Острог посідає особливе місце в українській історії. З XIV по XVII століття місто було резиденцією князів Острозьких. Саме в цей час Острог досяг свого розквіту. Острозька академія — перший вищий навчальний заклад серед східнослов’янських народів, заснований 1576 року, — пов’язана з іменами видатних особистостей, як-от Іван Федоров, Кирило Лукарис, Петро Конашевич-Сагайдачний, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Северин і Дем’ян Наливайки. Це місто свого часу відвідали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Михайло Коцюбинський та інші. На невеликій території сучасного міста розташовано численні пам’ятки архітектури, храми різних віросповідань, декілька музеїв і сучасний вищий навчальний заклад.
Волинські магнати
Аристократичний рід князів Острозьких існував протягом понад трьох століть і відіграв важливу роль у відродженні та формуванні української культури. Спочатку зосереджуючи свою увагу на розвитку своїх володінь, члени цього роду активно брали участь у релігійних, освітніх і культурних подіях на теренах Великого князівства Литовського й Речі Посполитої. Князі Острозькі були також засновниками міст, жертводавцями для численних церков і меценатами першого вищого навчального закладу серед східнослов’янських народів — Острозької академії.
Пам’ятник князям Острозьким в Острозі
Завдяки їхній діяльності світ побачив першу повну друковану Біблію слов’янською мовою, відому як Острозька Біблія. У піднесену епоху цієї родини, яка припадає на кінець XVI століття, князі Острозькі стали наймогутнішими й найбагатшими земельними власниками в Речі Посполитій. Останній представник роду створив Острозьку ординацію (неподільні приватні володіння), яка тоді була найбільшим таким утворенням на теренах Речі Посполитої та включала 24 міста й 592 села.
Князь Острозький проти князя Московського
1514 року, під час нової московсько-литовської війни (1512–1522), московити після трьох місяців облоги захопили Смоленськ і наприкінці серпня вийшли на лівий берег Дніпра. Назустріч загарбникам на чолі дванадцятитисячного війська вирушив Костянтин Острозький. Дві армії зустрілися біля містечка Орша (Білорусь) на березі річки Дніпро. На іншому боці річки розташовувалося двадцятитисячне московське військо. 8 вересня розпочалася основна битва, під час якої князь Острозький виявив себе розсудливим стратегом, використовуючи розбіжності в московському таборі на свою користь і, попри чисельну перевагу ворога, здобув рішучу перемогу. Для вшанування Костянтина Острозького та його успіху в битві під Оршею в столиці Литовської держави Вільні було організовано тріумфальний в’їзд князя в місто.
Битва під Оршею. Фрагмент
Повернувшись в Острог, князь розпочав будівництво Богоявленського собору на Замковій горі, який і сьогодні є окрасою міста. Битва під Оршею стала вирішальною битвою в тій війні. Здобувши перемогу, князь Костянтин зупинив подальшу експансію Великого князівства Московського на захід і знищив еліту московського війська.
За видатні заслуги Костянтину Острозькому було надано привілей ставити печатки «червоним воском» — таке право до цього мали лише особи королівської крові. Такий самий привілей спадкували й нащадки славного князя Костянтина.
До слова, у наш час 30 механізована бригада Збройних сил України має його ім’я.
Шеврон 30 бригади на тлі Круглої башти в Острозі
Спочатку було слово
Найбільш значущою релігійною пам’яткою Острозьких стала Біблія. 1575 року князь запросив Івана Федорова, одного з перших майстрів друкарського мистецтва на теренах східних слов’ян, до Острога. Завдяки меценатській підтримці Василя-Костянтина в Острозі була організована друкарня та створені всі умови для роботи Івана Федорова. Острозький період став найпліднішим у його друкарській діяльності. Протягом життя він видав 12 праць, і половина з них була опублікована саме в Острозі, який тоді став важливим культурним центром на українських землях. Найвідомішою працею Івана Федорова є Острозька Біблія, яка була надрукована 1581 року та стала першим повним виданням усіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою.
На останній сторінці Біблії, у післямові Івана Федорова, ми знаходимо слова: «…надрукована в Богом охороненому місті Острозі…». Із часом книга й місто поміняли свої ролі, оскільки студії Біблії започаткували інтерес до спадщини Острозьких.
Нещодавно Острозьку Біблію та інші книги з колекції Державного історико-культурного заповідника міста Острога було оцифровано та розміщено у вільному доступі за підтримки Українського культурного фонду.
Острозька академія. Фото Віри Ващук
Поява Острозької Біблії стала можливою завдяки заснуванню Острозької академії 1576 року — першого вищого навчального закладу на теренах східних слов’ян. Викладачі академії перекладали тексти Святого Письма, привезені з різних куточків світу. Острозька академія стала центром відродження української культури та освіти, і серед її випускників були видатні постаті, як-от гетьман війська запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор Київської братської школи, а пізніше — перший Київський митрополит відновленої Київської митрополії Йов Борецький, автор першої «Граматики слов’янської» (1619), учений-полеміст Мелетій Смотрицький, керівник козацько-селянського повстання Северин Наливайко. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький — видатний учений-полеміст. Одним із ректорів був Кирило Лукаріс, якого потім обрали Олександрійським патріархом, а пізніше — Константинопольським патріархом. Досвід і програма Острозької академії були взяті на озброєння іншими братськими школами, зокрема Львівською та Луцькою. 1994 року з ініціативи місцевої громадськості Острозька академія була відновлена.
Невловима чеснота: толерантність і терпимість
Князі Острозькі мали в підпорядкуванні православні, католицькі та протестантські громади на своїх землях. Та й самі представники родини Острозьких належали до різних християнських конфесій. Наприклад, Януш Острозький був католиком, доньки князя Василя-Костянтина Острозького взяли шлюб із представниками кальвінізму й аріанства, що свідчить про толерантність у релігійних поглядах.
Острозький замок. Фото — Макс Рітус
Татарська вежа в Острозі стала символом пам’яті про татар, яких князь Костянтин Острозький узяв у полон під час битви під Вишневцем 1512 року. Ці полонені татари стали елітою, отримали значні привілеї та навіть були оборонцями князівської резиденції в Острозі. Документи 1608 та 1620 років описують вулицю в Острозі (вона й сьогодні називається Татарською), де оселилися десятки татарських родин, які із часом були частково асимільовані. Тут була зведена мечеть, перша на Заході України. На початку XIX століття в громаді Острога мешкала понад сотня татарських сімей, серед яких були родичі першого українського сходознавця Агатангела Кримського.
У Музеї книги та друкарства експонується рукописний Коран, переписаний 1804 року острозьким татарином Мустафою Адамалієвим. Цей унікальний рукопис — єдиний відомий український зразок рукописної традиції «західних татар» (або татар-липків), який містить весь арабський текст Корану.
Єврейська спільнота Острога, одна з найстаріших на Волині, почала формуватися наприкінці XIV століття. У XVI столітті тут діяла єшибот (єшива) — вища талмудична школа при Великій синагозі, яка працювала з XVI по XVIII століття. Самуель Едельс був визнаним учителем, ушанованим іменем Маршує, через що Велика синагога й дістала назву синагога Магаршо (Маршує).
Толерантне ставлення до інших культур стало ключовим елементом плідного розвитку духовного осередку та вражало сучасників.
Протонаціональна свідомість
Діяльність Острозьких відіграє важливу роль у з’єднанні сторінок історії Русі з добою козацтва, що згодом лягло в основу українського національного наративу. Мелетій Смотрицький, член острозького інтелектуального середовища, завершив важливий етап давнього релігійного протистояння словами:
«…не вироджується зі своєї крові той, хто міняє віру. Хто з руського народу римську віру приймає, не стає ж одразу іспанцем чи італійцем, а по-старому залишається шляхетним русином. Отже, не віра русина русином, поляка поляком, литвина литвином робить, а уродження і кров руська, польська, литовська».
Ця ідея зміни сприйняття національної ідентичності з релігійної на національну була на передових позиціях свого часу. Вона визначила гуманістичні погляди, що панували в давньому Острозі. Нині ми менше зважаємо на релігійну належність, вона втратила першість у самовизначенні нації. Теперішню свідомість формують цінності, спільна історія, мова та бачення майбутнього.