Тарас Лютий філософ, письменник, колумніст, музикант

Смислові плетива

Опінії
2 Листопада 2021, 16:47

Перед тим, як вказати на одну з ліній впливу стосовно неоднозначності біблійного символізму Сковороди, зафіксуймо проблему. Уявімо, що ми випадково почули якісь сленгові фрази, після чого змальована ситуація ніяк не прояснилася. Або інакше: прочитавши образний уривок твору, ми знову нічого не второпали. Що вже казати про філософські та релігійні опуси: їхні послання тим паче неочевидні. Отже, певні рівні висловлювання формують різні смислові відтінки. Як із цим бути? Ще стоїки зауважили, що Гомерові байки вряди-годи тлумачаться кому як заманеться. Проте дохристиянські екзегети заповзялися детальніше розібратися з труднощами Святого Письма. Серед них посутнє місце посідає Філон Юдей, надаючи означеній темі неабиякої ваги, хоч і без системи.

Читайте також: Повсякдення Гетьманщини

Скориставшись оглядом Кенета Шенка, можна скласти враження про цей підхід. Народився Філон у заможній юдейській родині за два десятиліття перед Ісусом Христом у єгипетській Александрії в Римській імперії. У часи єврейських погромів за правителя Флака поважний соціальний статус дозволив йому очолити посланців від рідного міста зі скаргою на кривдників до імператора Каліґули. Крім того, що він бував у Єрусалимському храмі, відомості про його життя вкрай куці: вчащав на бенкети, театральні та спортивні видовища; навчався за еллінським звичаєм, а тому цитував П’ятикнижжя за Септуаґінтою, себто грецьким перекладом Старого Заповіту; мабуть, заснував свою школу. Ото майже і все. Визнаючи рівноправними філософію та закон Мойсея, Філон занурився в тонкощі прихованого біблійного змісту, стверджуючи, що інтелектуальне споглядання наближає до потаємного знання.

Поза сумнівом, інтерпретація збагачується лише в тому разі, якщо суб’єкт налаштований відкрито. Та свобода роз’яснювати не є панацеєю, позаяк наражає на внутрішні конфлікти, пов’язані з тим, як примирити протилежні позиції. Звідси випливає, що вищі сенси не зводяться до дослівних тез

Серед усього ним написаного найвідомішими є роз’яснення до Тори, апологетичні, історичні та філософські трактати. У контексті наших зацікавлень на увагу заслуговують передовсім створені у формі запитань і відповідей «Алегоричні коментарі». Загалом Філона вирізняє потяг інтерпретувати Писання символічно, щоправда, не гребуючи буквальними приписами. На його думку, окремі деталі священного тексту наснажені спеціальними повідомленнями. Приміром, турбота про тіло передбачає, що воно — обійстя душі, а не тільки вмістилище чуттів і бажань. А хоч дотримання ритуальних дій і є необхідною умовою святкування, та все ж головна урочистість відбувається в серці, а не у святилищі. Тоді храм, де збираються заради налагодження контакту з вищими силами, нагадує символ Бога. Поза сумнівом, інтерпретація збагачується лише в тому разі, якщо суб’єкт налаштований відкрито. Погляньмо, який вигляд це має у Філона. Заангажованість юдейською традицією не суперечила його прихильності до грецької. Для коментування біблійного сюжету йому видаються доречними навіть міфологічні образи язичництва. Звісно, не обходилося без відкидання деяких буквальних пластів. Але позбувшись шаблонів, абихто зможе прийти до правдивого Бога, тому терміном «Ізраїль» він і позначає видющий філософський розум. Припускається, що Філон не володів гебрейською, а відтак оминав конфесійної затятості у висвітленні істини. Та свобода роз’яснювати не є панацеєю, позаяк наражає на внутрішні конфлікти, пов’язані з тим, як примирити протилежні позиції. Звідси випливає, що вищі сенси не зводяться до дослівних тез.

Читайте також: Київська школа в Московії

А раз так, то божиста сутність характеризується негативно: не зумівши окреслити її достеменно, визнаєш неосяжною, непоіменованою, невисловлюваною. Наслідуючи стоїків, Філон говорить про Логос (розум) як образ Бога та здатність упоряджати світ. Якщо видиме буття є блідою тінню невидимого, то зв’язок між ними тримається на Логосі. Завдяки йому люди покликані долати матеріальну обмеженість і здійматися. Тілесна оболонка не є радикальним злом, одначе кожен має знайти шляхи виходу за неї, якщо бажає щастя. Його не досягти без уподібнення Богові на основі розумних чеснот. А як їх реалізувати — Філон і показує через біблійні оповіді, закликаючи не хапатися за поверхневі змісти. Центральне місце тут посідає Книга Буття. Наведемо декілька ілюстрацій. Історія про Адама (розум), Єву (забаганки) та змію (спокуслива втіха) пояснена як інтелектуальне приборкання душею пристрасті. У розповіді про трьох подорожніх, які прийшли до Аврама, один символізує Бога, два інші — спроможності його збагнути. Постаті двох херувимів підкреслюють Божі сили: креативну та володарську. Тимчасом Аврамові мандри схожі на блукання душі. Приповідка про Йосипа, чиє ім’я означає «додавання», розкриває державну владу як додаток до законів природи. Образ егоїстичного та злостивого Каїна свідчить про забування люблячого Бога. Мойсей указує на міцні напої як чинники безладу, невігластва, захланності тощо. Нарешті притча про Вавилонську вежу забачає перемогу Бога над злом, а не є вичерпною теорією походження мов. Низка прикладів і далі множиться донесхочу. Одначе доводиться постійно пам’ятати, що народжувані тлумачення не довільні, бо вимагають підготовленості та відданості справі. 

97