Роки існування у комуністичній системі залишили свій відбиток на третині сучасної території Німеччини. Його видно навіть неозброєним оком: сірі панельні багатоповерхівки, такі знайомі жителям країн пострадянського простору, скупчуються у квартали також і на східнонімецьких землях. Проте, як показує німецький досвід, будинки можна пофарбувати та реставрувати — але набагато важче побороти економічні та соціальні проблеми, які досі існують.
Економічні проблеми
Фундаментом більшості економічних проблем досі залишається безробіття. У комуністичній НДР, зрозуміло, безробіття не було, але після об'єднання німецький уряд був змушений закрити багато підприємств, які фінансувались за планової економіки, але в умовах ринку були збитковими і не могли існувати.
Доктор Андре Хертель, професор інституту політичної науки університету імені Фрідріха Шиллера, що знаходиться у місті Єна в східнонімецькій землі Тюрингія, зазначає, що зміна режиму зламала багато доль мешканців Східної Німеччини. Це були люди, які працювали на підприємствах у застарілих сферах, а після їх закриття не могли знайти у об'єднаній Німеччині роботу.
Читайте також: Німецький Фенікс
Скорочення галузей змінило долю цілих міст. Ілюстрацією цьому є Хемнітц, місто у землі Саксонія, яке колись було центром хімічної промисловості. Після об'єднання переважна частина підприємств була зачинена, а нові робочі місця з'явились не одразу.
Через це і закрили потужну теплову електростанцію. Величезну димову трубу електростанції трохи оживили, розфарбували у різні кольори — і вона стала символом міста, але символом доволі сумним. Лише в останні роки у місто почали приходити індустріальні гіганти: відкрили завод, на якому будують двигуни для Volksvagen.
Електростанція знову запрацювала, хоч і не на колишній потужності.
За даними Німецької державної агенції ринку праці.
Але роки економічних негараздів тягнули за собою рецидив старої проблеми: люди мігрували із менш економічно розвинутих східнонімецьких земель до багатших західних. Таким чином, населення у Західній Німеччині зростало, а у Східній — зменшувалось. З Графіку 1 видно, що з 1990-го року населення Східної Німеччини зменшилось уже більше ніж на два мільйони.
За даними Німецького державного статистичного управління.
Це зменшення — наслідок природної економічної міграції. Зарплати та пенсії у західних землях традиційно є вищими. Середньостатистичний робітник у східних землях може отримувати наполовину меншу зарплату, ніж його колега на аналогічній посаді у Західній Німеччині. Різниця у пенсіях не настільки велика, проте встановлений у 2014 році офіційний середній рівень пенсії на Заході становив €1287 — це рівно на €100 більше, ніж на Сході, що дає східним німцям повне право говорити про нерівність.
Причин цьому чимало: це і майже тотальна відсутність у східних землях потужних індустріальних підприємств із високими зарплатами, і менш поширені виплати за колективними договорами між профсоюзами про тарифні ставки. Окрім того, багато східних німців працюють на півставки, або ж на соціальній роботі за невисоку зарплату.
Проблема із відсутністю підприємств є найгострішою, її яскраво ілюструє той факт, що серед тридцяти найбільш успішних на німецькій біржі компаній жодна не має штаб-квартири на Сході. Внаслідок цього виїжджає переважно молоде працездатне населення — і це породжує старіння населення східних земель, що, в свою чергу, альмує соціальні зміни, адже саме молоді люди є їх рушієм.
Доктор Хертель вказав на ще один фактор, який перешкоджає інтеграції НДР до ФРН — слабкість структури, яку досі не подолано. Територія колишньої НДР поділена аж на п’ять земель, це забагато — за такої роздробленості важко створити економічний кластер.
Соціальні проблеми
Сорок років у різних політичних системах сформувало два різних суспільства у межах однієї нації — і тепер їх не так просто уніфікувати. Переважна частина населення Німеччини добре пам'ятає роки поділу. Українці можуть зрозуміти східних німців, адже є очевидною є паралель із радянським минулим нашої держави. Як і українцям у дев'яностих, їм довелось жити в умовах нових суспільних законів.
Читайте також: Утримати мир
Відмінність полягає у тому, що східні німці були меншістю в новій країні. Ще у дев'яностих роках частина західних німців негативно ставилась до програм розвитку східних земель, на бажаючи фінансувати їх із власних податків. Окрім того, як видно із графіків 1 та 2, міграція із східних земель була однією із причин зростання безробіття у західних землях. Це, зрозуміло, спричиняло інтенсифікацію соціальної напруги.
Доктор Хертель розповів Тиждень.ua, що дотації у Східну Німеччину продовжуються і досі, хоч і в меншому обсязі, проте багато західних німців дивуються, чому через 25 років після інтеграції НДР у ФРН ці вкладення взагалі здійснюються.
У східних землях структура населення є досить дивною. Варто зауважити, що, незважаючи на всі економічні та соціальні проблеми, дітей у Східній Німеччині все ж народжується більше. Але причина тут лежить зовсім в іншому: у жінках.
Комуністичний принцип "сім'я – найменша ланка суспільства" і зараз має втілення: східні жінки більше готові народжувати, ніж їх західні співвітчизниці, які більше зосереджені на кар'єрі. В той же час частка молодого населення у Східній Німеччині продовжує скорочуватись внаслідок трудової міграції.
Це породжує цікавий тренд — конфлікт у новому поколінні німців. На думку професора Хертеля, ці молоді німці із східних земель часто мають більший ентузіазм до роботи та сильніше бажання стати успішними, аніж їх дещо розбалувані західні однолітки, проте не мають батьківських ресурсів у тому ж обсязі. Тим не менше, це — чи не єдине, що відрізняє дві групи молодих німців ментально. Первинна соціалізація у об'єднаній Німеччині — те, що пов'язує нове покоління.
Ще одна проблема в тому, що більшу роль досі відіграє не молодь, а старше покоління, яке виросло за розділеної Німеччини. Певна частина старших східних німців відчуває так звану "остальгію" (поняття походить від суміші німецьких слів «ost» та «nostalgie») — сум за часами НДР. "Остальгія" підсилюється всіма соціальними та економічними проблемами та чинить значний вплив на політичну культуру Німеччини та має вагомі наслідки.
Політичні наслідки
Останні вибори у Німеччині, як до Бундестагу, так і у ландтаги (парламенти земель) показують, що ліві знову починають входити у тренд. Втіленням цього тренду Партія Лівих, яка була заснована у 2007 році і є по суті переродженням Партії демократичного соціалізму, яка існувала із 1989 по 2007 роки і була, в свою чергу, заснована на фундаменті Соціалістичної єдиної партії Німеччини, правлячої сили НДР.
На виборах до Бундестагу-2009 Партія Лівих набрала аж 11,9%, при тому що Партія демократичного соціалізму до 2005 року взагалі жодного разу не потрапляла у німецьких парламент. Після тріумфу 2009 Партія Лівих закріпила успіх у 2013, отримавши дещо менше голосів — 8,6%, проте вона наразі є однією із чотирьох політичних сил, представлених у парламенті і брала участь у переговорах щодо створення коаліції у 2013-2014 роках, хоч і відмовилась підписувати коаліційну угоду із блоком ХДС/ХСС.
Партія завдячую своїм успіхам саме завдяки підтримці населення східних земель, що компенсує повним провалом у західних. Тенденцію можна чітко простежити на графіку 3.
Як бачимо, Партія Лівих отримує від 16 до 28 відсотків голосів у всіх землях, що колись були частиною НДР. Винятком є Берлін, проте він насправді теж підтверджує тенденцію: дається взнаки вплив мешканців колишнього Західного Берліну, який належав до ФРН.
Винятками серед західних земель є земля Саар та вільні міста Бремен і Гамбург — але тут історично була найбільша частка лівого населення у ФРН часів поділу. Гамбург досі славиться своїми радикальними лівими організаціями, які часто влаштовують марші у окремих районах міста — у Санкт-Паулі та Санкт-Георзі та Штерншанце. У Штерншанце також знаходиться Роте Флора — найвідоміший сквот Німеччини, у якому з 1989-го збираються молоді ліві радикали, що відмовляються підпорядковуватись німецькій владі.
Партія Лівих отримує таку підтримку завдяки своїй політичній програмі, в основі якої лежить принцип рівності громадян. Зрозуміло, що мешканці східних земель, які отримують менші пенсії та зарплати і загалом мають дещо нижчу якість життя, будуть підтримувати ініціативу зрівняння. Окрім того, Партія Лівих пропонує альтернативу політиці основних німецьких сил — Християнсько-демократичного союзу та Соціал-демократичної партії, які не змогли повністю вирішити проблеми інтеграції НДР у ФРН.
Ліві добре орієнтуються в проблемах локального рівня, за рахунок чого мають якісну агітацію. У ній вони використовують добре знайомі мешканцям східних земель образи. Проілюструвати це можна на прикладі все того ж міста Хемніц."Остальгія". Партія Лівих обіцяє відродження старої електростанції у Хемніці.
Читайте також: Електоральний «орднунґ»
Варто зазначити, що не тільки ліві мають вплив у східних землях. Високий протестний потенціал мешканців цих регіонів використовують також праворадикальні організації,. Найяскравішим зразком таких організацій є праворадикальне угрупування «Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу» (Patriotische Europäer gegen die Islamisierung des Abendlandes, або скорочено — PEGIDA), яка складається переважно із молоді до тридцяти років та є предметом гострої дискусії в німецькому інформаційному просторі. Професор Хертель пояснює активність PEGIDA у східних землях тим, що багато молодих людей розчаровані відсутністю перспектив на структурно слабкому Сході та бояться зростання конкуренції з боку мігрантів. До того ж, у жителів Сходу значно менше досвіду взаємодії із мігрантами, бо у НДР їх майже не було, якщо не враховувати обмін робітниками всередині країн колишнього соціалістичного блоку.
В перспективі усі вищезгадані соціальні та економічні проблеми будуть вирішені — у цьому напрямку за двадцять п'ять років існування об'єднаної Німеччини уже зроблено багато кроків. Якщо поглянути на стан східнонімецької економіки на початку дев’яностих, сьогоднішні проблеми все ж сприймаються гостро скоріше через те, що вони власне досі існують.
Німці зрозуміли, що економічні реформи, хоч і є важливими, проте соціальні зміни грають більшу роль. Доктор Хертель згадав, що на початку дев’яностих ФРН ініціювала працевлаштування держслужбовців та професорів із Західної Німеччини у державних органах східнонімецьких земель — і ті змогли у найкоротші строки ініціювати зміни у поведінці еліт та функціонуванні інституції колишньої НДР.
Найважливіше те, що нове покоління вже зростає в уніфікованій державі. Молоді люди не замкнені в межах земель, вони подорожують, навчаються в університетах та служать в армії в різних частинах Німеччини. Соціальна мобільність дійсно є ефективним інструментом уніфікації. Повинен пройти час, перш ніж сліди сорокарічного існування у паралельних світах зітруться — за цей час повинна бути вихована нова генерація, яка і стає рушієм перетворень.