’явилися конверти з портретом фаворита перегонів і підробленими грошима. А в день голосування поширювали повідомлення про смерть Шахова. Листівки з некрологами відсіяли частину прихильників цього кандидата, що також вплинуло на процес.
В той же час Опозиційний блок розраховував на перемогу Лебедєва за рахунок бренда. Цей кандидат покладався здебільшого на зовнішню рекламу. Втім, результат доводить, що того виявилося замало. Можна також припускати, що ОБ мав своїх людей в окружній комісії. На користь цього може свідчити затягування з голосуванням за зміну членів ДВК (тобто спробу зриву стратегії Шахова), а також раптове погіршення здоров’я заступниці голови ОВК, яка начебто була від БПП, проте грала абсолютно не в їхніх інтересах. Коли ж стало зрозуміло, що представник «Нашого краю» таки пробивається в Раду, почалися проблеми із серцем у системного адміністратора. На нього ж покладають відповідальність і за явно завищену явку виборців — 63%. Цифра здивувала навіть шахівців, які одразу кинулися перевіряти озвучені дані за своїми записами. Виходило 40–50%, але аж ніяк не більше. Тож можна припустити, що хтось, орієнтовно Опозиційний блок, грав на зрив виборів. Проте не вдалося. Коли з ОВК зникла частина людей і розвалився кворум, ЦВК швидко призначила їм заміни.
Попри проблеми, надвечір 20 липня ОВК спромоглася опрацювати 100% протоколів. Зі значним відривом переміг Шахов, набравши 13 тис. голосів. Мошенський, його найближчий конкурент, — лише 6,8 тис. Тож у майбутньому, якщо результати волевиявлення не спробують оскаржити в судах (а підстави для цього можна знайти), у Раді побільшає представників колишніх регіоналів. Чи приєднається Шахов до дружніх лав БПП, поки що залишається під питанням.