15 травня світ відзначає Міжнародний день захисту клімату — дату, яка щороку дедалі гостріше нагадує про наслідки глобального потепління. Україна вже відчуває їх на собі: безсніжні зими, хвилі спеки, «тропічні ночі», посухи та різкі погодні коливання стають частиною нової кліматичної реальності. Про те, чому погода втрачає стабільність і як країні адаптуватися до нових умов, Тиждень поговорив із кліматологом, доцентом кафедри метеорології та кліматології географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Василем Затулою.
На межі крайнощів, або Нова кліматична реальність
— За даними Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, зима 2025–2026 років у Києві стала найхолоднішою за останні 15 років, тоді як попередня була аномально теплою. Чому ми бачимо такі різкі перепади температур? Це ще природна мінливість клімату чи вже наслідок глибших кліматичних змін?
— І перше, і друге. Кліматичному режиму будь-якої території властиві коливання, які часто поєднують різні аномалії у двох послідовних роках. Як кажуть у народі, рік на рік не схожий. Водночас природною є тенденція до збереження певного знаку кліматичних аномалій упродовж кількох років. Але якщо така тенденція охоплює вже не роки, а десятиліття, то ми говоримо не просто про мінливість, а про зміну клімату.
Найімовірніше, причиною таких температурних коливань є зміни у великомасштабній циркуляції атмосфери, тобто в тому, як переміщуються повітряні маси над Європою та Атлантикою. На ці процеси впливають як природні чинники, так і діяльність людини.
Ще з кінця XIX століття характер атмосферної циркуляції в Атлантико-Європейському регіоні неодноразово змінювався. У нормальних умовах для наших широт характерне переважно західно-східне переміщення повітряних мас.
Але коли цей механізм слабшає, посилюється обмін повітрям між північчю та півднем. Саме через це погода стає менш стабільною: частішають різкі перепади температур, хвилі холоду чи спеки.
— Як ми вже побачили, весна теж не принесла стабільного тепла. Чи можемо ми просто зараз спрогнозувати, яким буде літо для України?
— Давати точні сезонні прогнози зараз було б не зовсім коректно, однак можна припустити, що нестабільність і контрастність погоди збережеться й улітку. Останніми роками ми спостерігаємо зростання повторюваності хвиль спеки, тривалих посушливих періодів, а також локальних сильних злив і грозових явищ. Тобто літо в Україні дедалі частіше характеризується не так стабільною спекою, як чергуванням погодних крайнощів. Особливо це помітно на тлі загального підвищення температури повітря та змін атмосферної циркуляції в європейському регіоні.
Кліматичний перелом: як екстремальні температури, тропічні ночі та зміна режиму опадів формують нову кліматичну реальність України. Ілюстрація: Петро Катеринич
— Тобто такі екстремальні погодні явища, як хвилі спеки, посухи, сильні зливи, стають новою кліматичною нормою?
— Так, ця тенденція справді спостерігається в останні десятиріччя. В Україні повторюваність небезпечних метеорологічних явищ у зимові та літні місяці є доволі високою й часто сягає 8–12 % і більше. Це можна пояснити як географічним положенням країни, так і особливостями синоптичних процесів в Атлантико-Європейському секторі північної півкулі. Одним із найнебезпечніших літніх явищ залишаються сильні дощі. Вони можуть спричиняти паводки, повені, селі (короткочасні бурхливі паводки) в гірських районах, ерозію ґрунтів, руйнування мостів і затоплення доріг та сільськогосподарських угідь. Часто такі зливи супроводжуються градом, шквалами й іншими небезпечними атмосферними явищами.
Водночас чи не найбільше населення потерпає від спеки та задушливої погоди — поєднання високої температури й високої вологості повітря. Через короткі літні ночі спека нерідко не встигає відступити, і температура навіть уночі може залишатися на рівні 20°C і вище. Проблема в тому, що такі умови виникають дедалі раніше й тривають довше. Повторюваність тропічних ночей в останні десятиріччя помітно зросла, особливо на північному сході, а також у південних і східних регіонах України. У великих містах тепловий стрес додатково посилюється через забруднення повітря та слабшу циркуляцію повітря в приземному шарі атмосфери.
— Які кліматичні зміни в Україні за останні десятиліття є найвираженішими?
— Важливий вплив на клімат України має послаблення Сибірського зимового антициклону: впродовж останніх десятиріч його відріг майже не поширюється на територію країни. Водночас змінилися траєкторії циклонів і антициклонів, райони їх формування та процеси перенесення повітряних мас.
Найочевидніша зміна для українців — підвищення температури повітря, особливо взимку. Через це значно скоротилася тривалість стійкого снігового покриву, а на великій частині рівнинної території він тепер практично не формується. Підвищення температури змінило й інші характеристики кліматичної системи. Зменшилося альбедо підстильної поверхні, тобто здатність поверхні відбивати сонячну радіацію. Це, своєю чергою, через додатний зворотний зв’язок ще більше впливає на термічний режим. Значно частішими стали зимові відлиги, змінився режим ожеледно-паморозевих явищ.
Попри те що середня річна кількість опадів у масштабах країни змінилася несуттєво, помітно змінився їх сезонний розподіл. Найсухіший період дедалі частіше припадає на кінець зими та початок весни, що посилює посушливість у вегетаційний період. Втім, сучасні кліматичні зміни не можна пояснити лише підвищенням температури чи змінами кількості опадів, адже кліматична система містить велику кількість взаємопов’язаних процесів.
А що далі?
— Які сценарії змін клімату для України на найближчі 20–30 років сьогодні виглядають найімовірнішими?
— Найімовірнішим мені видається сценарій технологічного поступу людства, за якого до 2030–2050 років зберігатиметься певний баланс між різними видами енергії та високі темпи підвищення ефективності технологій у сфері енергопостачання та енергоспоживання. Очікується, що саме в цей період антропогенні викиди парникових газів досягнуть пікових значень, а далі, завдяки розвитку нових технологій і, можливо, нових суспільних пріоритетів, почнуть поступово знижуватися. Для України за такого сценарію прогнозується підвищення температури повітря приблизно на 1,5–2 °C порівняно з кліматичною нормою 1981–2010 років. Також очікується зниження середньої швидкості вітру на 5–8 % та певні зміни сезонного режиму вологості повітря.
— Наскільки загалом українські міста та інфраструктура готові до цих змін, особливо в умовах повномасштабної війни? Які ризики, на вашу думку, досі недооцінюють?
— З-поміж проблем сталості життєзабезпечення міст я насамперед виділив би необхідність диверсифікації систем енерго- та водопостачання, а також дотримання генеральних планів розвитку міст. Війна чітко показала вразливість інфраструктури висотних будинків до позаштатних ситуацій і нездатність багатьох міських служб ефективно реагувати на них. Серйозною проблемою стали й масштабні пожежі після обстрілів міст і промислових центрів. Вони спричиняють сильне забруднення повітря, а через зростання повторюваності пожежонебезпечної погоди пожежі дедалі частіше виникають і в природних екосистемах.
Сценарії кліматичної адаптації України — від трансформації агросектору до переосмислення міської інфраструктури. Ілюстрація: Петро Катеринич
Тому сучасне міське планування має відповідати концепції екологічного міста: враховувати розу вітрів, розміщення промислових і житлових зон, доступність зелених територій.
Особливої уваги, на мою думку, потребує проблема забезпечення населення чистою питною водою. В умовах сучасних кліматичних змін вона може суттєво загостритися, зокрема на півдні та сході країни.
— Тож що для країни сьогодні важливіше: зменшувати причини кліматичних змін чи вчитися адаптуватися до нових умов?
— Якщо зміни клімату справді набувають незворотного характеру — а сучасні наукові дослідження вказують саме на це, — то людству доведеться адаптуватися до нових умов. Але водночас необхідно намагатися обмежити дію причин, які ці зміни спричинили. Атмосферні процеси не визнають державних кордонів, тому розв’язувати цю проблему доведеться спільно з усім людством, не сподіваючись просто перечекати несприятливі часи.
Що показують дані
— Ви працюєте з методами кліматологічного аналізу метеорологічних даних. Які підходи сьогодні найкраще допомагають досліджувати довгострокові кліматичні зміни?
— Нині найпрогресивнішим, але і найвитратнішим методом оцінки майбутніх кліматичних змін вважається використання ансамблю моделей загальної циркуляції атмосфери й океану. При цьому моделі, які дають найбільші відхилення оцінок метеорологічних параметрів, незалежно від якості чи складності програмного продукту, виключаються з ансамблю й до уваги не беруться. Втім, багато важливих результатів можна отримати й за допомогою методів математичної статистики та класичного кліматологічного аналізу, якщо застосовувати їх коректно.
— А чи достатньо в Україні даних і спостережної інфраструктури для такого аналізу?
— Навіть у кращі часи кліматична наука відчувала дефіцит даних. Особливо це стосувалося гірських районів — Українських Карпат і Криму. Сьогодні ситуація значно складніша через війну. Частина даних з окупованих і прифронтових територій недоступна, пошкоджено метеорологічні радари, а аерологічні спостереження взагалі не проводяться. Це суттєво погіршує якість прогнозів. Додаються й інші проблеми: недостатнє фінансування, застаріла техніка, перебої з електроенергією та інтернетом.
— Як результати кліматичних досліджень можуть застосовуватися на практиці? Чи є вже успішні українські кейси?
— Наприклад, ми досліджували, як в Україні змінюється режим опадів, і вдосконалили метод оцінки посушливості клімату. Цей показник допомагає визначати, наскільки територія потребує зрошення. Тож можна точніше оцінювати ризики посухи не лише в традиційно посушливих регіонах, а й у країнах помірного клімату, зокрема в Україні.
Дослідження показали, що приблизно на половині території України зміни режиму опадів уже набули незворотного характеру. Це дуже серйозний сигнал для сільського господарства. Фактично ми вже бачимо передумови для перебудови структури посівів: більшого поширення культур, стійких до посухи, — кукурудзи, сорго, проса, амаранту. Саме тому заходи адаптації потрібно розробляти вже зараз.
Розтрісканий ґрунт на висохлому водоймищі — один із найвиразніших візуальних символів посухи та деградації водних ресурсів в умовах кліматичних змін.
— Які кліматичні процеси чи тенденції сьогодні викликають у вас найбільше занепокоєння як у науковця?
— Якщо узагальнити, то це порушення стійкості кліматичної системи. Воно проявляється через глобальне потепління, зміни вологообігу, посилення посушливості клімату та зростання повторюваності небезпечних атмосферних явищ. Це дуже складна міждисциплінарна проблема, і вирішити її можна лише шляхом об’єднання зусиль науки, держави та практиків.
