Разом із ним господарями помешкань у тому будинку стали ще близько трьох десятків терористів, які мають особливі «заслуги» перед «республікою». Хоча точної адреси в репортажі з приводу торжества не зазначили, з великою імовірністю можна сказати, що то проспект Ватутіна, 2-Д, за кілометр від ОДА. Про це свідчить панорама, яка відкривається на викладеному бойовиками відео.
Сам захід, як завжди, був витриманий у найкращих традиціях СРСР і злегка нагадував чи то весілля в радянському загсі, чи то чи «утрєннік»: жінка в білому костюмі з георгіївською стрічкою, широко усміхаючись, урочисто зачитує імена щасливців, совкова мелодія позаду — і Захарченко з пістолетом і весь у хрестах. Утім, там, де з’являється «глава ДНР», дуже рідко обходиться без курйозів. І ці врочистості не стали винятком, бо ж свій виступ головний «республіканець» почав чи то з добрячого перепою, чи то надто схвильовано: «Якщо ви думаєте, що я зараз готуватиму красиві промови, не дочекаєтеся. Багатьох із вас знаю особисто. Із багатьма пройшов… проповз… Багатьох не приймаю, але завжди слухаю», — красномовно сказав дарувальник квартир. Але зупинимося детальніше на переліку щасливчиків.
Читайте також: «Гості» в порожнечі
Окрім самого Мотороли честь і совість «республіки» в той день представляв воістину гідний контингент. Першим ключі від заповітного помешкання отримав Володимир Ткачук, чиї дані вже давно красуються на сайті «Миротворець»: «Злочинець, перебуває в розшуку від 2008-го за шахрайство в особливо великих обсягах. Провокатор, українофоб. Ховається на не підконтрольній Україні території. Має три медалі «ДНР». Список продовжив Іґорь Яґєльскій, якого Захарченко мало не розцілував. Це й зрозуміло: то ж не якийсь там «фраєр» Ткачук, цей пов’язаний із вищим командуванням ЗС РФ, через що й удостоївся особливої уваги «глави». «Пам’ятаєш 14-й рік, квітень місяць? Я тоді сказав, що ти житимеш у Донецьку. 16-й рік — і ти в Донецьку вже живеш», — резюмував ватажок« ДНР». Затим пішли Синок, начштабу «Сомали» Гіві, любитель прогулятися в самій сорочці з «калашніковим» біля «Донбас Арени»; Клавдія Кульбацька, керівник прес-служби Захарченка, яка відзначилася тим, що не дала вивезти сиріт із дитячого будинку в Краматорську в 2014 році; ну і завершив дефіле сам Арсєній Павлов, чиїм підопічним досі заборонено стригти бороди на знак особливого стилю «спартанців». Про решту щасливців відео несправедливо умовчує.
Читайте також: Куди піти в Луганську
У заключній частині промови Захарченко висловив вельми розумне побажання: «Сподіваюся, сьогодні Донецьк не злетить у повітря із приводу новосілля» — і сказав, що планування квартир відбудеться коштом «Управління капітального будівництва ДНР». Щоправда, на цьому перли першого «республіканця» не закінчилися. Окрім того що було обіцяно «подарувати» ще близько 2 тис. помешкань у місті членам «МГБ», «МНС», «МВС ДНР» та іншим «достойним» людям, Захарченко мусив відповісти на необачно поставлене провокаційне запитання власного ж таки телеканалу «Оплот ТВ». Зміст його полягав у тому, чи дотримано прав колишніх власників цих квартир. Запитання риторичне, бо ж ані сам «глава», ані його підопічні за два роки не побудували жодного метра житла, годі вже й казати про нову висотку в самісінькому центрі, яку здали в експлуатацію ще 2013-го. Але Захарченко не розгубився й тут і з посмішкою сказав: «Усі права захищені повністю. Ті колишні власники, які будували цей дім, перебувають зараз у Києві й просто фізично не зможуть тут жити». Що ж, просто і зрозуміло. Справді, чого вже там турбуватися? Нехай турбуються ті, хто приїде в Донецьк і побачить у своєму будинку Моторолу та інші «приємні» обличчя.
Читайте також: Дрібні радощі
Після цього торжества красномовства й здорового глузду слово узяв «міністр оборони ДНР» Кононов, сказавши, що пріоритет під час розподілу житла надавали тим, у кого воно нині на «тимчасово окупованій ВСУ території», тобто в Артемівську, Слов’янську та інших містах. Яким чином під цей критерій потрапив громадянин РФ Павлов, так і зосталося загадкою. Але, власне, слова «міністра» були не такі істотні, як тло за його спиною (така собі фінальна завіса). Усе в найкращих традиціях 1990-х: лисі «братки» на чорних джипах, охорона з автоматами, «мер» Мартинов і промова про турботу «про кращих із кращих», що аж
пробивала на сльозу.