«Україна – неоднорідна нація, тому немає єдиної позиції у різних регіонах. У західому регіоні людям вийти легше, бо це підтримується владою, роботодавцями, щодо інших регіонів – я не впевнений. Щоб був всенародний страйк, треба щоб акції протесту підтримували керівники, тому правильніше говорити про частковий загальний страйк в Україні, мозаїчний», – заявив Головаха.
Проте, на його думку, зараз складна ситуація, але достатньо, що в кількох регіонах страйки відбулися і вони зможуть впливати на перебіг подій.
«У нас немає таких профспілок, як на Заході. Українцям вийти на вулицю значно важче, їм вічно доводиться вирішувати все самостійно. Зараз кожному доводиться вирішувати, чи брати чи не брати на себе відповідальність, ризикувати чи ні своєю роботою, ще й до того у надто невизначений час. Для окремих людей – це дуже важке й складне рішення, особливо в тих регіонах, де немає загальної підтримки самої ідеї, і влада, і роботодавці проти. Навіть ті, які психологічно підтримують ідею протестів, можуть не прийняти такого рішення і не вийти на страйк», – наголошує соціолог.
На думку голови правління фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, питання страху перед владою і роботодавцями у наростанні страйків другорядне.
«Тут же справа – чи бояться, чи не бояться люди вийти на протест, а у тому, чи вони вважають це правильним чи ні, і цілком може бути, що частина буде страйкувати, а частина – ні, бо вважає цей страйк не потрібним. Очевидно, що готовність до страйків є наслідком того, наскільки люди вважають, що це може привести до позитивних результатів», – вважає Бекешкіна.
На її думку, якщо позитивного результату не буде, то «ситуація буде розвиватися й надалі».
«Ситуація не припиниться сама по собі, і будуть і страйки, і пікети, і блокування – але лише у західній частині, у центрі. І це дуже небезпечно для національної безпеки, і це означатиме розкол України. Зараз потрібно, щоб влада зрозуміла, що треба щось вирішувати, до того ж, вирішувати надзвичайно швидко і по м’якому сценарію – або відставка уряду загалом, або відставка найбільш ключових фігур, які можуть бути винні у ситуації», – вважає соціолог.
На думку Головахи, наразі на опозиції лежить дуже велика відповідальність.
«Опозиція свій вибір зробила, тепер від неї залежить, наскільки вона зможе керувати цим процесом. Вони ж наважились проголосити безстрокову демонстрацію, безстроковий страйк, сформулювали свої вимоги, а тепер потрібно організовувати протести. Ще один шлях – залучати міжнародних посередників і робити переговори з владою, проте немає певності, що такий варіант є конструктивним», – зазначає Головаха.