Пляжі-готелі-ресторани вздовж берега, куди сягає око, обриси гір ліворуч та півострів праворуч. Слънчев Бряг (Сонячний берег) – найбільший курорт у Болгарії – саме такий, як його змальовують турфірми: сонячний, людний, молодіжний.
Замки з піску
Наш автобус вирушає з Чернівців. Доба у дорозі з годинними простоями на румунському і болгарському кордонах і о 7-й ранку нас зустрічає болгарський дощ. Радіємо, що прихопили теплі речі. Перший сюрприз: у нашому готелі… немає місць. Із місцевим турагентом відвідуємо аж три готелі. У третій нас нарешті селять. Розташування зручне: і центр, де вирує курортне життя, і море – за п’ять хвилин ходу.
Наступного дня ми вже на пляжі. Тут усе по-європейському: 70-річні бабусі поряд із дівчатами засмагають топлес. Діти мають інше заняття: з білого піску можна будувати, а на підходах до берега продають відерця та формочки. Тому вздовж усього узбережжя красуються піщані шедеври і лунають батьківські вигуки всіма європейськими мовами. Пляж – ідеальний для дітей і «неспортивних» дорослих. На рівні буйка вода сягає грудей. Море тепле.
А далі йдемо гуляти центром і розчиняємося у безтурботному натовпі. Смачні аромати і заманювачі кличуть у кафе, де смажиться ціле порося. І всюди – жива музика різних стилів. Багато болгарської. На площі – фольклорний фест, на білбордах – афіші місцевих зірок, а в одному з найбільших нічних клубів є зала болгарської музики. Але – привіт із совка! – з напоїв тут є лише горілка однієї марки. Тому не затримуємось, хоча клуб заповнений драйвовою публікою.
Нічне життя вирує до ранку, і щодалі – то пікантніше. Запалюються вогні еротик-клубів та інших подібних закладів. Дитячі атракціони працюють поруч із барами, казино, стрип-клубами і секс-шопами… З’являється прагнення до змістовнішого відпочинку.
Місто, якому 3000 років
Вирушити до Несебра нам рекомендують геть усі. Це – місто-музей, якому 3000 років і яке захищає ЮНЕСКО. Один лев (приблизно 5 грн) і 10 хвилин автобусом – і ми на скельному півострові. Гостей зустрічає млин та монумент св. Ніколи – покровителя рибалок.
Несебр вабить староєвропейським шармом, брукованими вуличками, черепичними дахами будиночків, спокоєм. Ранок, коли туристи на пляжі, – ідеальний час для прогулянок. Тут-таки чекають яхти і ресторанчики з неперевершеним виглядом на море.
Місто розкинулося поміж руїн фортечних мурів фракійської Месембрії. Її згодом поглинула грецька колонія, потім – Рим та Візантія, відтак – відвоював болгарський хан… Відбитки всіх епох зробили його неповторним.
Дороги Несебра заплутані, але усі ведуть до моря. І дарують безліч сюрпризів. Резиденція митрополита Несебрського (V–VI сторіччя), поховання давніх фракійців і греків, археологічний музей просто неба… Візантійські базиліки, турецькі бані і фонтан – спадок Османської імперії, середньовічні храми, прикрашені поєднанням білого каменю з червоною цеглою, за які його назвали «містом 40 церков»… Наразі лише один із храмів працює, в інших – музеї. Зворушує: витерті до дерева, намолені ікони і книги ніби нагадують про суть християнства.
На вулицях – посмішки і туристська метушня, антикварні й авторські крамнички. Ось крамниця різьблених із дерева годинників, а ось – плетені гачком шедеври. Самобутні вироби та прикраси мовби втілюють душу цього краю. Де-не-де трапиться made in China – як без цього? Проте навіть торгові вулички тут не гамірні, як на Сході, а ліниво-спокійні. Є і супермаркети. Найдешевший і найбільший – «Младость». Місцеві сувеніри – трояндова косметика і парфуми. Фігурне мило, вода, лосьйони, гелі для душу… Чоловіки ж везуть вино і ракію – витриманий у дубових бочках сорокаградусний напій із вишуканим смаком, що не дає горілчаного похмілля.
Адреса – не дім і не вулиця
На жаль, від совка в Болгарії відкараскатись не вдається. Він проявляється в неусміхненому обличчі офіціантки, попри гарне замовлення та щедрі чайові. У тому, що свіжість і смак страв не завжди корелюють із цінами на них, тому «треба знати місця». У тому, що персоналу готелів слід нагадувати, щоб міняли рушники, а заварного чаю годі знайти на цілому узбережжі. У тому, що в екскурсійних автобусах, які їдуть цілу ніч, немає туалету.
Тут досі немає адрес. Просто «Сонячний берег, готель N». Позаяк готелів – кілька сотень, це створює незручності гостям.
А півстоліття тому на більшій його частині були лише море і ліс. Екологи б’ють на сполох – відтоді тут зникло багато рідкісних рослин. Та бізнесменів це не бентежить. Місцеві кажуть: поставити на літо лоток із продажу вареної кукурудзи площею 1 кв. м коштує €6 тис. І ставлять, адже покупці знайдуться.
Тут відпочивають німці, англійці, італійці, турки, білоруси, поляки, фіни, угорці… та й болгари, зокрема ті, хто покинув країну в пошуках заробітку. Так, лікар Михаїл 15 років живе в Ірландії. «А тут я удома. Там так душевно не відпочинеш, – каже він. – З їжі – одні стейки, хіба можна це порівняти з болгарською кухнею! Годі казати – у Болгарії є все! Хочу за кілька років повернутися. Але наразі тут немає ні роботи, ні перспектив».
Чоловік володіє шістьма мовами, переважно сусідніх країн. Втім, каже він, болгари недолюблюють сусідів – Грецію, Туреччину… «Це політика, – зітхає він. – Так і з Росією. Вона нас колись звільнила від турків, але тепер стогнемо: непорозуміння з Газпромом, російський капітал…»
Росію більше не ідеалізують навіть люди старшого віку. Болгарія вже у ЄС, а за рік тут планують запровадити євро. Хоча євроентузіазмом болгари теж не палають: зі вступом в ЄС ціни зросли, а переваги неочевидні. Поки болгари не у Шенгені, працювати їм за кордоном можна лише у час, обумовлений контрактом.
Процвітає у Болгарії й корупція, нарікають місцеві. Годі казати, якщо навіть європейські мільйони, що виділяються на боротьбу з нею, освоюють украй непрозоро. Готелі та ресторани першої лінії Сонячного берега належать аж ніяк не «випадковим» людям. До речі, власники багатьох готелів – росіяни.