Підлеглі нашого головного міліціянта Анатолія Могильова дали зрозуміти: щось у когось відібрати – це не прояв насильства, а, радше, навпаки демонстрація найвищої душевної доброти. Як повідомляє прес-служба Міністерства внутрішніх справ, відібравши кілька ящиків із футболками, міліція, виявляється, до силових методів не вдавалася. Вона також чесно поінформувала, що «Беркута» при затриманні нібито не було. Однак кожен охочий може на відео в інтернеті бачити натовп чоловіків у формі, яка за час правління нинішнього президента стала нам майже рідною, – так часто ми можемо спостерігати її на вулицях наших міст.
Але повернуся до дискусії на ФБ. Ох, ця політкоректність! Вона передбачає, що не можна ображати людину за національністю, кольором шкіри, сексуальною орієнтацією, регіоном проживання тощо. Такий підхід справді допомагає уживатися на одній території представникам різних культур.
Отже, який, проте, народ у нас неполіткоректний! Політичні аналітики і спостерігачі йому пояснюють, що не можна ображати главу держави. Адже ображати його – це кривдити мільйони його виборців, які чесно обрали його на чесних виборах. Якщо він комусь не до вподоби, то можна піти на наступні вибори і проголосувати проти нього. А народ цей не слухає розважливих голосів та виголошує гасло: «Спасибо жителям Донбасса за президента ананаса!»
Важко не погодитися, що «спасибо жителям…» є образливим для мешканців відомого регіону. Їм може бути прикро через таку саркастичну подяку за президента, котрого обрали за переважної підтримки саме їхнього регіону. Логічно, що не можна за один мах всіх мешканців звинувачувати у такому гріхові, як обрання нинішнього керманича країни, який стає дедалі більшим посміховиськом у очах, вибачайте за неполіткоректність, всіх мислячих людей. Адже і в тому регіоні є люди з іншими поглядами. Словом, наявність такого гасла – це дуже погано. Воно підтримує регіональне протистояння, нагнітає напруження в суспільстві.
Теоретизування розбиваються об стихію мас. Футбольні фанати київського «Динамо», які першими виголосили сканальний заклик, не хочуть миритися з цим до наступних виборів. Не хочуть терпіти маси народу, які це гасло підхопили. Не всі помічають такі тонкощі, як зґвалтування Конституційного Суду, а через нього і Конституції. Не всі розберуться у деталях щоденного порушення Верховною Радою законів, які вона сама ж і ухвалила. Але не треба бути Сократом, щоби не розуміти: глава держави, який у всіх на очах нахабно прибрав до рук 150 га землі, не здатен привнести позитивних змін. Влада, яка закликає народ затягнути паски, а сама продовжує красти і нестримно багатіти, не дасть країні нічого доброго. Влада, яка на головне державно свято – День Незалежності – виводить на вулиці натовпи міліції у бронежилетах, м’яко кажучи, неадекватна. Будь-яка розсудлива людина усвідомлює, що від такої влади годі сподіватися чесних виборів. А грати з наперсточником за його правилами – це прирікати себе на поразку.
Підприємницький майдан минулої осені був таким політкоретним, що політкоректнішим бути просто не можна. Він нікого не ображав, а просто вимагав скасувати Податковий кодекс, який ставав удавкою на шиї малого і середнього бізнесу. Майдан не спалив жодного авта і не розбив жодної вітрини, як це робили протестувальники в інших країнах. Президент і прем’єр-міністр політкоретно відвідали учасників акції протесту в їхньому наметовому містечку, пообіцяли їм, що все буде гаразд. А відтак неполіткоретно цей Майдан розігнали. Підлеглі цих високопоставлених шахраїв порушили кримінальні справи проти активістів Майдану і прагнуть їх запхати за ґрати.
Політкоректність є благом тоді, коли до неї прагнуть всі учасники процесу. Коли ж хтось випускає гази, матюкається і плює іншим на черевики, то на політкоректність годі розраховувати. Політичні аналітики скажуть, що в таких випадках треба викликати міліцію. Але народ навряд чи дослухається до цих формально правильних слів. Адже він на власній шкурі переконався: міліція, швидше за все, чи умиє руки, чи пристане на бік хама. Тому реакція на такі дії може бути аж ніяк не толерантною.
15 вересня у Донецьку відбувся мітинг, який каявся за обрану владу.«І ми каємося, що припустилися помилки перед тобою, Господи, і вибрали недостойних людей», – повторили учасники мітингу вслід за священиком. Учасників було всього-на-всього двісті. Але хтозна: а раптом станеться диво, і мешканці Донбасу зрозуміють, що «їхній» президент таки справді ананас. Тоді запитання про некоректність подяки жителям Донбасу відпаде само собою. Хоча це лише сподівання. А вони, як відомо, помирають останніми.