Останнім часом в Україні, як і в усьому світі, зростає попит на альтернативну енергетику. Технічний прогрес істотно здешевив технології отримання електроенергії від сонця та вітру, а завдяки високому «зеленому» тарифу, що був установлений законодавством, будівництво СЕС, ВЕС та біогазових установок стало окупатися лише за кілька років. Це привело до значного припливу інвестицій у галузь.
Сьогодні перевагами, які дає «зелений» тариф, в Україні користуються переважно олігархи та великий бізнес. Звичайно, сонячні панелі встановлюють у себе й власники приватних домогосподарств, але частка таких виробників зеленої електроенергії в нас поки що мікроскопічна. Натомість представники великого капіталу працюють із велетенським розмахом. Місяць тому компанія ДТЕК Ріната Ахметова запустила найбільшу в Україні та Європі сонячну електростанцію — Нікопольську СЕС потужністю 246 МВт. Цієї потужності вистачить, щоб забезпечувати електрикою 100-тисячне місто.
Утім, у майбутньому ситуація на цьому ринку може змінитися. У простих громадян є можливість потіснити великих гравців і набагато ширше взяти участь у розвитку альтернативної енергетики. Для цього достатньо звернутися до досвіду європейських країн, громадяни яких активно створюють енергетичні кооперативи та займаються виробництвом зеленої електроенергії в промислових обсягах, зіставних із масштабами великих корпорацій.
Читайте також: Розвиток сонячної енергетики в Україні: питання національної безпеки
В Україні поки що тільки починають опановувати цей інструмент, але вже зараз зрозуміло, який грандіозний потенціал він приховує в собі. Кооперативний рух (не тільки в альтернативній енергетиці, а й у інших галузях) міг би змінити суспільство та економічні реалії країни. Навчити громадян співпраці, зробити їх повноцінними учасниками економічного життя країни. Для розуміння, наскільки ми вже відстали від розвинених країн, достатньо навести такі цифри. У Німеччині сьогодні діє понад тисяча різноманітних енергетичних кооперативів, що постачають цілу низку енергетичних ресурсів та послуг як самим членам, так і третім особам. Натомість в Україні створюється лише перший такий кооператив.
Енергетичні кооперативи в Німеччині стали тим інструментом, що дав змогу об’єднати фінансові ресурси тисяч громадян для побудови електростанцій, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел. За даними дослідницького центру Agora, у 2012 році 47% установлених потужностей СЕС тут належали громадянам і кооперативам. При цьому членами енергетичних кооперативів у Німеччині можуть бути не лише приватні особи, а й підприємства та бізнес. Наприклад, фермери й агрокомпанії іноді об’єднуються для створення спільних біогазових електростанцій. Крім енергетичних у країні також функціонують комунальні кооперативи, учасниками яких є громади, комунальні підприємства та власне енергетичні кооперативи громадян.
Для України це поки що незбагненні показники. Але, як показує практика, вони можуть стати реальністю, якщо громадяни зрозуміють, які можливості відкриває перед ними об’єднання в кооперативи.
Читайте також: Відновлювана енергетика. Точки зростання
Приклад Німеччини доводить, що такий процес може мати вибухову динаміку. Різке збільшення кількості енергокооперативів там почалося після 2008 року. Якщо з 2001-го по 2008-й вона зросла з 66 до 136, то з 2008-го по 2015-й — уже зі 136 до 1000. Німці масово об’єднувалися, щоб вкладати гроші в перспективні технології та в складчину будувати електростанції. Учасниками енергокооперативів там є вже кілька сотень тисяч людей. Один із типових прикладів — кооператив Friedrich-Wilhelm Raiffeisen Energie у Баварії. Він був заснований 2008 року й розпочав свою діяльність із будівництва та підключення сонячної електростанції потужністю 270 кВт. На сьогодні генерує близько 270 000 кВт∙год електроенергії на рік.
Перший український енергокооператив під назвою «Сонячне місто» незабаром має з’явитися в Славутичі. У тому самому, яке виникло у 1986 році, після аварії на ЧАЕС, і куди переселили персонал електростанції. Це місто дуже добре підходить для реалізації проекту в силу своєї специфіки. По-перше, місцеве населення — це переважно енергетики, технічно грамотні фахівці, які розуміють цінність і важливість запланованого. По-друге, Славутич переважно забудований радянською архітектурою з пласкими дахами, які добре підходять для розміщення сонячних батарей. Незабаром ці поверхні стануть виробляти електроенергію.
За словами засновника проекту Greencubator та одного з авторів ідеї організувати енергокооператив у Славутичі Андрія Зінченка, створити «Сонячне місто» йому спало на думку після вивчення досвіду Німеччини та США. Там для мешканців невеликих міст і селищ вважається абсолютно нормальним бути учасником такого об’єднання, а самі кооперативи вже давно є потужними учасниками ринку. Наприклад, сільські енергокооперативи в США щороку генерують близько 5% загальної кількості електроенергії, яка виробляється в країні. Вони є роботодавцями для 72 тис. американців.
«Сонячна електростанція оптимальна для створення такого енергокооперативу, бо сама її специфіка дає змогу легко розподіляти між учасниками отриманий струм. Ми плануємо, що ціна одного паю (мінімальна сума, яку має заплатити людина, щоб стати учасником кооперативу) становитиме близько $500. Зрозуміло, що можна купити кілька паїв і внести більше коштів. Прибутковість цього підприємства залежатиме від багатьох факторів, але в середньому ми підрахували, що кожен учасник кооперативу отримуватиме прибуток у розмірі приблизно 20% річних. Отже, окупитися інвестиції повинні протягом п’яти років», — розповів Зінченко.
Читайте також: Бастіон енергонезалежності
За задумом засновників проекту, мешканці Славутича матимуть першочергове право на придбання паїв в енергокооперативі. І тільки потім будуть допущені всі охочі з інших регіонів. Це теж практика західних країн, де під час створення локальних кооперативів місцеві мешканці мають перевагу в купівлі частки. На сьогодні бажання стати членами кооперативу вже висловили три десятки людей, хоча продаж паїв ще не розпочався.
Загалом створення таких енергокооперативів має стільки плюсів, що залишається лише дивуватися, чому в Україні цей рух досі не став масовим. Крім розвитку альтернативної, зеленої енергетики створення кооперативних електростанцій дало б змогу залучити до ділової активності десятки й сотні тисяч простих громадян, вивести з тіні їхні доходи та заощадження, а також зробити так, щоб ці гроші працювали й розвивали економіку, а не лежали під матрацами. Після недавньої банківської кризи довіру до банків в Україні суттєво підірвано, і сьогодні громадяни вкрай неохоче кладуть свої кошти на депозити, вважаючи за краще зберігати їх удома у валюті. Купівля паю в енергетичному кооперативі може стати прекрасною альтернативою банківським вкладам. З огляду на те що в Україні збанкрутувало вже безліч банків, але не розорилася ще жодна сонячна електростанція, надійність такого вкладення не викликає сумнівів.
А головне — створення та поширення енергокооперативів означає реальну, а не уявну деолігархізацію. За допомогою цього інструменту прості українські громадяни зможуть потіснити з ринку олігархів і претендувати на частину їхнього прибутку! Причому можливості тут відкриваються якнайширші. Адже енергокооперативи на Заході займаються не тільки виробництвом, а й доставкою електроенергії споживачам. Для цього вони часто будують свої паралельні розподільчі мережі. А оскільки сьогодні цей ринок в Україні так само належить великим компаніям, відкривається ще один напрям, на якому об’єднання громадян зможуть потіснити великих гравців.
Інструмент, який дав би людям змогу об’єднувати зусилля й завдяки цьому заробляти гроші, вже є. За словами Андрія Зінченка, закони України хоча й потребують певного доопрацювання, але дозволяють громадянам створювати енергокооперативи. Чому ж нині українці не користуються цією можливістю? Очевидно, більшість людей просто не знають про неї і не розуміють до кінця, які переваги надає така модель. Але в цій галузі, як і в будь-якій іншій інноваційній сфері, важливо почати. Перший позитивний досвід дасть енергокооперативам поштовх і допоможе українському суспільству реалізувати цей сплячий потенціал.