Як не сумно у цьому зізнаватись, однак деколи відчуваєш,
що оце, брутально-чоловіче: «баби – дури» – має право на життя. Особливо, коли
знайомишся із статистикою смертей в країні від раку молочних залоз. І коли
розумієш, що сотень смертей можна було би уникнути, якби не оцей чоловічий
слоган.
Щогодини, в Україні, від цього захворювання помирає
жінка. Чому? «Жінку не затягнеш до
лікаря роками, а про необхідність робити
мамографію і говорити марно» – каже головний лікар Черкаського обласного
клінічного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов.
Лікарі переконані: головна причина трагедій: невчасне
діагностування, недбайливе ставлення до свого здоров’я, низька обізнаність. У
зоні ризику: жінка 40-50 років. Якщо в великих містах і обласних центрах –
жінки розуміють, чи принаймні «десь чули», про те, що потрібно обстежуватись,
то ситуація в селах – катаcтрофічна.
Українка передпенсійного віку, зваливши на плечі весь
тягар домашнього господарства – перестає думати про своє здоров’я. А коли
видається годинка – друга, краще ж подивитись сто першу серію «життєвого»
серіалу, а якщо, вилізе, щось, не дай Боже, на тілі, ми його листочком
капустяним врази вилікуємо. А тим часом…
«Рак молочної залози, при вчасному діагностуванні,
повністю виліковний», – запевняє Галина Майструк, голова фонду «Здоров’я жінки
та планування сім’ї». І не повірити їй важко: онколог з багаторічним стажем,
вона займається цим із 2000-го року.
«Не торкаюсь – бо страшно», – найчастіша відповідь
українок, на питання, чому вони не займаються самообстеженням і не торкаються
власних грудей. Це до речі, рекомендовано ВОЗ, проводити щомісяця. Доводиться дякувати
нашим «сміливим» чоловікам, які не «жахаються», торкаючись із великим
задоволенням. Адже за статистикою в 40%
випадках саме вони, знаходять пухлини у своїх жінок.
Нехай вибачають дами, які не мають «рятівників», але ж
дотягнути можна до того, що торкатись буде нічого, в кращому випадку. В гіршому
– рятувати буде нікого …Зайнявши перше місце, серед онкологічних захворювань в
Україні, рак молочної залози, для кожної п’ятої з нас – особиста трагедія. У кожної знайдутьсь
знайомі, хто долав чи долає рак.
Проблемою раку молочної залози у жінок в Україні на рівні благодійних фондів і координаційних
програм займаються вже 10 років. Розпочавши скринінг( національна система
профілактичних оглядів), організатори
зіткнулись із українською реальністю «лоб в лоб».
Отримавши в 2005 році перший в Україні мобільний
мамограф, лікарі Черкаського обласного онкологічного центру згадують, як
проклавши шлях по жахливим дорогам, стикались
із тим, що в селі могло не бути електрики чи, побачивши «диво на колесах» –
люди просто закривали ворота. Для того, щоб «достукатись» в домівки
українок і вмовити їх зробити мамографію
в Чигиринському районі (Черкаська обл.) підключили лікарів, місцеві ЗМІ,
студентів-волонтерів, громадські організації. Мобільними мамографами (всього в
Україні їх два, в Черкасах і Криму) ситуацію не виправити.
Казахстан має
більше таких машин, ніж Україна, але смертність від раку молочної залози
не стає меншою, стверджують українські фахівці. Єдиний шлях при боротьбі із цим
захворюванням – вчасне діагностування. А цього бракує українкам різних вікових
категорій. 25 хвилин – рівно стільки
займає процедура обстеження, що включає
в себе рентген і отримання результатів, і коштує приблизно 70 грн (приблизна
ціна плівки). Лікарі Черкаського онкодиспанцеру, точно знають, що саме це допомогло
врятувати від смерті лише за минулий рік близько 200 жінок. 69% від всіх, хто
захворів, знайшли час і звернулись на ранніх стадіях. Результатам досягнень, що є одними із кращих в
Україні, в Черкаській області радієш і сумуєш водночас. Адже поряд із
статистикою смертей від раку молочної залози, по всій країні, розумієш, що це
крапля в морі.
Рак «молодшає». Уже частіше трапляються випадки смерті
жінок від раку молочної залози, в віці 25-30-років.
«Краса – це не тільки зовнішність», – впевнена Вікторія
Харченко, координатор програми AVON «Разом проти раку
грудей». Світ гламуру, надриваючись, «горланить» про необхідність у нашому житті брендового
мотлоху. Дехто витрачає крихти свого вільного часу в погоні за брендами, інші –
в надії переробити всю домашню роботу. Не залишається часу лише на себе. Чи не
завелика жертва?