Друга розповідь літературознавця Ростислава Семківа з циклу «Український сміх», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium».
Міркуємо про виняткову роль першого твору нової української літератури в традиції національного письменства загалом та бурлескно-гумористичній традиції зокрема.
Говоримо про моду на пародіювання «Енеїди» Вергілія, що ширилася Європою упродовж XVII-XVIII ст., про різні прийоми бурлеску, що привносять комізм: непристойні жести, ситуації та пародійну мову. Важливим для Котляревського було також травестування – перелицьовування персонажів античної поеми на козаків. У той спосіб він, окрім кумедної поеми-жарту, створює також своєрідний політичний памфлет, що протистоїть імперській політиці.
Саме цього другого компоненту бракує безпосереднім послідовникам поета, що застосовують лише бурлеск і досягають тільки голого комічного ефекту – кілька слів сказано про «котляревщину» як моду на стилістику «Енеїди» вже в українській культурі.
Завершуємо розмовою про ширше коло сприйняття Котляревського та його значення для всієї української сміхової традиції.