Останні три десятиліття Чилі послідовно вибудовує зовнішню політику, засновану на таких принципах як: верховенство міжнародного права, повага до суверенітету й територіальної цілісності держав, мирне врегулюванні спорів та захист прав людини. Додайте до цього відкритість економіки, глибоку інтегрованість у глобальні ринки й багатосторонні інтеграційні формати (ОЕСР, АТЕС, Тихоокеанський альянс) і матимемо стабільну, передбачувану дипломатію, що переживає зміну урядів без різких «поворотів». Така комбінація принципів та інституційної пам’яті створює природний простір дотику з Україною: підтримка Статуту ООН та міжнародно-правових підходів, прагматичний інтерес до розбудови безпечних ланцюгів поставок, а також увага до тем, де потрібні спільні стандарти – від гуманітарного реагування до боротьби з транснаціональною злочинністю.
Адміністрація президента Габріеля Борича (2022-2026), зберігаючи цей фундамент, додала виразні акценти: «бірюзову» (боротьба зі зміною клімату та захист океанів) дипломатію, феміністичний підхід і послідовний універсалізм прав людини – незалежно від «кольору» урядів-порушників. У поєднанні з курсом на регіональну кооперацію та «розумну» стратегію з літію (екологічні стандарти, локалізація доданої вартості, технологічні альянси) це формує практичний порядок денний для українсько-чилійської взаємодії. Йдеться про напрями, де збігаються принципи й інтереси: підтримка багатосторонніх ініціатив на захист міжнародного правопорядку, участь у гуманітарному розмінуванні та безпекових стандартах, співпраця у «зелених» ланцюгах постачання (критична сировина, енергоперехід), а також науково-освітні й культурні проєкти. Саме на цьому перетині цінностей і прагматизму відкривається найміцніший фундамент для поглиблення партнерства між Києвом і Сантьяго.
Відносини між Україною та Чилі були встановлені у 1992 році, а вже у 1995-му відбувся важливий візит українського президента до Сантьяго, під час якого було підписано перші документи, що заклали основу договірно-правової бази співпраці. У наступні роки, попри відсутність стрімкого розвитку відносин, поступово відбувалися спорадичні зустрічі, зокрема на полях міжнародних організацій.
Важливою подією в історії двосторонніх відносин стало відкриття у 2019 році дипломатичного представництва України в Сантьяго, яке вже через два роки отримало статус повноцінного посольства. Це дозволило активізувати співпрацю у різних сферах – від культури й освіти до торгівлі та політичної взаємодії. Водночас залишається потреба у зворотному кроці – відкритті чилійської дипломатичної місії в Києві, що доповнило б динаміку розвитку відносин. Наразі Україна перебуває у сфері відповідальності посольства Чилі у Польщі, а до 2014 року дипломатичні питання взагалі курувалися з посольства у Москві, що лише підкреслює важливість посилення безпосередньої присутності Чилі в Україні.
Відкриття посольства України в Чилі
Чилі продемонструвала послідовність і принциповість у засудженні російської агресії – як у 2014-му, так і у 2022 році. Сантьяго був серед співавторів проєкту резолюції Ради Безпеки ООН від 15 березня 2014 року щодо невизнання так званого «референдуму» в Криму (неприйнята через вето Росії), а також Резолюції РБ ООН №2166 щодо розслідування збиття літака Boeing 777 рейсу MH17.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року було негайно й однозначно засуджено як тодішнім правоцентристським президентом Себастьяном Піньєрою, так і новообраним лівим президентом Габріелем Боричем. Останній, всупереч поширеному (і часто небезпідставному) уявленню про прихильність лівих урядів у Латинській Америці до Москви як до «спадкоємця» СРСР у парадигмі Холодної війни став одним із найпослідовніших адвокатів України на міжнародних майданчиках.
На регіональних самітах Габріель Борич неодноразово називав російські дії в Україні «неприйнятною війною імперіалістичної агресії» та закликав інші латиноамериканські країни чітко засудити РФ, наголошуючи: «сьогодні – це Україна, завтра – будь-хто з нас». Таку чітку моральну позицію Борича неодноразово критикували окремі регіональні лідери. Зокрема, президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва звинуватив його у «браку дипломатичного досвіду» після виступів Борича на міжнародних форумах, що засвідчило глибокі розбіжності в підходах латиноамериканських політиків до питання війни в Україні.
Водночас Чилі послідовно голосувала за всі проукраїнські резолюції Генеральної Асамблеї ООН і стала піонером серед латиноамериканських країн у підтримці України на міжнародній арені.
У квітні 2023 року Сантьяго став першою столицею регіону, де президент України виступив у національному парламенті. Ще раніше, у серпні 2022 року, Володимир Зеленський звернувся до чилійських студентів під час спеціальної онлайн-дискусії, а вже у травні того ж року Чилі стала першою країною Латинської Америки, чия парламентська делегація особисто відвідала Україну, щоб на власні очі ознайомитися з наслідками російського вторгнення.
Чилі також стала регіональним лідером у підтримці ініціатив, спрямованих на реалізацію Української формули миру. Президент Борич особисто взяв участь у Глобальному саміті миру, який відбувся 15-16 червня 2024 року в Бюргенштоку (Швейцарія), і став одним із чотирьох запрошених лідерів світу, які виступили із промовами на заключній пресконференції саміту. Крім того, Чилі долучилася до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей та висловила готовність провести у себе конференцію, присвячену реалізації п’ятого пункту Формули миру – «Відновлення територіальної цілісності та імплементація принципів Статуту ООН».
Особливої уваги заслуговує те, що президент Борич став одним із небагатьох світових лідерів, який відкрито підтримав Володимира Зеленського під час резонансної ситуації після скандальної зустрічі у Білому домі у січні 2025 року. Тоді він наголосив, що «міжнародна спільнота не повинна забувати, хто є агресором, а хто – жертвою», чим ще раз підтвердив послідовну проукраїнську позицію Чилі.
Рівень економічних зв’язків між Україною та Чилі наразі залишається порівняно скромним, але має значний потенціал для зростання.
У 2019–2024 роках двосторонній товарообіг демонстрував помітні коливання: найбільше скорочення відбулося у 2022 році – на 31 % порівняно з попереднім роком, що було спричинено повномасштабним вторгненням Росії в Україну та розривом логістичних ланцюгів. Водночас у 2024 році відбулося поступове відновлення торговельної активності: зросли обсяги як експорту, так і імпорту, що свідчить про стабілізацію ділових контактів. Попри позитивну динаміку, зберігається значна асиметрія на користь Чилі: лише у 2024 році імпорт із Чилі становив $56,3 млн, тоді як український експорт не перевищив $5 млн.
У структурі торгівлі домінує сировинна та агропромислова продукція з боку Чилі. Найбільші статті імпорту до України у 2024 році становили:
- готові та консервовані морепродукти – $16,4 млн,
- морожена риба – $6,8 млн,
- насіння соняшнику – $5,8 млн,
- екзотичні фрукти – $4,3 млн,
- виноградне вино – $2,8 млн.
Україна, своєю чергою, експортує до Чилі переважно продукцію з доданою вартістю: нафтопродукти, космічну техніку (літальні апарати та ракети-носії), трикотажні вироби, обладнання для вентиляційних систем, фармацевтику, шоколад, а також рентгенівську апаратуру й спортивне обладнання. Особливістю українського експорту є високотехнологічні товари, що створює основу для розвитку нових напрямів співпраці.
Перспективи поглиблення економічних відносин пов’язані з розширенням української присутності на чилійському ринку. Потенційними напрямами є високотехнологічні галузі, ІТ-сектор, фармацевтика, агропереробка та легка промисловість. Водночас Чилі зацікавлена у розвитку співпраці в логістиці аграрної продукції, переробці морепродуктів та експорті природних ресурсів із доданою вартістю.
Успішним прикладом взаємодії є вихід української ІТ-компанії SoftServe на чилійський ринок у 2022 році. Компанія вже двічі була визнана найкращою компанією Чилі для молодих спеціалістів, що свідчить про зростання довіри до українських високотехнологічних компаній і поступове розширення співпраці у цифрових секторах.
Окремим чинником, що історично поєднує Україну та Чилі та доповнює політичний і економічний вимір співпраці, є українська діаспора. Її коріння сягає періоду після завершення Другої світової війни, коли перші представники громади прибули до Чилі з європейських таборів для переміщених осіб. Серед найвідоміших вихідців українського походження – філософ Фелікс Шварцман-Туркенич та піаніст Федора Аберастурі. Особливе місце в історії країни посідає Роберто Козак, аргентинський дипломат українського походження, відомий як «латиноамериканський Шиндлер»: під час режиму Аугусто Піночета він урятував від репресій понад 30 тисяч осіб і нині вважається національним героєм Чилі.
Хоча зараз українська громада в Чилі не є чисельною, близько тисячі осіб, на відміну від великих діаспор у сусідніх Бразилії та Аргентині, – її роль залишається помітною. Представники громади змогли зберегти національну ідентичність та зробили вагомий внесок у поширення інформації про Україну. Особливо активною стала їхня діяльність після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році: у співпраці з Посольством України в Сантьяго вони ініціювали інформаційні кампанії, культурні заходи та благодійні акції, спрямовані на інформування чилійського суспільства про ситуацію в Україні та збір коштів на гуманітарну допомогу.
Попри те, що зараз активність діаспори дещо знизилася через відхід від громадської діяльності кількох ключових лідерів, потенціал громади залишається значним. Вона має налагоджені зв’язки з місцевими культурними та освітніми інституціями, активно взаємодіє з українськими громадами в інших країнах Латинської Америки та підтримує співпрацю зі Світовим конгресом українців, що відкриває широкі перспективи для її подальшого розвитку та впливу.
Аргентинсько-чилійський дипломат українського походження Роберто Козак, який під час режиму Аугусто Піночета врятував від репресій понад 30 тисяч осіб (у центрі). Джерело: Музей памʼяті та прав людини (Чилі)
Що стосується російського впливу, про який важливо пам’ятати, аналізуючи відносини України з країнами Латинської Америки, його роль у Чилі має свої особливості. Відносини між СРСР та Чилі мали суперечливий характер через геополітичні обставини: встановлені у 1944 році, вони двічі розривалися під час Холодної війни, зокрема у 1973 році, коли уряд Аугусто Піночета в межах антикомуністичної політики повністю припинив дипломатичні контакти з Москвою. Відновлення відносин відбулося лише у 1990 році, а після розпаду СРСР Росія перебрала на себе роль правонаступниці, намагаючись зберегти вплив у Латинській Америці, зокрема й у Чилі.
Сучасні російсько-чилійські відносини характеризуються низьким рівнем економічної та політичної взаємодії через географічну віддаленість, різні геополітичні орієнтири та відсутність глибоких спільних інтересів. Якщо у 2019 році двосторонній товарообіг становив $873 млн, то у 2024 році він скоротився більш ніж удвічі – до $398 млн (близько 0,22 % загальної зовнішньої торгівлі Чилі).
Мінімальна роль Росії в економічній структурі Чилі та відсутність залежності критичних секторів від російських ресурсів дають Сантьяго можливість послідовно підтримувати Україну та займати чітку позицію щодо порушення РФ норм міжнародного права.
Окремим джерелом напруження у чилійсько-російських відносинах є активізація дій РФ в Антарктиді, зокрема виявлення російським науково-дослідним судном значних запасів нафти в Антарктиді. Ці дії потенційно порушують Антарктичний договір 1959 року а також цілком закономірно викликають занепокоєння в Сантьяго, адже будь-які спроби ресурсної експлуатації в Антарктиці суперечать міжнародним домовленостям і потенційно підривають екологічний баланс регіону. У відповідь на ці виклики в травні 2024 року члени парламентського комітету з питань оборони Чилі провели символічне засідання на антарктичній базі Бернардо О’Гіґґінс, публічно підтвердивши територіальні претензії Чилі та продемонструвавши готовність захищати свої суверенні права. Цей крок засвідчив, що антарктичний напрямок є важливим елементом зовнішньої та безпекової політики Чилі, а діяльність Росії в регіоні розглядається як потенційний виклик її національним інтересам.
Водночас, попри низьку економічну взаємодію та зовнішньополітичні протиріччя, Кремль намагається активніше задіювати інструменти м’якої сили та інформаційного впливу для поширення своїх наративів у Чилі. Ще під час масових протестів у Чилі 2019–2022 років російські пропагандистські ресурси поширювали значний обсяг матеріалів, спрямованих на радикалізацію та дестабілізацію ситуації. Улітку 2025 року відбувся гучний скандал, коли телеканал RT en Español несподівано почав транслюватися у відкритому ефірі Чилі замість національного мовника Telecanal. Росіяни уклали непрозору угоду із залученням мексиканського посередника Unimedios, що стало підставою для розслідування Національної ради з телебачення Чилі.
Щодо війни в Україні, російські ресурси системно поширюють дезінформацію, використовуючи традиційні наративи про «нацистів в Україні» та «провокацію НАТО». З цією ж метою – легітимізації своїх злочинів в Україні, РФ також задіює інституції культурної дипломатії, як осередок Російського дому, корпорації «Алєксандр Пушкін» чи «Катєріна». Попри чисельність інституцій та наявність бюджету для проведення пропагандистських заходів, самі ж організатори скаржаться на дуже низьку відвідуваність подій, що свідчить про слабкий інтерес чилійців до російської «культурної» повістки.
Подальший розвиток чилійсько-українських відносин значною мірою залежатиме від результатів президентських виборів у Чилі, перший тур яких призначений на 16 листопада 2025 року. Чинний президент Ґабріель Борич, який відзначався дружнім ставленням до України, не балотуватиметься, оскільки Конституція країни забороняє два поспіль президентські терміни. З огляду на це, урядова ліва коаліція провела праймериз, на яких впевнену перемогу (60 %) здобула представниця Комуністичної партії Жанетт Хара. Комуністи традиційно дотримуються антизахідної лінії та демонструють прихильність до Росії: вони виступали проти звернення президента України до парламенту Чилі у квітні 2023 року та публічно покладали відповідальність за війну на «інтервеністську політику США та НАТО».
Основними опонентами Хари стануть кандидатка від правоцентристської коаліції «Чилі Вперед» Евелін Маттей та ультраправий політик Хосе Антоніо Каст із Республіканської партії – обидва послідовно висловлювали підтримку Україні. У разі їхньої перемоги можна очікувати на подальший розвиток політичних та економічних контактів, а також на активізацію співпраці в низці конкретних напрямів. За останніми соціологічними опитуваннями, існують підстави для обережного оптимізму: у другому турі Хара наразі програє обом своїм суперникам.
Одним із перспективних напрямів потенційної співпраці залишається гуманітарне розмінування. Попри те, що Чилі має сучасний арсенал західного озброєння, уряд країни офіційно підтвердив небажання передавати Україні зброю чи боєприпаси, зосереджуючись натомість на політико-дипломатичній підтримці. Питання залучення чилійських фахівців до розмінування українських територій обговорювалось ще у 2023 році на рівні президентів, проте відтоді конкретного прогресу не відбулося.
Чилійська сторона пояснює це законодавчими обмеженнями, які забороняють відправлення національних військ за кордон. Водночас, можливість надання Україні технічного обладнання для гуманітарного розмінування залишається відкритою і може стати ключовим напрямом співпраці, враховуючи, що Україна нині є найбільш замінованою країною світу. Подальші рішення у цій сфері багато в чому залежатимуть від нового складу уряду та позицій парламентської більшості після виборів, оскільки частина коаліційних сил досі критично ставиться до надання будь-якої практичної (особливо військової) допомоги Україні.
Ураховуючи стабільну проукраїнську позицію Чилі, її активну участь у міжнародних ініціативах, лідерську роль у регіоні та готовність долучатися до повоєнного відновлення України, ця держава має потенціал стати ключовим стратегічним партнером України в Латинській Америці. Більше того, Чилі може стати ключовим «воротами» для розширення присутності України в регіоні, адже спільна робота – як у двосторонньому форматі, так і через регіональні організації – дозволить посилити голос України, зміцнити економічні зв’язки та зробити внесок у глобальну стабільність і безпеку.
Аналітики Ради зовнішньої політики «Українська призма» разом із представниками Центру міжнародних досліджень Католицького університету Чилі
Серпневий адвокаційний візит команди «Української призми» до Сантьяго, під час якого відбулися зустрічі з чилійськими дипломатами, аналітиками, журналістами, науковцями та студентами, яскраво засвідчив щирий інтерес чилійського суспільства до України. Попри географічну віддаленість і внутрішні та регіональні виклики, із якими стикається Чилі, місцеві партнери уважно стежать за ситуацією в Україні, щиро підтримуючи її боротьбу за свободу та суверенітет. Як неодноразово наголошував президент Габріель Борич: «сьогодні – це Україна, завтра – будь-хто з нас». Цей спільний погляд на загрози міжнародному правопорядку створює основу для довгострокового, взаємовигідного та ціннісно близького партнерства між Києвом і Сантьяго.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»