Ці люди проголосували б за нього, якби вибори були сьогодні, й немає підстав сподіватися, що їхня думка зміниться в найближчому майбутньому. Про те, хто вони і чи здатні приймати іншу політичну позицію, Тиждень поспілкувався із заступником директора Інституту соціології НАН України Євгеном Головахою.
У. Т.: Опишіть, будь ласка, портрет класичного представника «ядерного» електорату Віктора Януковича.
– Тут можна виокремити кілька рис. По-перше, це майже на 100% російськомовна людина, що є істотним чинником, адже серед україномовних громадян підтримка Януковича дуже низька, а за останні роки вона взагалі наблизилася до статистичної похибки. По-друге, це люди, які й досі мають радянську ідентичність, тобто не пов’язують себе саме з Україною. Підкреслюю, не російську, а радянську. Зрозуміло, що більшість із них мешкає на Сході країни, адже там є економічний фактор, що втримує, цементує таке мислення, – застаріла важка промисловість. Також чималий відсоток «вірних» Януковича – чиновницький апарат, який безпосередньо залежить від нього. І от саме цей прошарок відданий владі у всіх регіонах, хіба що на Заході люди дозволяють собі тихцем голосувати проти нинішнього глави держави.
У. Т.: Але якщо спостерігати за антимайданом, то там можна побачити багато людей, хай і звезених, але цілком ідеологічних, не тільки з передбачуваних у цьому сенсі Криму чи Сходу, а й із Житомирщини, Кіровоградщини, Вінниччини. Тобто з регіонів, де, здавалося б, немає великої промисловості.
– Річ у тім, що електорат ПР і Януковича не має якоїсь визначеної ідеології. І знову ж таки він не є носієм української ідентичності, орієнтуючись на СРСР, якого вже не існує. Але ідентичність у людини повинна бути завжди, відповідно в них вона також є, щоправда, регіональна. І якраз захист цієї регіональної ідентичності – харків’янин, одесит, донеччанин, житомирянин тощо – ті люди й пов’язують із ПР. Захист від націоналізму та «бандерівців», агентів Заходу тощо. Не дивно, що більшість із них старшого, щонайбільше середнього віку. Цікаво й те, що саме цих міфічних націоналістів, «західняків», «екстремістів», які прийдуть до влади й нав’яжуть їм свою мову, культуру та світобачення, вони бояться значно більше, ніж Європи чи США, – ось такий парадокс. Тобто своїх бояться більше, ніж чужих. І підкреслю: переважна частина саме ядерного електорату таки мешкає на Сході, бо вже в Центрі підтримка Януковича та ПР завжди мала більш ситуативний характер.
У. Т.: А як ядерний електорат відреагував на європейські вихляння Януковича зразка 2013 року? Соціологія свідчить, що на Сході зросла підтримка євроінтеграції. Як це поєднати
з підтримкою ПР?
– Янукович таки вміє переконувати, тож він зміг упевнити свого часу навіть частину власних виборців, що їм таки треба до Європи. Додамо до цього, що той контингент вірить йому, мовляв, «батя знає, як нам буде краще». У виборця ПР немає аж такої боязні перед Європою, зате лишилися в голові всі острахи радянського агітпропу про «злих бандерівців». До цього докладається й російська пропаганда, яка нічим від радянської не відрізняється та в полоні якої і далі живе електорат Януковича. Бо цей електорат неодмінно дивиться російське телебачення, де йому розповідають про факельні ходи, «галіцаїв», що роблять консерви з дівчат, «смерть ворогам» тощо.
У. Т.: То яким чином цьому виборцю можна донести іншу позицію?
– Єдиний аргумент, який зрозуміють на Сході, – економічний. Тобто пояснити, чому особисто цим мешканцям вигідно, щоб Україна пішла до Європи від радянсько-бандитської форми управління, в якій ми існуємо зараз. Треба донести до них: якщо ці області потраплять до складу РФ, вони лише животітимуть й остаточно стануть депресивними, адже в Росії просто немає грошей на відновлення таких складних і затратних регіонів, як Донбас чи Крим. Тоді як у Європі, та й узагалі в зміні нинішньої системи імені Януковича, для них є реальна альтернатива покращення їхніх статків, адже олігархи будуть змушені розвивати й реформувати виробництво, підуть інвестиції тощо. Ідеологічно переконати виборців ПР нереально, принаймні зараз.