Аліна Пастухова Журналіст Тижня

Совість для Феміди

Політика
2 Червня 2011, 12:29

Юлія Тимошенко та Юрій Луценко вимагають, щоб їхні кримінальні справи розглянув суд присяжних. Останній уже навіть подав відповідне клопотання до Генпрокуратури. «Це смерть для каральної системи прокурорсько-суддівської вертикалі, збудованої в Україні. Коли з’явиться суд, незалежний від адміністрації президента, прокуратури, Вищої ради юстиції, не буде замовних рішень», – переконаний Луценко. Щоправда, у який спосіб опозиціонери планують домагатися створення суду присяжних, вони не пояснюють.

Більшість експертів-правників погоджуються щодо того, що присяжні не стануть панацеєю від корумпованості судової системи і не зможуть повністю унезалежнити її від виконавчої влади, однак сприятимуть більшій прозорості правосуддя та допоможуть відновити довіру до суду з боку громадян. Щоправда, експерти оптимізму щодо перспектив запровадження суду присяжних в Україні не мають.

Суд для опозиції

Інститут суду присяжних діє в багатьох країнах. Присяжними зазвичай стають особи, які не є юристами за фахом. На основі аргументів, наведених під час розгляду справи в суді обвинувачувачем і захисником, вони виносять рішення щодо так званого питання факту, тобто чи був скоєний злочин і чи винний у цьому підозрюваний. Присяжні можуть або ухвалювати таке рішення самостійно, без участі професійного судді, який лише виносить вирок на основі їхнього рішення, або обговорювати питання вини підсудного разом із суддею у дорадчій кімнаті. У світовій законодавчій практиці кількість присяжних у складі колегії варіюється: 6, 12, 15 або 23. У різних країнах під час розгляду різного виду справ вимоги до кількості голосів присяжних для прийняття рішення також різні. У деяких випадках своє рішення вони мають ухвалювати обов’язково одностайно, а в інших випадках – більшістю голосів. Як правило, гроші за витрачений людиною робочий час в суді їй компенсує держава.

Проведення судового процесу саме в такій формі й вимагають опозиційні політики. І вони мають на це підстави – інститут присяжних передбачений статтями 124, 127 та 129 Конституції. Так, наприклад, відповідно до статті 129 «судочинство провадиться суддею одноосібно, колегією суддів чи судом присяжних». Норми Основного Закону є нормами прямої дії, а отже, громадяни мають право вимагати від держави забезпечення можливості скористатися ними. Окрім того, наявність суду присяжних передбачена і законом про судоустрій, ухваленим за біло-блакитної влади.

Проте опитані Тижнем юристи не згадали жодного випадку, коли б справу розглядав суд присяжних. Схоже, не варто очікувати на такий прецедент і Тимошенко з Луценком.

Далі прописування у Конституції можливості функціонування суду присяжних українські законотворці не просунулись. Чинним законодавством чітко не визначено, у який спосіб має формуватися цей інститут, яким критеріям мають відповідати кандидати в присяжні і що має входити до їхньої компетенції.

У березні у Верховній Раді був зареєстрований законопроект про суд присяжних за авторством нардепів Сергія Власенка та Геннадія Москаля. Депутати пропонують обирати присяжними громадян, не молодших 35 і не старших 65 років за мажоритарною системою відносної більшості. Розгляд таким судом кримінальних справ пропонують проводити в апеляційних судах загальної юрисдикції та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Право висувати кандидатів у присяжні планують надати громадянам, які мають право голосу. Це право може бути реалізовано також через об’єднання громадян, трудові колективи підприємств, установ, організацій або шляхом самовисування. Організацію і проведення виборів у присяжні пропонується покласти на Центральну виборчу комісію. На час виконання обов’язків на цю людину поширюються гарантії незалежності та недоторканності суддів, передбачені законом про судоустрій.

Самі автори документа визнають, політичної волі для його ухвалення на сьогодні немає. До того ж сам документ потребує доопрацювання. А покибракспеціального закону про суд присяжних є головним аргументом влади відмовити в задоволенні вимог опозиціонерів стати саме перед таким судом.

За такої ситуації відповідь на запитання, як бути із вимогою опозиційних політиків щодо суду присяжних, мав би дати Конституційний Суд. Та позиція КС останнім часом більше нагадує трансляцію волі Банкової, а не спроби посприяти належному застосуванню законодавства.

За прогнозами більшості юристів, ані екс-прем’єру, ані її соратнику, найімовірніше, не вдасться змусити владу забезпечити реалізацію права, передбаченого нормами Основного Закону. Однак активне наполягання на суді присяжних може спровокувати черговий міжнародний скандал. «Сам факт нереалізації цього передбаченого Конституцією принципу може бути приводом звернення до Європейського суду з прав людини, адже держава Україна не забезпечила реалізацію цього інституту», – зазначає президент Судової асоціації України «Фундація сприяння правосуддю» Катерина Тарасова. У таборі Тимошенко можливості діяти у такий спосіб не відкидають.

Pro et contra

У тому, що передбачений Основним Законом інститут присяжних так і не є дієздатним, частково винні нинішні опозиціонери. Оскільки проект нового Кримінально-процесуального кодексу, який деталізував роботу суду присяжних, з’явився ще 2009 року, коли вони перебували при владі. Але розпочату справу так і не довели до завершення.

Ситуацію із запровадженням суду присяжних ускладнюють і самі юристи: не всі з них готові підтримати цю ідею, стверджуючи, що її втілення нині не на часі. На думку противників суду присяжних, цей інститут стане додатковим навантаженням для держави, у той час як судовій системі й без того бракує фінансування. Критики також стверджують, що особи без належної освіти і фахової підготовки не можуть вирішувати складні юридичні справи та докоряють випадками, коли присяжні виносили виправдовувальні вироки злочинцям.

Однак в українських умовах, де кримінальне переслідування опонентів стає для влади традицією, де влада фактично взяла під свій контроль процедури призначення, обрання та звільнення суддів, а тому може диктувати їм, які рішення ухвалювати, де долю справ простих громадян часто визначає розмір переданого судді хабара, суд присяжних матиме більше переваг, ніж створить проблем. Адже залякати чи підкупити колегію присяжних значно складніше, ніж одного суддю.

Функція присяжних – визнати підсудного винним чи навпаки виправдати; вони мають також з’ясовувати, чи взагалі був факт злочину. А отже, звинуваченню потрібно докласти зусиль, щоб переконати присяжних у тому, що злочин узагалі скоєно. Це, на думку юристів, значно підвищило би рівень роботи слідчих щодо збору доказів злочину та причетності підсудного до нього. Презумпція невинності в такому випадку відіграє доволі серйозну роль у вирішенні долі людини. Якщо ж присяжні все ж таки визнають звинуваченого винним, то міру покарання призначатиме йому вже суддя. На думку значної частини суддів, із появою присяжних інститут прокуратури та адвокатури матиме стане вагомішим, а змагальність стане принципом правосуддя, а не лише законодавчо закріпленою гарантією. Крім того, надання громадянам у такий спосіб можливості брати участь у роботі судової влади допоможе останній повернути втрачену довіру.

Та наразі влада намагається позбутися й того мінімального контролю громадськості за судовою владою, який є доступним згідно з чинним законодавством. Наприкінці травня Верховна Рада   ухвалила законопроект про скасування інституту народних засідателів у кримінальному процесі, який очікує на підпис президента.

Присяжні засідателі. Досвід зарубіжних країн

США

Присяжним може стати будь-який громадянин США, який досяг 18 років. Присяжних обирають довільно спеціальні службовці, відповідальні за формування кола цих людей, користуючись наданим судами списком виборців або кандидатів на отримання прав водія. Таке вибирання відбувається або вручну, або за допомогою комп’ютера. Особам, яких обрали до складу присяжних, надсилається судова повістка із повідомленням про це. У випадку неявки до суду для виконання покладених функцій громадянин може бути притягнутий до відповідальності за неповагу до суду. Термін виконання обов’язків присяжного визначається судовою повісткою залежно від місця проживання особи і може тривати до чотирьох місяців. Розгляд справи за участю присяжних відбувається так. Сторони звинувачення та захисту представляють у суді вивчені ними докази. Після допиту всіх свідків сторони звертаються до присяжних із заключними репліками, причому право першої та останньої реплік належить обвинувачуваному. Система доказів у судах США розділена на матеріали обвинувачення і захисту, а процес доведення своєї позиції взаємно контролюється обвинувачувачем та захисником. У такий спосіб забезпечується кращий захист прав сторін. Обвинувачувач і захисник докладають усі можливі зусилля для переконання присяжних, що їхні докази заслуговують на довіру. Присяжним забороняється обмінюватися думками щодо справи до обговорення у дорадчій кімнаті. У справах щодо злочинів з вищою мірою покарання після винесення вердикту про винуватість особи, присяжні разом із професійним суддею беруть участь у визначенні міри покарання.

Франція

Кількість присяжних становить дев’ять осіб. Несприятливе для звинувачуваного рішення може ухвалювати лише кваліфікована більшість (не менш восьми голосів). Суд присяжних складається із суду в прямому сенсі та журі. До складу власне суду входять голова та асесори (професійні судді). У суді присяжних головує очільник палати або член апеляційного суду. Асесорів обирають зі складу членів апеляційного суду або зі складу заступників голови та суддів суду вищої інстанції, у сфері компетенції якого розглядає справу суд присяжних. Журі складається з громадян, які досягли 30 років. Обвинувачуваний, його захисник та прокурор мають право заявити про відведення частини присяжних у той час, як бюлетені з їхніми прізвищами дістають з урни. Обвинувачуваний може відвести не більше п’яти присяжних, прокурор – не більше чотирьох. Суд присяжних – єдина колегія професійних суддів та громадян не лише під час розгляду справи, а і в дорадчій кімнаті, де присяжні та судді радяться, а потім голосують, подаючи письмові бюлетені, у яких вони окремо висловлюються щодо питання головного факту та із додаткових питань.

Росія

Обвинувачуваний має право заявити про розгляд його справи в суді першої інстанції у складі судді федерального суду загальної юрисдикції та колегії з 12 присяжних. Якщо присяжні під час обговорення, яке триває три години, не досягли одностайності, рішення ухвалюється голосуванням. Обвинувачувальний вердикт вважається прийнятим, якщо ствердні відповіді на питання щодо доведеності вини підсудного дала більшість присяжних. Виправдовувальний вердикт вважається прийнятим, якщо підсудного визнали невинним не менш шести присяжних. У такому разі суддя обов’язково ухвалює рішення про виправдання.