Якість парламенту, своєю чергою, впливає на якісний рівень виконавчої та судової гілок влади, адже їхнє вище керівництво обирається, а вищі органи формуються Верховною Радою України. Без усунення серйозних вад в українському виборчому законодавстві марно мріяти про створення ефективного конституційного порядку, подолання корупції, реформування прокуратури, судової та правоохоронної системи, оновлення країни відповідно до європейських цінностей і принципів демократії.
Змішана пропорційно-мажоритарна виборча система, яка існує нині в Україні, начебто побудована з урахуванням європейського та світового досвіду. Однак у дійсності ми маємо парадоксальну ситуацію: з одного боку, в країні утвердилася загальна свобода виборів, які регулярно проводяться у визначені Конституцією та законами терміни, а з другого – окремий громадянин фактично позбавлений індивідуальної свободи вибору.
Чинний виборчий закон України передбачає обрання половини з 450 депутатів Верховної Ради, тобто 225, у загальному багатомандатному виборчому окрузі за закритими партійними списками, які формують не виборці, а керівництво партій. Виборець змушений голосувати за весь список, а не за конкретних кандидатів. Отже, половину депутатського корпусу фактично формує не електорат, а партійні лідери, залежні від фінансових доходів. Решта 225 парламентаріїв обирається в одномандатних округах за мажоритарною системою. Внаслідок недосконалого, але законодавчо встановленого формального порядку проведення перегонів обрання мажоритарників в українських умовах скидається на цинічний фарс, який супроводжується спотворенням волевиявлення громадян і теж позбавляє їх свободи вибору.
Таким чином, ситуація, що склалася з обранням парламенту України, порушує принцип представницької демократії та унеможливлює формування депутатського корпусу, який мав би й органічний зв’язок із виборцями, і політичну волю представляти й захищати інтереси українського суспільства, а не обслуговувати олігархічні клани та виконувати вказівки залежних від товстосумів партійних лідерів. Парламент, сформований всупереч принципу верховенства права й елементарним вимогам демократії, за визначенням не може бути дієздатним, працездатним та ефективним.
Програмний маніфест Майдану, ухвалений на Народному вічі 29 грудня 2013 року, визначив як пріоритетну короткочасну мету демократичних сил «проведення дострокових парламентських виборів на пропорційній основі з відкритими списками».
На жаль, незважаючи на крах режиму Януковича в лютому 2014-го та значне послаблення парламентської фракції Партії регіонів, старий склад Верховної Ради України не спромігся ухвалити нове виборче законодавство. Дострокові парламентські вибори в жовтні 2014-го відбулися відповідно до виборчого закону, який свого часу був модифікований під потреби керованої Януковичем влади. Як наслідок – до складу новообраної ВР знову потрапили, хоча й у значно меншій кількості, представники ПР разом із її відвертими та прихованими прихильниками. Вони намагалися і ще намагатимуться блокувати ухвалення парламентом законів і рішень, спрямованих на реформування країни, задоволення нагальних потреб суспільства, відновлення обороноздатності держави, відсіч збройній агресії Російської Федерації, збереження територіальної цілісності України та зміцнення її державності. Про це переконливо свідчать результати голосування у Верховній Раді з важливих політичних, економічних, соціальних, безпекових та інших питань.
За таких умов нагальним є ухвалення нового виборчого законодавства України, бажано у формі єдиного Виборчого кодексу, як рекомендує Венеціанська комісія. У коаліційній угоді, підписаній у листопаді 2014 року лідерами фракції парламентської коаліції, передбачено, що протягом I кварталу 2015-го буде реалізована «відмова від змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи виборів до Верховної Ради України, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів у багатомандатних виборчих округах (пропорційна система з відкритими списками)», а також забезпечене законодавче закріплення відповідальності суб’єктів виборчого процесу за порушення вимог виборчого законодавства та посилення відповідальності політичних партій за невиконання ними вимог щодо відкритості та прозорості фінансування їхньої діяльності.
Читайте також: Олександр Черненко: «Нове виборче законодавство має бути ухвалено не пізніше ніж у травні»
Коаліційна угода слушно наголошує на необхідності підвищення відповідальності за порушення виборчого законодавства. Однак відомо, що часто правовим підґрунтям грубих порушень виборчого процесу були вади, свідомо закладені у виборче законодавство старою владою. Наприклад, норми, що стосуються формування виборчих комісій, відповідно до яких у них домінували представники залежних від влади та олігархів «технічних» партій. Недоліки, притаманні чинному українському законодавству, добре відомі фахівцям і громадянським організаціям, на них не раз звертала увагу Венеціанська комісія й рекомендувала шляхи їх усунення.
Саме тому основу для вироблення нового виборчого законодавства України має становити первинний проект Виборчого кодексу, розроблений незалежними експертами та представникам громадських організацій відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії з урахуванням українських реалій. Водночас українська влада, парламентські фракції провідних політичних партій повинні відмовитися від створення виборчого законодавства під себе, керуючись лише егоїстичними прагненнями за будь-яку ціну мати кишеньковий, підконтрольний їм парламент.
Можна сподіватися, що за таких умов в Україні буде вироблене якісно нове виборче законодавство, покликане забезпечити свободу волевиявлення громадян, а формування влади і реформування країни відбуватимуться відповідно до його результатів та потреб суспільства.
Читайте також: Брак поваги
Звичайно, одразу після ухвалення нового виборчого закону має бути проведена дострокова парламентська кампанія. Нова якість виборчого закону має забезпечити нову якість влади, що є conditio sine qua non (лат. «те, без чого неможливо». – Ред.) радикального оновлення країни в руслі європейських цінностей, вимог демократії та українських національних традицій.