По-особливому його відзначають на Прикарпатті. Там зберігся давній язичницький звичай. У ніч проти 6 травня місцеві селяни борються з відьмами, які, за давніми повір’ями, можуть красти молоко у корови. Аби відігнати нечисть від обійсть, вночі з гір спускають вогняні колеса. За одну ніч з гірського бескидського хребта їх може злетіти майже півтисячі.
На Прикарпатті поменшало відьом. З ними затято боролися цієї ночі у селі Тисів. Тут зберігся давній язичницький звичай. Бойки і нині роблять так, як багато століть тому чинили їхні пращури. У ніч на Юрія віддають шану богу Ярилу. За давніми віруваннями, саме у ніч проти 6 травня відьми намагатимуться відібрати молоко у корови. Тож їх відганяють вогняними колесами.
Ірина Пилипів, краєзнавець: "Цей звичай пов’язаний ще й з тим, що з 6 травня починався випас худоби на пасовище. Виганяли перший день і тому вважалося, що в цю ніч відьми ходять і відбирають молоко у корів".
За традицією для свята потрібне лише гілля для вогнища, а ще старі автомобільні колеса. Напередодні юрієвої ночі зносять усе це на найвищі гори. Рівно опівночі розпалюють багаття. Потім вогняне колесо штовхають униз. На гори не допускали жінок – для безпеки, адже мати справу з вогнем ризиковано.
Чоловіки використовують мазут та пальне.
Андрій Юзьків, учасник дійства: "Важко. Бачили самі, що коли воно розжарюється, колесо, до нього даже важко підступитися. А ще крім того, коли вогонь великий, треба, аби кожен знав свої обов’язки, що і коли робити".
Ввечері перед святом у кожному дворі розкладають ритуальну юрієву ватру. Згодом попіл розсівають по пасовиськах. За давніми віруваннями, після цього корови і вівці, споживши звідти сіна, множитимуться, як попіл.
