Український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч Іван Франко народився 27 серпня1856 в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту (тепер Львівська область).
1887 року виходить перша збiрка його поезiй «З вершин iнизин» – найвидатнiше явище в українськiй поезiї пiсля «Кобзаря» Тараса Шевченка. Згодом вийшли друком збiрки «Зiв'яле листя» (1896), «Мiй Iзмарагд" (1898), "Iз днiв журби" (1900), фiлософська поема "Мойсей" (1905). У 80-х роках побачили свiт найкращi повiстi Iвана Франка "Борислав смiється" (1882) та "Захар Беркут" (1883). Здобула популярнiсть п'єса "Украдене щастя" (1893). Лише частина спадщини великого українського письменника опублiкована у 50-ти томах.
За радянських часів в Україні використовувався культ Франка для політичних цілей, а радянське франкознавство однобічно і тенденційно висвітлювало його творчість, представляючи Франка як активного поборника ідей «українсько-російського єднання», переконаного соціаліста, войовничого атеїста.
В Україні була вилучена з ужитку низка його творів.
Більше про творчість Івана Франка читайте в матеріалі "Елізіум* чи казарма".